Постанова № 73286609, 05.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/5/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Моісеєвої К. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 року, (суддя С.О. Удовіченко) по справі № 816/5/18

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нездійснення нарахування судді - голові ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з відповідною доплатою про перебування на адмінпосаді голови суду, виплати за вислугу років, визначених Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року включно;

- зобов'язати ТУДСА України в Полтавській області привести нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 у відповідність до пункту 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VII, в частині нарахування суддівської винагороди, доплати за вислугу років судді та перебування на адміністративній посаді голови суду відповідно до положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат в розмірі 32 000 грн, починаючи з 01 липня 2017 по 31 грудня 2017 року;

- зобов'язати ТУДСА України в Полтавській області щомісячно проводити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 відповідно до пункту 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року у частині нарахування суддівської винагороди, доплати за вислугу років та перебування на адміністративній посаді голови суду згідно положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" згідно положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, виходячи із встановленого у 2018 році розміру мінімальної зарплати, починаючи з 01 січня 2018 року та проводити такі виплати надалі щомісячно до внесення відповідних змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо розміру та складових суддівської винагороди,

- постановити окрему ухвалу про порушення відповідачем законодавства про оплату праці суддів, яку надіслати на адресу Державної судової адміністрації України для вжиття відповідних заходів для усунення і недопущення вподальшому таких порушень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ТУДСА України в Полтавській області в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, встановленому частиною першою статті 133 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІІІ, тобто 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ЗУ "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII, за період з 01 липня 2017 року по 31 січня 2017 року.

Зобов'язано ТУДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду з а період з 01 липня 2017 року по 31 січня 2017 року, за період фактичної роботи та відпустки у розмірі, встановленому частинами другою, третьою, п'ятою статті 133, статтею 134 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-УІ, тобто виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року ЗУ "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІ, в розмірі 3200 грн., з виплатою щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді голови Диканського районного суду Полтавської області - з 01 липня 2017 року по 31 січня 2017 року в розмірі 10 % посадового окладу суду, доплати за вислугу років - з 01 липня 2017 року по 31 січня 2017 року в розмірі 80% від посадового окладу з урахуванням проведених позивачу виплат у вказаному періоді.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ТУДСА України в Полтавській області (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів", Закону України "Про державний бюджет України", Бюджетного кодексу України, ст. 242 КАС України, просило скасувати рішення суду від 06.02.2018 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін. В обгрунтування зазначив, що нормативні акти, які застосовує відповідач при визначені розміру і виплати суддівської винагороди суперечать Конституції України.

Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, а тому відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.06.1987 року і по теперішній час працює на посаді судді Диканського районного суду Полтавської області, з 25.08.2015 року є головою суду.

Згідно штатного розпису Диканського районного суду Полтавської області на 2017 рік посадові оклади суддів затверджені на рівні 16 000 грн. (а.с. 48).

Відповідно до наказу Диканського районного суду Полтавської області від 19 травня 2015 року № 15-О/С ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату до посадового окладу за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу з 01 квітня 2015 року (а.с. 55).

Суддівська винагорода позивачу у період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року нараховувалася виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат у розмірі 1600 грн., визначених згідно пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 № 1774-VIII (у загальному розмірі 16 000 грн), що підтверджується розрахунковими листами ТУ ДСА України в Полтавській області та поясненнями до них (а.с. 60-65).

Позивач, не погоджуючись з нездійсненням йому нарахування суддівської винагороди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" - 3200 гривень, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом встановлено факт порушення права позивача на одержання належного розміру суддівської винагороди.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас абзацом 1 статті 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру визначено частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VI, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 не проходив кваліфікаційного оцінювання суддів, що підтверджується довідкою Диканського районного суду Полтавської області від 12 січня 2018 року №02-03/10/2018 (а.с. 59).

Тобто, посадовий оклад позивача належить обраховувати з огляду на розмір, визначений частиною 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статей 7 та 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 р. № 1801-VІІ у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень; з 01.01.2017 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 гривень.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. № 1774- VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної в рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011, передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

На час розгляду справи пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є чинним, неконституційним у встановленому законодавством порядку не визнавався.

Крім того, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не містить вказівки щодо не застосування пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону до Законів України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII та "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI.

Таким чином, з 01.01.2017 р. розмір посадового окладу судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, становить 16000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів; бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 р. №1801-VIII, видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000 гривень не передбачені, у зв'язку з чим відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України № 820/4653/15 від 13.07.2016 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року, розрахованої з розміру посадового окладу - 16000,00 грн., відповідач діяв на підставі, в межах і в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 с т. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Доводи позивача спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 816/5/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Курило Повний текст постанови складено 10.04.2018 року