Постанова № 73286734, 11.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/3002/18

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єршова Л.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

перекладача - Хоанг Тхі Кук;

апелянта - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3;

представника позивача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу громадянки В’єтнаму ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки В’єтнаму ОСОБА_2 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2018 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) звернулось до суду першої інстанції з позовом до громадянки В’єтнаму ОСОБА_2 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 02 серпня 2018 року.

В обґрунтування позову зазначено про неможливість ідентифікувати іноземку та забезпечити її примусове видворення, оскільки відсутня інформація з Посольства В’єтнаму щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства вказаної країни.

Позивач стверджує про те, що на його неодноразові звернення до Посольства В’єтнаму про підтвердження або спростування належності відповідачки до вказаного громадянства з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження - відповіді не надано.

Вказане, на думку ГУ ДМС України в Одеській області, є підставою для продовження строку затримання ОСОБА_2 ще на шість місяців, тобто до 02 серпня 2018 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено та допущено негайне виконання, прийнятого рішення.

Суд продовжив строк затримання на шість місяців до 02 серпня 2018 року громадянки В’єтнаму ОСОБА_2, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація від Надзвичайного і Повноважного посла Соціалістичної Республіки В’єтнам в Україні щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Соціалістичної Республіки В’єтнам не надходила, та тим, що вона не може бути документована сертифікатом на повернення в країну походження.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представник громадянки В’єтнаму ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що рішення про примусове повернення відповідача не приймалось і відповідно не пропонувалося добровільно залишити Україну у передбачений законом термін.

Крім того, на думку апелянта, позивач за рік, що був наданий йому судовим рішенням для ідентифікації та забезпечення примусового видворення не здійснив належних дій.

Апелянт та її представник в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляції та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до судового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2017 року ОСОБА_2 прибула в Україну в 1987 році з метою праці по договору. На територію України вона потрапила літаком в м. Донецьк, після чого переїхала до міста Одеси. Паспортний документ у відповідачки відсутній.

22 лютого 2017 року за порушення ч.1 ст.203 КУпАП, що виразилось у порушенні правил перебування іноземців в Україні, стосовно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення та постановою накладено штраф в розмірі 510 грн.

22 лютого 2017 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області було прийнято рішення №10 про примусове повернення в країну походження громадянки Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_2 та зобов'язано її покинути територію України у термін до 27 лютого 2017 року.

У визначений термін відповідачка з території України не виїхала.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2017 року було затримано громадянку В’єтнаму ОСОБА_2 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців.

15 травня 2017 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посольства В’єтнаму в Україні з листом № 5/5-5421 7393 щодо встановлення особи та документування громадянки В’єтнаму ОСОБА_2.

27 червня 2017 року ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Посольства В’єтнаму в Україні з листом № 5/5-7393 щодо встановлення особи та документування громадянки В’єтнаму ОСОБА_2 з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.

27 липня 2017 року ГУ ДМС України в Одеській області було отримано відповідь від Посольства Соціалістичної Республіки В’єтнаму в Україні про направлення запиту до компетентних органів В’єтнаму для ідентифікації особистості громадянки ОСОБА_2, проте на даний момент її особистість не встановлена.

31 серпня 2017 року постановою Приморського районного суду м. Одеси продовжено строк затримання ОСОБА_2 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк три місяці.

Далі, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2017 року було ще продовжено строк на три місяці з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

14 лютого 2018 року ГУ ДМС України в Одеській області було повторно направлено лист щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства В’єтнаму. Однак, станом на теперішній час позивачем не було отримано відповіді та особистість громадянки ОСОБА_2 не встановлена.

Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та вірно визначивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Про законність та обґрунтованість судового рішення, свідчить наступна законодавча база.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України №3773-VI від 22 вересня 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).

Відповідно до п.14 ст.1 Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

За приписами частини 1 статті 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст.26 Закону).

Статтею 30 Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Відповідно до ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.12 ст.289 КАС України).

Пунктом 2 ч.13 ст.289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що вжиття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, або його територіальним органом дій, спрямованих на ідентифікацію затриманого іноземця або особи без громадянства, та не отримання цієї інформації чи документів з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства, необхідних для ідентифікації особи, станом на час звернення до суду з позовом про продовження строку затримання, є безумовною підставою для задоволення цього позову.

Як зазначалося, позивачем було вжито дії, спрямовані на ідентифікацію відповідача, та направлені до Посольства В’єтнаму відповідні запити. Проте, станом на час звернення до суду з позовом, інформації чи документів, необхідних для ідентифікації відповідача позивачу не надійшли. У суду також відсутні відомості про надходження цієї інформації чи документів станом на час розгляду даної справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач за наданий йому судом річний строк не здійснив належні дії щодо встановлення особи - відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки позивач діяв у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства.

Інший довід апеляції, що рішення про примусове повернення відповідача не приймалось та її не пропонувалось добровільно залишити Україну у передбачений законом термін, спростований доказами, що містяться в матеріалах справи.

Аргументи апелянта про те, відповідачка має намір, у разі надання їй розумного строку, самостійно звернутись до Посольства В’єтнаму для отримання посвідки, щоб повернутися на Батьківщину, а її родичі нададуть їй фінансову допомогу є непереконливими, через те, що остання тривалий час перебувала на території України нелегально та не вчиняла будь-яких дій щодо отримання офіційного правового статусу іноземця або дій щодо повернення на Батьківщину.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, на підставі ст. 316 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу громадянки В’єтнаму ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки В’єтнаму ОСОБА_2 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський