Постанова № 73286351, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: № 823/1261/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року

у справі №823/1261/17 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)

за позовом ОСОБА_2

до відповідача Катеринопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області

про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Катеринопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача, які полягають у безпідставній та незаконній підготовці та направленні до Катеринопільского районного суду Черкаської області подання №14.13-33/2768/н від 09.08.2017 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його думку дії державного виконавця Катеринопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Полтавської А.О., є протиправними та незаконними, оскільки підставами для подання про тимчасове обмеження ц праві виїзду за межі України є факт ухилення боржника від виконання зобов'язання, яке має бути визначене рішенням суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем безпідставно були здійснені дії по підготовці та направленні до суду подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в провадженні Катеринопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції знаходиться виконавче провадження №53878080 з виконання виконавчого напису нотаріуса №1151 від 03.05.2017 про стягнення невиплачених в строк на підставі договору про сплату аліментів на дитину грошових коштів - аліментів в розмірі 540000,00 грн. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5

05 травня 2017 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу №1151 від 03.05.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника - ОСОБА_2 невиплачених в строк на підставі договору про сплату аліментів на дитину грошових коштів.

11 травня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

У зв'язку з несплатою позивачем грошових коштів (аліментів) головним державним виконавцем Полтавською А.О. в порядку передбаченому ст. 377-1 ЦПК України було підготовлено та подано до Катеринопільського районного суду поданням від 09.08.2017 №14.13-33/2768/4 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, оскільки вважала, що існує ймовірність виїзду боржника за кордон та ухилення ним від виконання рішення.

Не погоджуючись з такими діями відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, про відсутність порушеного права позивача у оскаржуваних діях відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань є правом державного виконавця, яким він користується на власний розсуд, оскільки сама по собі підготовка та направлення до суду відповідного подання не породжують для боржника ніяких правових наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Враховуючи викладене, державний виконавець звернувшись до Катеринопільського районного суду з поданням від 09.08.2017 №14.13-33/2768/4 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України діяв в межах прав передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Разом з тим, чинний на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про виконавче провадження» не розділяє поняття, зокрема судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса. Перелік виконавчих документів закріплений ст. 3 названого закону, в тому числі виконавчі написи нотаріусів.

Як вбачається з наведеного вище, право обмежити особу у виїзді за межі України можливо лише на підставі судового рішення. При цьому, законодавство не містить конкретних критеріїв за яких державний виконавець може скористатись правом на звернення з поданням про обмеження виїзду за кордон. Тобто, в даному випадку державний виконавець на власний розсуд оцінює за матеріалами виконавчого провадження чи ухиляється боржник від виконання рішення та звертається з поданням, обґрунтованість якого перевіряє суд.

Колегія суддів звертає увагу, що Катеринопільский районний суд Черкаської області ухвалою від 10.08.2017 розглянув оскаржуване позивачем подання від 09.08.2017 №14.13-33/2768/4 та відмовив в його задоволенні Вказана ухвала суду набрала законної сили 16.08.2017.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивачем достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до суду надано не було.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко