Постанова № 73286791, 11.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/4398/18

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Ільченко Н.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Градовського Ю.М.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта - адвоката ОСОБА_1

за участю представника позивача - ОСОБА_2

за участю перекладача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника громадянина Індії ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2018 року по справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Індії ОСОБА_3 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, звернувся до суду з позовом про затримання громадянина Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення до країни походження, строком на 6 місяців до 16.09.2018 року, відповідно до п.1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з поміщенням до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, згідно з ч.1 ст. 289 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач проживає без документів на право проживання в Україні та ухиляється від виїзду з території України, чим порушує вимоги статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 150 від 15.02.2012 року.

Під час перебування в Україні громадянин Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинив адміністративне порушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, у зв'язку з чим, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області 14.03.2018 р. складено адміністративний протокол відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП за порушення правил перебування іноземців та ОБГ на території України. 14.03.2018р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення про примусове повернення за межі України громадянина Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано його покинути територію України у термін до 15.03.2018 року. Громадянин Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, рішення про примусове повернення з території України від 14.03.2018 року не виконав та ухиляється від виїзду за межі території України, тобто на теперішній час є нелегальним мігрантом. Дозволу на працевлаштування в Україні приймаючої сторони, близьких родичів в Україні, власного житла та будь-яких документів відповідач не має, за отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту на території України до підрозділів ДМС України не звертався. Зазначає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2018 року - позов задоволено.

Затримано громадянина Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на шість місяців до 16.09.2018р., з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Допущено негайне виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі, представник громадянина Республіки Індії ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 16 березня 2018 року -скасувати, прийняти нову постанову, якою зобов'язати відповідача внести заставу в межах від ста до двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апелянт зазначив, що судом неповно з'ясовано обставини справи, належним чином не досліджені докази, надані відповідачем стосовно того, що він висловив бажання виїхати до Індії добровільно, його родичі можуть зібрати гроші для відправки до дому та надіслати копію паспорту, оскільки свій паспорт громадянина Індії він віддав посереднику. Рішення про примусове повернення було прийняте позивачем 14 березня 2018 року, а термін протягом якого він мав би покинути територію України був указаний - до 15 березня 2018 року. Протягом всього терміну, він був позбавлений волі, що взагалі унеможливлювало його виконання. Крім того, зазначив, що під час проведення фільтраційних заходів позивачем було встановлено його особу. Це спростовує доводи позивача стосовно ухилення його проти самостійного виїзду з України та умисного вчинення правопорушення.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.03.2018 року працівниками ГУДМС України в Одеській області в ході проведення профілактичних заходів з протидії нелегальній (незаконній) міграції за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, с.Сухий Лиман, вул. Катерининська, 10, було виявлено особу без документів, а саме: громадянина Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушив правила перебування іноземців в Україні, ухилився від виїзду після закінчення терміну перебування.

Громадянин Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виїхав із Індії у липні 2016 року в напрямку Грузії. З території Грузії він прибув в Україну 11.06.2017 року на підставі паспортного документу та оформленої візи строком дії на 15 днів. В Україну він прибув з метою працевлаштування.

На даний час громадянин Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України знаходиться не законно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

В ході перевірки відповідача було отримано інформацію з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан) встановлено, що офіційний вїзд на територію України відповідач здійснив 11.06.2017 року.

14.03.2018 р. ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області складено протокол про адміністративне затримання громадянина Республіки Індії ОСОБА_3, та прийнято рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

14.03.2018 р. ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано його покинути територію України у термін до 15.03.2018 року.

15.03.2018 р. ГУ ДМС України в Одеській області громадянина Республіки Індії ОСОБА_3, притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн.

У визначений термін громадянин Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з території України не виїхав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що громадянин Республіки Індії ОСОБА_3, не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; у відповідача відсутні документи на право перебування на території України, а також легального перетину державного кордону України; відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту; підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" відсутні, а тому відповідач повинен бути затриманим з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовано ст. 289 КАС України, відповідно до п.1 ч.1 якої, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб, без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).

За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Зокрема, згідно до ч. 4 ст. 26 Закону рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст. 26 Закону №3773-VI).

Статтею 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Отже, із змісту наведеної норми видно, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Статтею 31 Закону № 3773-VI наведений вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Як вбачається з матеріалів справи, дозволу на працевлаштування в Україні приймаючої сторони у відповідача не має, близьких родичів в Україні, власного житла та будь-яких документів відповідач також не має, за отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту на території України до підрозділів ДМС України він не звертався. Не думку колегії суддів, зазначені обставини спростовують доводи апелянта стосовно встановлення його особи та наміру самостійно покинути межі України.

Оскільки громадянин Республіки Індії ОСОБА_3 не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; у відповідача відсутні документи на право перебування на території України, а також легального перетину державного кордону України; відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту; підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" відсутні, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для затримання громадянина Республіки Індії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення до країни походження, строком на 6 місяців до 16.09.2018 року.

Вимоги апеляційної скарги щодо прийняття апеляційним судом постанови про зобов'язання відповідача внести заставу не можуть бути задоволені, оскільки містять в собі нові позовні вимоги, які не розглядалися судом першої інстанції.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника громадянина Індії ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2018 року по справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Індії ОСОБА_3 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складення повного судового рішення 11.04.2018р.

Суддя-доповідач:

Судді: