Постанова № 73286312, 04.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1349/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника відповідача: Зайкіної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 17 жовтня 2016 року №000019/26-52-40/НОМЕР_1.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції, оскільки ним не було допущено порушень вимог чинного законодавства, а також у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року позов задоволено.

Рішення суду умотивовано тим, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що у кіоску, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в період з 25.07.2016 по 17.09.2016 здійснено реалізацію алкогольних напоїв (пива) із застосуванням РРО без наявності ліцензії. Окрім того, відповідачем не доведено наявності підстав для призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що підставою для проведення перевірки позивача та винесення спірного податкового повідомлення - рішення була податкова інформація (копії розрахункових документів, переданих по бездротових каналах зв'язку до ДПС), що 25.07.2016 року у кіоску позивача здійснювалася реалізація пива.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 29.09.2016 за №6145 «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві від 06.10.2016 №5011/26-15-14-04-06, від 06.10.2016 №5012/26-15-14-04-06 проведена фактична перевірка кіоску фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за результатами якої складено акт від 07.10.2016 №1334/26/15/14/НОМЕР_1.

Фактичною перевіркою ФОП ОСОБА_3 встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - роздрібна торгівля алкогольними напоями (пивом) без наявності ліцензії.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 17.10.2016 №000019/26-52-40/НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 17 000 грн.

Уважаючи дії відповідача про проведення перевірки, а також рішення, прийняте за наслідками її проведення, протиправними, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи оцінку зазначеним діям та рішенню відповідача, колегія суддів ураховує наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, а саме: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Згідно з абзацом 5 ст. 17 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Приймаючи оскаржуване рішення та заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що підставою для проведення перевірки позивача та винесення спірного податкового повідомлення - рішення була податкова інформація (копії розрахункових документів, переданих по бездротових каналах зв'язку до ДПС), що 25.07.2016 року у кіоску позивача здійснювалася реалізація пива.

Натомість усупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, контролюючим органом ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів наявності у останнього податкової інформації (копії розрахункових документів, переданих по бездротових каналах зв'язку до ДПС), яка стала підставою для проведення перевірки, а також будь-яких інших доказів вчинення позивачем порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення фактичної перевірки, а також оскаржуваного рішення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, в апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення позивачем вимог податкового законодавства України, однак не наводить жодного доводу відносно висновків місцевого суду щодо ненадання відповідачем доказів на підтвердження правомірності дій контролюючого органу та вчинення позивачем порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 10 квітня 2018 року.)