Рішення № 73286203, 10.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2018 року № 826/5353/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Старк Україна»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старк Україна» (далі - позивач, ТОВ «Старк Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило:

- визнати неправомірним та скасувати податкову вимогу від 09.09.2015 №11219-23, відповідно до якої сума податкового боргу позивач за узгодженими грошовими зобов'язаннями єдиний податок з юридичних осіб станом на 08.09.2015 становить 9510,73 грн.

- визнати неправомірним та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу від 16.11.2015 № 220/26-52-16-31.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачено узгоджене грошове зобов'язання, тоді як неперерахування установою банку грошових коштів на казначейський рахунок державного бюджету не може бути підставою для відповідальності платника податку.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 29.08.2016 позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що посилання відповідача у запереченнях на норми Бюджетного кодексу України є необґрунтованими, оскільки на позивача не розповсюджуються норми Бюджетного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити, оскільки підстав для скасування податкової вимоги від 09.09.2015 №11219-23 та рішення про опис майна в податкову заставу від 16.11.2015 №220/26-52-16-31 немає, тому що у зв'язку з наявністю в інтегрованій картці ТОВ «Старк Україна» податкового боргу з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 9570,73 грн через несплату платником податків самостійно задекларованих податкових зобов'язань, відповідачем сформовано та направлено суб'єкту господарювання податкову вимогу відповідно до вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України та п. 3.1 розділу ІІІ Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.10.2013 №1840/24372.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2016 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із сплатою судового збору у меншому розмірі ніж передбачено законом.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 №4751 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/27839/15 та вказану справу 17.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/5353/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на думку учасників процесу, мають значення для розгляду даної справи. Зобов'язано відповідача подати до канцелярії суду: письмову інформацію щодо наявності боргу позивача станом на момент розгляду справи (довідку про розмір заборгованості, розрахунок заборгованості тощо); витяг з облікових карток платника єдиного податку за спірний період станом на момент розгляду справи;

Ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, наявними матеріалами справи, які дають змогу здійснити оцінку правомірності взаємовідносин сторін, у зв'язку з відсутністю потреби заслуховувати свідків чи експерта, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи заяв позивача про здійснення розгляду справи без їх участі, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.02.2015 позивачем було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - юридичної особи за 2014 рік, в якій було визначено суму єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал (4 квартал 2014 року) в розмірі 5638,72 грн.

10.02.2015 ТОВ «Старк Україна» подано до філії Центральне РУАТ «Фінанси та кредит» платіжне доручення №14 про оплату на користь УК у Деснянському районі м.Києва єдиного податку (5%) за 4 квартал 2014 року) в розмірі 5638,72 грн.

02.03.2015 ТОВ «Старк Україна» листом повідомило відповідача про оплату єдиного податку, на підтвердження оплати надано платіжне доручення №154 з відміткою фінансової установи.

Крім того, позивач задекларував оплату єдиного податку по ставці 4% за 1 квартал 2015 року в розмірі 5206,52 грн.

19.05.2015 ТОВ «Старк Україна» подано до «УкрСиббанк» платіжне доручення №54 про оплату на користь УК у Деснянському районі м.Києва єдиного податку в розмірі 2550,00 грн. Згідно відмітки банку платіжне доручення проведено 19.05.2015.

Також, 19.05.2015 ТОВ «Старк Україна» подано до філії Центральне РУАТ «Фінанси та кредит» платіжне доручення №16 про оплату на користь УК у Деснянському районі м. Києва єдиного податку в розмірі 2656,52 грн.

ТОВ «Старк Україна» задекларувало оплату єдиного податку по ставці 4% за 2 квартал 2015 року в розмірі 11543,89 грн, який було оплачено 17.08.2015 (роздруківка системи клієнт - банк платіжного доручення №101 від 17.08.2015.

Позивач задекларував оплату єдиного податку по ставці 4% за 3 квартал 2015 року в розмірі 9138,62 грн, який було оплачено 17.08.2015 (роздруківка системи клієнт - банк платіжного доручення №147 від 19.11.2015.

09.09.2015 відповідачем сформовано податкову вимогу №11219-23, відповідно до якої сума податкового боргу позивач за узгодженими грошовими зобов'язаннями єдиний податок з юридичних осіб станом на 08.09.2015 становить 9510,73 грн., яка була отримана позивачем 21.11.2015 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

16.11.2015 податковим органом прийнято рішення № 220/26-52-16-31 про опис майна позивача у податкову заставу.

Не погоджуючись із вказаною податковою вимогою оскаржив її у порядку адміністративного оскарження до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної фіскальної служби України.

Рішеннями про результати розгляду скарг Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18.01.2016 №571/10/26-15-16-01-16 та Державної фіскальної служби України від 15.03.2016 №5555/6/99-99-23-05-15 скарги ТОВ «Старк Україна» залишена без задоволення, а податкова вимога залишена без змін.

Підставою для винесення податкової вимоги та прийняття рішення слугувало те, що даний податковий борг виник у зв'язку з ненадходженням до бюджету грошових коштів, перерахованих платником податків 10.02.2017 та 19.05.2015 через філію Центральне РУАТ «Фінанси та кредит», що призвело до несплати податкових зобов'язань, самостійно визначених (узгоджених) платником податків податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи від 09.02.2015 №9080358211 та від 10.05.2015 №9091339567. При цьому у своїх рішення відповідач зазначив, що після виникнення податкового боргу в інтегрованій картці платника ТОВ «Старк Україна» проводилась сплата податкових зобов'язань, самостійно визначених (узгоджених) платником податків по податковим деклараціям платника єдиного податку - юридичної особи від 25.07.2017 №9158114547, від 06.11.2015 №9227778718 та частково від 10.05.2015 №9091339567. За даними інтегрованої картки платника ІС «Податковий Блок», станом на 18.01.2016 за ТОВ «Старк Україна» заборгованість залишається не сплаченою та обліковується податковий борг у сумі 10330,95 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідачів, суд бере до уваги наступне.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом, вважається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічно положеннями п. 2.1 - 2.3 розд. ІІ Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1840/24372, передбачено, що податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

З контексту наведених норм права вбачається, що податкова вимога формується виключно у зв'язку з несплатою платником податків у встановлений законом строк узгодженої суми грошового зобов'язання, що набула статусу податкового боргу.

При цьому, облік нарахованих і сплачених сум податків (в тому числі сплачених несвоєчасно) здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платників, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Порядок нарахування та обліку сум платежів, нарахованих в інтегрованій картці платника в період виникнення спірних правовідносин був визначений розділом ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 (далі - Порядок № 765) (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 та діяв до 10.06.2016).

Зокрема, п. 3 - 5 розд. ІІІ Порядку передбачено, що нарахування податків в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів. Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, розраховані територіальним органом Міндоходів, відображаються ним в інтегрованій картці платника за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.

Дані про надходження податків і передоплати відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів (п.5 розд. IV зазначеного Порядку).

Згідно п.1 розд. V Порядку у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником.

Тобто, відомості про утворення та погашення податкового боргу платника податку відображаються у відповідній інтегрованій картці, а формування податкової вимоги відбувається на підстави даних такої картки платника.

Як вбачається з матеріалів справи, що 09.09.2015 відповідачем на адресу позивача сформовано податкову вимогу №11219-23 на суму 9510,73 грн по єдиному податку з фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В силу ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В ході розгляду даної справи відповідач всупереч вимог наведених процесуальних норм права не подав суду жодні належні документальні докази на підтвердження обставин виникнення у позивача та формування суми податкового боргу.

Судом встановлено, що ТОВ «Старк Україна» подано до філії Центральне РУАТ «Фінанси та кредит» платіжне доручення №14 від 10.02.2015 на перерахування єдиного податку (5%) за 4 квартал 2014 року в розмірі 5638,72 грн та платіжне доручення №16 від 19.05.2015 на перерахування єдиного податку в розмірі 2656,52 грн. Згідно відмітки банку платіжне доручення проведено 19.05.2015. Дані платіжні доручення позивача в той же день було прийнято банком до виконання, що підтверджується відміткою філії Центральне РУАТ «Фінанси та кредит» на такому платіжному документі фізичної особи.

Зауваження щодо правильності заповнення позивачем реквізитів в такому платіжному документі представником відповідача до суду подані не були.

У відповідності до п. 20.1 ст. 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (далі - Закон № 2346-ІІІ) ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Пунктом 21.1 ст. 21 цього Закону передбачено, що ініціювання переказу проводиться шляхом: подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; подання ініціатором до відповідної установи - члена платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем ініційовано переказ коштів в оплату єдиного податку шляхом подання платіжного доручення до банку.

Зі змісту наявних у матеріалах справи копій заяви позивача, поданої до податкового органу з метою повідомлення про факт невиконання банком з невідомих причин платіжні доручення ТОВ «Старк Україна» на перерахування 10.02.2015 та 19.05.2015 коштів до бюджету.

Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону №2346-ІІІ, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п.22.4 ст.22 цього Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п.1.29 ст.1 Закону №2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст.32 Закону № 2346-ІІІ, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Згідно з п.8.2 ст.8 Закону №2346-ІІІ, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки», протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Відповідно до п.1.13 розд. IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №174 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за № 790/19528), у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штами «вечірня» або «післяопераційний час».

Пунктом 8.4 статті 8 Закону №2346-III встановлено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Таким чином, доручення клієнтів виконуються банком протягом цього ж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня і не можуть перевищувати два операційні дні для внутрішньобанківського переказу коштів, а для міжбанківського переказу коштів не можуть перевищувати три операційні дні або в інші строки, якщо це передбачено в договорі (про що зазначено у листі Національного банку України від 05.03.2009 №25-113/592-3302).

Суд також зауважує, що чинним податковим законодавством визначена відповідальність банку при несвоєчасному здійсненні переказу коштів в оплату податків.

Так, відповідно до п.129.6 ст.129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З системного аналізу викладених вище норм права слідує, що виконання платником обов'язку по перерахуванню до відповідного бюджету задекларованих до сплати сум податку пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податку, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податків, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі такого податку до бюджету.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду викладеної в постановах від 20 лютого 2018 року у справі №816/59/17.

За результатами дослідження наявних матеріалів справи суд встановив, що філії Центральне РУАТ «Фінанси та кредит» не виконало вимоги п. 8.2 ст. 8 Закону № 2346-ІІІ та відповідно допустив порушення з приводу своєчасного перерахування до бюджету суми податку, сплаченої платником податків (клієнтом) шляхом подання платіжних доручень №14 від 10.02.2015 та №16 від 19.05.2015, а тому як наслідок позивач звільняється від відповідальності у зв'язку з ненадходженням до бюджету суми єдиного податку в розмірі 8295,24 грн.

Таким чином, подання позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування суми грошового зобов'язання з єдиного податку, обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаних сумах припинився, а тому у податкового органу відсутні підстави для надсилання позивачу податкової вимоги.

Стосовно правомірності позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 16.11.2015 № 220/26-52-16-31 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 88.1 і 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно до п.п.89.1.1 п.89.1 ст.89 цього Кодексу право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм ПК України право податкової застави виникає виключно з дня виникнення податкового боргу.

З аналізу норм чинного податкового законодавства вбачається пряма залежність права податкової застави до наявності податкового боргу у платника податків, а відтак, у зв'язку з відсутністю такого боргу, у контролюючого органу відсутнє право податкової застави.

Положеннями п.2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1841/24373) встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, з урахуванням того, що станом на день винесення рішення про опис майна у податкову заставу, факт формування податкового боргу позивача у відповідності до норм ПК України документально не підтверджено, зазначене рішення від 16.11.2015 №220/26-52-16-31, в свою чергу, було прийнято з порушенням п.п.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України, п.2.1. Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, а тому також є протиправним і відповідно підлягає скасуванню.

В силу норми п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 09.09.2015 №11219-23.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу від 16.11.2015 № 220/26-52-16-31.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Україна» понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756 (дві сімсот п'ятдесят шість) гривня 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Старк Україна» (код ЄДРПОУ 3656339, адреса: 02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 6, 327).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39466328, адреса: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 41).

Суддя: Н.А. Добрівська