Рішення № 73284913, 10.04.2018, Лугинський районний суд Житомирської області

Лугинський районний суд Житомирської області

11301, вул. М. Грушевського, 2 а, смт Лугини, Лугинський район Житомирської області

тел. (04161) 9-14-72, факс (04161) 9-15-47, inbox@lg.zt.court.gov.ua

Справа № 281/111/18

Провадження по справі 2/281/76/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року смт Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Свинченко Г.Д.,

за участю секретаря судових засідань Гельвейчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Лугини цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради про визнання частково недійсним рішення органу приватизації та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу по управлінню та приватизації міської комунальної власності, КП «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради про визнання частково недійсним рішення органу приватизації та зобов'язання вчинити певні дії.

03.04.2018 на адресу суду надійшла уточнююча позовна заява. Позивач, враховуючи те, що від представника Коростенського відділу по управлінню та приватизації міської комунальної власності надійшла на адресу суду заява в якій він роз'яснив, що є неналежним відповідачем, оскільки ним не видавалося спірне Свідоцтво, виклав свої вимоги іншим чином та просив суд: поновити йому строк позовної давності; визнати недійсним свідоцтво на право власності на житло НОМЕР_1 від 06.05.1999 року в частині включення його, ОСОБА_2 до складу співвласників квартири за адресою: АДРЕСА_1 та визнати право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виключення його, ОСОБА_2 зі складу співвласників квартири, за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Свої вимоги позивач мотивує тим, що госпрозрахунковим підрозділом приватизації державного житлового фонду району 06.05.1999 року видане Свідоцтво на право власності на житло за адресою: АДРЕСА_2, а саме у спільну сумісну власність в рівних частинах: ОСОБА_3 та членам її сім'ї ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Зазначена квартира зареєстрована в Коростеньському міжрайонному бюро технічної інвентаризації на праві спільної сумісної власності і записана у реєстрову книгу за № 783 кн. 5, що підтверджується відповідним записом в Свідоцтві на право власності на житло від 19.08.1999 року.

Позивач на час вчинення вказаного правочину був малолітньою особою (11 років). Про факт належності йому частини квартири АДРЕСА_3 відповідно до вищевказаного Свідоцтва про право власності довідався лише у грудні 2016 р., оскільки з 2005 року у цій квартирі не проживає, з батьками (ОСОБА_3 та ОСОБА_4.) та сестрою (ОСОБА_5.) щодо прав власності на квартиру не спілкувався. На час приватизації йому було 11 років і він в розумінні ст. 31 ЦК України був фізичною особою з частковою цивільною дієздатністю.

Виходячи з цього вважає, що батьки, приватизуючи квартиру, виконали всі дії, передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» з дотриманням Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 56 від 15.09.1992 року (Із змінами та доповненнями, внесеними наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 серпня 1994 року № 72), однак згідно діючого законодавства його батьки мали право розпоряджатися майном, а не правом позивача на приватизацію квартири.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, надіслав на адресу суду заяву з клопотанням проводити судове засідання без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовільнити

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились надіслали на адресу суду заяви з клопотання здійснювати розгляд справи без їхньої участі. З приводу заявленого позову, а саме обставин та вимог заперечень не мають та не заперечують, з приводу його задоволення.

Представник відповідача КП «Коростенське міжміське бюро» технічної інвентаризації Житомирської обласної ради в судове засідання не з'явився надіслав на адресу суду заяву з клопотанням проводити розгляд даної справи без їхньої участі за наявними письмовими доказами. При прийнятті рішення покладаються на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням від 06.05.1999 року НОМЕР_1 є власниками на праві спільної сумісної власності квартири за адресою: АДРЕСА_4. Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Зазначена квартира зареєстрована в Коростенському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві спільної сумісної власності і записана у реєстрову книгу за №783 кн. 5 від 19.08.1999, що підтверджується відповідним записом в Свідоцтві на право власності на житло.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 4 ст.261 ЦК України, в разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

Як вбачається з матеріалів справи, на час приватизації житла ОСОБА_6 був малолітньою особою, а отже перебіг позовної давності для позивача почався з 2005 року, оскільки йому виповнилося 18 років та він досяг повноліття.

Загальний строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України тривалістю в три роки.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що позивач довідався про те, що він являється співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_4 лише у грудня 2016 року оскільки з 2005 року у цій квартирі не проживає, з батьками (ОСОБА_3 та ОСОБА_4.) та сестрою (ОСОБА_5.) щодо прав власності на квартиру не спілкувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності з поважних причин. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_6 строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

Статтею 32 Житлового Кодексу Української РСР передбачено, що громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку.

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартостіжитлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Пунктом 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням повноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

На час спірних правовідносин порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян та склад документів, що підлягають оформленню були визначені Положенням про порядок передачі квартир ( будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 56 від 15.09.1992 року, який складено відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В пункті 18 вищенаведеного положення визначений перелік документів, які громадянин подає до органу приватизації. Зокрема, зазначено, що за неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.

Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На час приватизації позивачу було 11 років і він в розумінні ст.31 ЦК України був фізичною особою з частковою цивільною дієздатністю.

Батьки позивача, приватизуючи квартиру, виконали всі дії, передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» з дотриманням Положень про порядок передачі квартир ( будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 56 від 15.09.1992 року, однак згідно діючого законодавства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали право розпоряджатися майном , а не правом позивача на приватизацію квартири.

Статтею 27 ЦК України визначено правило, згідно якого правовий акт органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, що обмежує можливість мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є незаконним.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що батьки позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, даючи згоду на приватизацію квартири від імені позивача, фактично позбавили його права, після досягнення ним повноліття, прийняти участь у приватизації державного житлового фонду та скористатись правом на приватизацію житла за його власним вибором у майбутньому.

Таким чином суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо поновлення строку позовної давності; визнання недійсним свідоцтво на право власності на житло НОМЕР_1 від 06.05.1999 року в частині включення, ОСОБА_2 до складу співвласників квартири за адресою: АДРЕСА_1 та визнання права, спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виключення ОСОБА_2 зі складу співвласників квартири, за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 127, 141, 89, 263, 265, 352, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про приватизацію державногожитлового фонду», ст. 267 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради про визнання частково недійсним рішення органу приватизації та зобов'язання вчинити певні дії - задовільнити .

Поновити ОСОБА_2 строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання частково недійсним рішення органу приватизації та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнати недійсним свідоцтво на право власності на житло НОМЕР_1 від 06.05.1999 року в частині включення, ОСОБА_2 до складу співвласників квартири за адресою: АДРЕСА_5 та визнати право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виключення ОСОБА_2 зі складу співвласників квартири, за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.Д. Свинченко