Постанова № 73286529, 28.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1567/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв

Повний текст судового рішення складений 23.10.2017 р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Романішина В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Апексімова І.С.,

представника позивача Шедерека С.М., представника відповідачів Федорінського Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Технології» до Державної податкової інспекції у Центральному районі у м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївський області, Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю «Вік Технології»» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2016р. №№0015101401; 0015091401; від 05.04.2017р. №0005031410.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.10.2017р. позов задоволений.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачі подали апеляційні скарги, в яких посилаються на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просять рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що у жовтні-листопаді 2016р. ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2016р., за результатами якої складений акт перевірки від 17.11.2016р. №531/14-03-14-01/36486467, яким встановлені порушення позивачем: - п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6624097грн.;

- п.198.1, 198.3 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 6983512грн.;

- п.198.1, 198.3 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 417643грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 29.12.2016р. №№0015091401 про зниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 417643грн.; 0015101401 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 6983512грн. за основним платежем та 3491756грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 0015111401 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6624097грн. за основним платежем та 2405193грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016р. №0015111401 скасовано ГУ ДФС.

05.04.2017р. ГУ ДФС винесло податкове повідомлення-рішення №0005031410 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2510381,50грн. за основним платежем та 1129259,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є будівництво трубопроводів, відповідно до ліцензії Державної архітектурно-будівельної ліцензії з терміном дії 25.04.2012р. - 25.04.2017р. Для здійснення господарської діяльності позивач у період, що підлягав перевірці, залучав субпідрядників, а також придбавав у контрагентів-продавців будівельні матеріали.

Предметом досліджень під час перевірки були фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами ТОВ «Кігенс», ТОВ «Будівельна компанія «Перспектива Моноліт», ПП «СКН-Груп», ТОВ «Юкатан Груп», ПП «Сінтез-Інвест», ТОВ «Лекс Про», ТОВ «Бертран-Сервіс», ТОВ «Крец», ТОВ «Укртрейдальянс», ТОВ «Оріон Строй», ТОВ «Буд Строй ЛТД», ТОВ «Промстрой Альянс».

Як на доказ про наявність порушення вимог податкового законодавства товариством, відповідачі посилаються на лист ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» від 10.11.2016р. №40/973 в якому зазначено, що у перевіряємий період позивача, порт не мав взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Вік Технології», ТОВ «Кігенс», ТОВ «Будівельна компанія «Перспектива Моноліт», ПП «СКН-Груп», ТОВ «Юкатан Груп», ПП «Сінтез-Інвест», ТОВ «Лекс Про», ТОВ «Бертран-Сервіс», ТОВ «Крец», ТОВ «Укртрейдальянс», ТОВ «Оріон Строй», ТОВ «Буд Строй ЛТД», ТОВ «Промстрой Альянс», що на думку податкової свідчить про непідтвердження господарських операцій за весь період підприємницької діяльності позивача з період з 01.01.2015р. по 30.06.2016р.

Проте, дані посилання не можуть заслуговувати на увагу, виходячи з наступного.

У період з 01.01.2015р. по 30.06.2016р. ТОВ «Вік Технології» мало правові відносини з виконання будівельних робіт не тільки на об'єкті ДП «Миколаївський морський торгівельний порт», а і на об'єктах інших суб'єктів господарювання. Так, загальна сума проведених господарських операцій позивачем протягом вказаного періоду складала 43972104,05грн., з яких вартість будівельних робіт на об'єкті порту склала 11496446,29грн. через генпідрядника ТОВ «УкрБуд» та 73868,54грн. через генпідрядника ТОВ «ЄТСК». Інші роботи проводились для інших суб'єктів господарювання, в тому числі вартість проектно-будівельних робіт на об'єктах ТОВ «Агродело» склала 31376343,92грн., вартість будівельних робіт для ТОВ «Гамонія» - 509226,74грн., та будівельні роботи на об'єктах інших суб'єктах господарювання були проведені на загальну суму 590087,10грн.

Отже, оскільки, лише 26,3% від загального обсягу виконаних робіт складали роботи виконані на об'єктах ДП «Миколаївський морський торгівельний порт», то посилання відповідачів на повідомлення порту є недоречним.

При цьому, позивач безпосередньо договірні зобов'язання перед портом не мав, а виконував будівельні роботи на об'єкті порту, генпідрядником та замовником яких виступали ТОВ «УкрБуд» (ТОВ Компанія «Український Будівельник») та ТОВ «ЄТСК» (ТОВ «Європейська Транспортна Стивідорна Компанія»). Тому, під час організації виконання будівельних робіт для доступу на об'єкт з обмеженим доступом (порт) позивач формував загальний список працівників для отримання пропуску, у склад якого включав працівників свого підприємства та працівників субпідрядників, і який в подальшому надав генпідряднику, а генпідрядники ТОВ «УкрБуд», ТОВ «ЄТСК» формували загальний список всіх працівників підрядників та їх субпідрядників без визначення підприємств, та подавали загальний список від свого імені до ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» для оформлення перепусток.

Крім того, посилання відповідачів на неможливість проведення підприємствами - постачальниками значного обсягу проектних та субпідрядних робіт з будівництва з урахуванням численності трудового персоналу, не можуть заслуговувати на увагу, оскільки відповідачами взято до розрахунку нормований восьмигодинний робочий день, але будівельні роботи проводились на об'єктах протягом ненормованого робочого дня, в вихідні та святкові дні, у зв'язку з запланованими строками здачі об'єктів, таких, як запуск масштабного портового комплексу, до якого входить один із найбільших в Україні заводів із виробництва рослинної олії, олійний та зерновий термінали; будівництво зрошувальних мереж - масштабні проекти аграрних підприємств.

Разом з тим, відповідно до облікових податкових справ підприємств - постачальників, інформації про види діяльності з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, іншої податкової інформації, контрагенти позивача здійснюють діяльність у будівельній сфері, сфері інжинірингу та інших, за основними напрямками діяльності, з метою яких вони створювались як юридичні особи, та мали відповідну правосуб'єктність на здійснення основних напрямків діяльності та статус платників ПДВ.

Слід зазначити, що контрагенти позивача мають відповідні ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, є платниками ПДВ та подають фінансову звітність.

На підтвердження дійсності господарських операцій з контрагентами-постачальниками позивачем в ході перевірки та до суду надані бухгалтерські документи: договори підряду, про надання послуг, поставки, оренди; довідки про вартість виконаних робі; акти здачі-прийому робіт; акти передачі матеріалів; рахунки; виписки по рахунку щодо оплати наданих послуг; платіжні доручення; локальні кошториси; оборотно-сальдові відомості по рахунку; внутрішні журнали-звіти; товарно-транспорті накладні; податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; податкові звіти; ліцензії на провадження будівельної діяльності; заявки на допуск працівників. /т.3 а.с.18-163, т.4 а.с.1-116, т.6 а.с.6-28, т.7 а.с.1-248, т.8 а.с.1-247, т.9 а.с.1-250, т.10 а.с.1-251, т.11 а.с.1-253, т.12 а.с.1-260, т.13 а.с.1-251, т.14 а.с.1-238, т.15 а.с.1-249, т.16-28 а.с.1-142/

Разом з тим, апелянтом не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред'являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.

При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодний законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Згідно положень частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно підтвердження фактичного здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів товару та послуг, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачами.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції в порядку ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та відстрочена апелянтам, згідно з ст.133 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст.315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №:31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код ЄДРПОУ 22030106, судовий збір в розмірі 239787 (двісті тридцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 10 коп.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №:31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код ЄДРПОУ 22030106, судовий збір в розмірі 239787 (двісті тридцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 10 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 04.04.2018р.

Головуючий суддя Крусян А.В.Судді Градовський Ю.М. Романішин В.Л.