Постанова № 73286356, 03.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3295/17 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

представника відповідача Юрченко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" до Київської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 24.05.2017 № UA 125000/2017/000103/2.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. Доводи апелянта обгрунтовані тим, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що підтверджують вартість і необхідні для визначення митної вартості. Відтак, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.04.2017 ТОВ «Інкос Лайн» придбало у дилера David Johnson Ford Lincoln Ltd (Великобританія) автомобіль марки Lincoln MKZ МХ 64, 2015 року випуску, країна походження Сполучені Штати Америки. Відповідно до договору та інвойсу від 20.04.2017 ціна придбаного автомобіля становить 11 250 фунтів стерлінгів, яка сплачена згідно виписки по банківському рахунку з АТ «Прокредит Банк».

19.05.2017 уповноваженою особою декларанта до митного оформлення на Київську митницю ДФС була подана електронна митна декларація ІМ 40 ДЕ UA125110/2017/407883 на легковий автомобіль марки Lincoln MKZ МХ 64, 2015 року випуску, за заявленою митною вартістю 11250 фунтів стерлінгів, яка визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Так, декларантом одночасно з МД були подані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ, та додаткові документи, передбачені ч. 3, 4 ст. 53, ст. 335 МКУ, а саме: інвойс, договір, виписка по банківському рахунку, прайс-лист, довідку та фіскальні чеки щодо придбання пального при транспортуванні та про витрати на поромну переправу.

Київською митницею Державної фіскальної служби запропоновано позивачу надати додаткові документи, які б підтверджували визначену декларантом митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний договір, договір з третіми особами, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, транспортні документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товару.

Декларантом на вимогу посадової особи Київської митниці Державної фіскальної служби було подано висновок експерта про якісні та вартісні характеристики товару. Також було повідомлено про те що інші документи при придбанні товару не складались.

24.05.2017 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2017/000103/2, яким змінено вартість товару на 17580 фунтів стерлінгів (599 815,96 грн.).

Не погоджуючись з вказаним рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов виходив з того, що доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, а поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Приписами статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та пята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу положень частини пятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Так, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

При цьому суд вірно звернув увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

Водночас, витребування доказів у декларанта на підтвердження заявленої митної вартості, без належного обґрунтування та без зазначення обставин, які викликали сумніви у достовірності заявленої ціни є безпідставним, та жодним чином не свідчить про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Отже, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 (справа №21-498а15).

Зазначені обґрунтування спростовують доводи апелянта щодо відсутності обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали сумніви в достовірності заявленої декларантом митної вартості.

Також, колегія суддів зазначає, що не зазначення відповідачем достатніх доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації свідчать про неправомірність оскаржуваного рішення.

Стосовно доводів апелянта щодо невідповідності експертного висновку від 22.05.2017, який здійснений без зазначення відомостей про комплектність та укомплектованість транспортного засобу та без зазначення наявності додаткового обладнання, оскільки експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, то як вказано судом першої інстанції, такі документи носять виключно інформаційний характер, крім того такий висновок не був доказом підтвердження митної вартості товару.

Крім того, при визначенні вартості товару аналіз кон'юнктури ринку, а також цін на ідентичні та подібні (аналогічні) транспортні засоби не здійснювався, а митний орган врахував лише наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Так, з оскаржуваних рішення вбачається, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Суд першої інстанції вірно вказав, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» митної вартості товару не встановлено, в тому числі і під час апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на імперативні приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, якими передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

Враховуючи викладене, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару, а рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 24.05.2017 № UA 125000/2017/000103/2 є неправомірним та скасовано судом першої інстанції у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 10.04.2018)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя В.П. Мельничук

Суддя Г.В. Земляна