Постанова № 73286538, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 751/1118/18 Суддя (судді) першої інстанції: Цибенко І.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівської області Департаменту патрульної поліції Дриг Ірини Миколаївни на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 березня 2018 року (прийняте в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівської області Департаменту патрульної поліції Дриг Ірини Миколаївни, третя особа: Департамент патрульної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до Новозаводського районного суду м.Чернігова з позовом до Інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівської області Департаменту патрульної поліції Дриг Ірини Миколаївни (далі - Відповідач), третя особа: Департамент патрульної поліції України (далі - Третя особа) про визнання протиправною та скасування постанови серії БР №649636 від 15.02.2018 року, якою протиправно притягнено Позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 березня 2018 року позов задоволено частково: постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №649636 від 15 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП скасовано. Справу про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП закрито у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що водій ОСОБА_3 проігнорував вимоги 5.16 «Напрямок руху по смугах» та зі смуги, призначеної для повороту ліворуч, проїхав прямо по проспекту Перемоги, в м.Чернігові, чим порушив розташування транспортного засобу на проїзній частині; ч.2 ст.122 КУпАП не містить іншої санкції, крім штрафу та штрафних балів, тобто не містить альтернативного стягнення у вигляді попередження, звільнивши Позивача від адміністративної відповідальності суд першої інстанції порушив норми матеріального права; також апелянт посилається на приписи ст.33 КУпАП, згідно яких при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Позивачем та Третьою особою відзиви на апеляційну скаргу не подавались; у судове засіданні сторони та їх представники не прибули, однак вказане не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 лютого 2018 року Відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо Позивача про порушення останнім вимог п.11.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

У вказаній постанові зазначено, що 15 лютого 2018 року о 12 год. 35 хв. в м.Чернігові по пр.Перемоги, водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Опель Омега», д.н.з. НОМЕР_1, зі смуги, призначеної «рух ліворуч», здійснив рух прямо, чим порушив вимоги п.11.1 ПДР України.

Положеннями статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Згідно з пунктом 11.1 Правил дорожнього руху кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху «смуга руху» - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів.

Правилами дорожнього руху визначено, що знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

Знаки 5.16 і 5.18, що дозволяють поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, дозволяють також розворот з цієї смуги.

Дія знаків 5.16 і 5.18, встановлених перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки 5.16 і 5.18, установлені на ньому, не дають інших вказівок.

Таким чином, на ділянку дороги, по якій рухався Позивач на транспортному засобі, поширює свою дію дорожній знак 5.16, який вказує, що для повороту транспортного засобу наліво потрібно зайняти крайню ліву смугу, для руху прямо - середню та крайню праву смугу відповідно.

Проте, Позивач проігнорував такі вимоги та зі смуги, призначеної для повороту ліворуч, проїхав прямо по пр.Перемоги, чим порушив розташування транспортного засобу на проїзній частині.

Положеннями частини 2 статті 122 КУпАП визначено, що за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Статтею 222 КУпАП визначено компетенцію органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.2 ст.122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, Відповідач розглянув вказану справу в порядку передбаченому ст.258 КУпАП, яка визначає, що постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема, ч.2 ст.122 КУпАП виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП; однак ураховуючи відсутність негативних наслідків, особу порушника та незначний характер вчиненого, застосував ст.22 КУпАП, визнав вчинене адміністративне правопорушення малозначним та звільнив Позивача від адміністративної відповідальності, закрив провадження у справі, обмежившись усним зауваженням.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.

Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Так, згідно з статтею 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Положеннями ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, суд, керуючись вимогами законодавства, вправі змінити захід стягнення, передбачений КУпАП, таким чином щоб стягнення не було посилено.

Між тим, частина 2 статті 122 КУпАП не містить іншої санкції, крім штрафу та штрафних балів.

Суд першої інстанції, закривши провадження у справі, порушив норми процесуального права, оскільки ст.22 КУпАП не передбачено закриття провадження у справі.

Так, статтею 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи досліджено диск з відеозаписом, яким підтверджується те, що дійсно Позивач здійснив рух прямо зі смуги, призначеної для руху ліворуч, що підтверджує подію адміністративного правопорушення.

Встановлення знаку п.5.16 «Напрямки руху по смугах» на ділянці дороги біля перехрестя пр.Перемоги та вул.П»ятницька у м.Чернігові підтверджується фото, наданими суду першої інстанції представником третьої особи та не оспорюється сторонами.

Отже, судом першої інстанції встановлено склад та подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, вчиненого ОСОБА_3; натомість не встановлено підстав, передбачених ст.247 КУпАП щодо для закриття справи.

Як вже зазначалось, при малозначності адміністративного правопорушення згідно зі ст.22 КУпАП особа може бути звільнена лише від адміністративної відповідальності) органом (посадовою особою), уповноваженим вирішувати справу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що Відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами ч.3 ст.272 судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівської області Департаменту патрульної поліції Дриг Ірини Миколаївни задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 березня 2018 року в частині задоволених позовних вимог та закриття провадження у справі скасувати; в цій частині прийняти нову постанову наступного змісту.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівської області Департаменту патрульної поліції Дриг Ірини Миколаївни, третя особа: Департамент патрульної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 10 квітня 2018 року.