Постанова № 73286216, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №693/557/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шимчик Р.В.. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.В.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Острожанської сільської ради Жашківського району Черкаської області

на постанову Жашківського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2017 року

у справі №693/557/17 (розглянуту у відкритому судовому засіданні)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп»

до відповідача Острожанської сільської ради Жашківського району Черкаської області,

третя особа: Державне підприємство «Укрриба»

про визнання недійсним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство "Черкасирибгосп" звернулось до суду із позовом до Острожанської сільської ради Жашківського району Черкаської області, третя особа: Державне підприємство "Укрриба" про визнання недійсним та скасування рішення Острожанської сільської ради Жашківського району Черкаської області №2 від 28.03.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Острожанською сільською радою Жашківського району Черкаської області (18 сесія VII скликання) в порушення діючих норм земельного законодавства України було протиправно та безпідставно прийнято рішення № 2 від 28.03.2017. Крім того при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач вийшов за межі своїх повноважень та вирішив питання щодо земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах іншої сільської ради.

Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2017 року позов задоволено. Скасовано рішення Острожанської сільської ради Жашківського району Черкаської області № 2 (18 сесії VІІ скликання) від 28.03.2017 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Острожанська сільська рада Жашківського району Черкаської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем правомірно та обґрунтовано прийнято рішення №2 від 28.03.2017 та безпідставно скасовано судом першої інстанції.

Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка, орієнтовною площею 910,0700 га, яка розташована в адміністративних межах Черкаської обл. Жашківського р-ну Острожанської сільської ради, та земельна ділянка, орієнтовною площею 147,9738 га, яка розташована в адміністративних межах Черкаської обл. Черкаського р-ну Червонослобідської сільської ради, знаходяться на праві постійного користування ПрАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП». При цьому, дані земельні ділянки належать до державної форми власності.

12 листопада 2013року ПАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП» було проведено державну реєстрацію земельної ділянки державної форми власності площею 910,0700 га, яка належить до земель водного фонду, для рибогосподарських потреб, а відомості про неї було внесено до Державного земельного кадастру, кадастровий номер якої 7120985000:02:001:0368, що знаходиться на праві постійного користування ПАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП», яка розташована за адресою: Черкаська область, Жашківський район, Острожанська сільська рада, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку серії № НВ-7103872642016 від 02.07.2016. Відповідна земельна ділянка знаходиться на праві постійного користування ПрАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП» на підставі державного акту на право простійного користування земельною ділянкою, серія та номер: 1-ЧП 000909 від 18.04.2001, видавник: Острожанська сільська рада.

28 листопада 2013 року ПАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП» було проведено державну реєстрацію земельної ділянки державної форми власності площею 147,9738 га, яка належить до земель водного фонду, для рибогосподарських потреб, а відомості про неї було внесено до Державного земельного кадастру, кадастровий номер якої 7124989000:01:001:0548, що знаходиться на праві постійного користування ПАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП», яка розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, Червонослобідська сільська рада, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку серії № НВ-7100965102013 від 28.11.2013. Відповідна земельна ділянка знаходиться на праві постійного користування ПрАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП» на підставі державного акту на право простійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ЧП 17-113 від 29.09.1998, видавник: Черкаська районна рада народних депутатів.

28 березня 2017 року Острожанська сільська рада Жашківського району Черкаської області прийняла рішення №2, яким вирішила: «Прийняти рішення про припинення права постійного користування землею ПАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП» на підставі державного акту серії 1-ЧП №000909 від 28.04.2001, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №46, яким землекористувачу надано у постійне користування 910,07 га землі та про скасування державного акту на право постійного користування землею серії 1-ЧП №000909 від 28.04.2001, що зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №46». Прийняти рішення про припинення права постійного користування землею ПАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП» на підставі державного акту серії ЧП 17-113 від 28.09.1998., що зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 85, яким землекористувачу надано у постійне користування 147,97 га. землі та про скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЧП 17-113 від 28.09.1998, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про необґрунтованість дій Острожанської сільської ради при прийнятті рішення №2 від 28.03.2017.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Із змісту ст.12 Земельного кодексу України вбачається, що повноваження сільських рад щодо розпорядження землями поширюються на землі територіальної громади та комунальної власності.

Відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.1,2,3 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. г ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Також необхідно зауважити, що землі водного фонду є самостійною категорією земель України, їх правовий режим встановлено главою 12 Земельного Кодексу України, главами 1 та 18 Водного кодексу України, а також іншими актами земельного і водного законодавства.

Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України і ст. 4 Водного кодексу України, до їх складу належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Зазначений перелік, є вичерпним. Земельним кодексом України (починаючи з редакції від 1 січня 2002 року) визначено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок для ведення водного господарства.

Так п. 3 ст. 122 Земельного кодексу України в зазначеній редакції регламентує надання земельних ділянок для ведення водного господарства саме районними державними адміністраціями.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Держкомзему України від 23.07.2010 №548, наводить 12 різних видів цільового призначення в цій категорії:

« 10.01 Для експлуатації та догляду за водними об'єктами;

10.02 Для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами;

10.03 Для експлуатації та догляду за смугами відведення;

10.04 Для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спопорудами і каналами;

10. 05 Для догляду за береговими смугами водних шляхів;

10.06 Для сінокосіння;

10.07 Для рибогосподарських потреб;

10.08 Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей;

10.09 Для проведення науково-дослідних робіт;

10.10 Для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд;

10.11 Для будівництва та експлуатації санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів у межах прибережних захисних смуг морів, морських заток і лиманів;

10.12 Для цілей підрозділів 10.01 - 10.11 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

До ведення водного господарства відносяться перші п'ять видів. Саме ними і обмежується повноваження райдержадміністрацій.

Для рибогосподарських потреб відповідно до п.5 ст. 122 Земельного кодексу України, та ст.ст. 7, 8 Водного кодексу України належить до компетенції Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка, орієнтовною площею 910,0700 га, яка розташована в адміністративних межах Черкаської обл. Жашківського р-ну Острожанської сільської ради, та земельна ділянка, орієнтовною площею 147,9738 га, яка розташована в адміністративних межах Черкаської області Черкаського р-ну Червонослобідської сільської ради, знаходяться на праві постійного користування ПрАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП». При цьому, дані земельні ділянки належать до державної форми власності.

Проте, незважаючи на те, що відповідні земельні ділянки мають державну форму власності, що одна з цих земельних ділянках знаходиться в адміністративних межах іншого села, Острожанська сільська рада прийняла рішення про припинення права постійного користування відповідних земельних ділянок ПАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП».

Крім того, Острожанська сільська рада, приймаючи рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 910,0700 га, яка розташована в адміністративних межах Черкаської обл. Жашківського р-ну Острожанської сільської ради, діяла поза межами своїх повноважень, оскільки відповідна земельна ділянка належить до державної форми власності, а не комунальної.

Відповідно до норм земельного законодавства, сільська рада не може розпоряджатися земельними ділянками державної форми власності, а в свою чергу може розпоряджатися лише земельними ділянками комунальної форми власності, зокрема, вилучати їх.

Також, Острожанська сільська рада в своєму рішенні вирішила припинити право користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 147,9738 га, яка розташована в інших адміністративних межах, а саме, в адміністративних межах Черкаської області Черкаського р-ну Червонослобідської сільської ради, що є перевищенням її повноважень, оскільки було прийнято рішення щодо земельної ділянки, яка знаходиться в територіальних межах іншої сільської ради, яка, при цьому, належить до державної форми власності, а не комунальної.

Отже Острожанська сільська рада вийшла за межі наданих їй повноважень, що призвело до прийняття нею незаконного рішення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на зазначеній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна державної власності, а також об'єкти нерухомого майна, що підлягають приватизації, зокрема, гідротехнічні споруди, балансоутримувачем яких виступає Державне підприємство «Укрриба», а Розпорядником - регіональне відділення фонду державного майна України в Черкаській області. Так, прийняття рішення щодо розпорядження нерухомим майном, що знаходиться на відповідній земельній ділянці, не є компетенцією сільської ради.

Також в оскаржуваному рішенні Острожанської сільської ради були допущені неточності, а саме: земельна ділянка державної форми власності, орієнтовною площею 910,0700 га, що знаходиться на праві постійного користування ПАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП» на підставі державного акту на право простійного користування земельною ділянкою, серія та номер: 1-ЧП000909 від 18.04.2001, а не 28.04.2001, як зазначено в рішенні сільської ради. Те ж саме стосується і іншої земельної ділянки державної форми власності, орієнтовною площею 147.9738 га. що знаходиться на праві постійного користування ПАТ «Черкасирибгосп» на підставі державного акту на право простійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ЧП 17-113 від 29.09.1998, а не 28.09.1998, як зазначено в рішенні сільської ради.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Острожанської сільської ради №2 від 28.03.2017 прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення сільської ради щодо припинення права постійного користування землею ПАТ «ЧЕРКАСИРИБГОСП» прийнято необґрунтовано, відповідно підлягає скасуванню і решта оскаржуваного рішення сільської ради, так як інша частина рішення є похідною від вимог про скасування припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Зазначене також узгоджується з практикою Європейський суд з прав людини .Зокрема у справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою ЄСПЛ в світлі захисту прав, гарантованих статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Європейський суд зазначив: «перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки», № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96). На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника». У цій справі Суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Як зазначив Європейський суд у пункті 53 свого рішення «Суханов та Ільченко проти України», яке набуло статусу остаточного 26 вересня 2014 року, «Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість задоволення позовних вимог ПАТ «Черкасирибгосп» та відповідно скасування оскаржуваного рішення Острожанської сільської ради №2 від28.03.2017.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Острожанської сільської ради Жашківського району Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Жашківського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2018 року.