Рішення № 73284296, 11.04.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1696/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді – Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання – Скрипкіної А.Ю.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами

цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» /надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»/ звернулось 14.09.2018 р. до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.02.2011 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору, він складається з Заяви позичальника та Умов надання кредиту.

Отримавши кредитні кошти, відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, яка складається з: - 6439,78 гривень заборгованості за кредитом; - 69542,91 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом; - 3600 гривень заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 гривень – штраф /фіксована частина/; - 3979,13 гривень – штраф /процентна складова/, - всього 84061,82 гривень заборгованості, яку представник позивача просив суд стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 13 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та 10 січня 2018 р. призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.

01.02.2018 р. відповідачем було надано відзив, в якому вказано, що 17.01.2018 року представник відповідача отримав ухвалу суду від 10.01.2018 року про проведення розгляду справи в порядку спрощеного провадження та наданий строк для подання відзиву з запереченнями щодо позову на протязі 15 днів з дня отримання копії даної ухвали суду, тобто до 02.02.2018 року. Відповідач з позовними вимогами не згодна, вважає їх необгрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України, порушують норми матеріального та процесуального права, її майнові права. Згідно позовних вимог, позивач просить стягнути 84061,82 грн. заборгованості за кредитним договором. Як передбачено умовами укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та позичальником визначено обов’язок позичальника здійснювати погашення кредиту у порядку та строки, які визначені в Заяві. У разі не погашенні суми кредиту в строки зазначені в заяві, заборгованості в частині непогашеної суми кредиту вважається такою, що прострочена. Таким чином, вже починаючи з 20.07.2014 року - дати чергового платежу (згідно наданого розрахунку банку остання сума погашення за наданим кредитом була внесена позичальником 12.06.2014 року в сумі 10 гривень) Банк фактично знав про своє порушене право, проте не заявляв про це та саме з цього моменту починається перебіг позовної давності, як щодо основного зобов’язання так і до застосування відсотків за його користування та інших передбачених договором сум. Тобто починаючи з 20.07.2014 року до 21.08.2017 року пройшло більше трьох років і строк позовної давності, щодо кредитного договору та стягнення неустойки за вказаним договором сплив. У численних постановах Верховного Суду України відображена наступна позиція стосовно подібних справ, а саме відносно того, що у випадку якщо в кредитному договорі передбачена можливість вимоги банку дострокового повернення всіх кредитних грошових коштів внаслідок порушення кредитного зобов’язання, то в момент настання відповідних порушень банк набуває право звертатися до суду з позовом про повернення всієї суми заборгованості і відповідно змінюється строк виконанння кредитного зобов’язання в повному обсязі. Тобто, позиція позивача в частині стягнення заборгованості за договором не вірна, оскільки позовна давність сплила на все кредитне зобов’язання, а відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). У разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Зв'язок вказаної судової позиції з обставинами справи, які мають місце в цьому судовому розгляді полягає в тому, що банк в кредитному договорі чітко прописав строк повернення кредитних коштів та саме з цього строку виконання кредитного зобов’язання має відраховуватися строк позовної давності на стягнення всієї суми кредитних грошових коштів, який був пропущений банком. Тобто з вказаним позовом банк повинен був звернутися не пізніше 20.07.2017 року. В зв’язку з вищезазначеним, відповідач просив застосувати позовну давність у справі № 502/1696/17 за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 84061,82 грн. та судових витрат та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

07.03.2018 р. до Кілійського районного суд надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій вказано, що позовна давність - не встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено може вимагати. Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях – ануїтет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на карту, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов’язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа № 6-61цс14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності, щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. Відповідно до правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 11.2014 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 27.08.2017 р. – до спливу строку позовної давності. У зв’язку з зазначеним, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З досліджених доказів суд встановив наступні фактичні обставини:

22.02.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено кредитний договір № б/н, який складається з заяви Позичальника та Умов надання кредиту фізичним особам, згідно умов якого банк зобов’язався надати кредит у розмірі 6800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

З інформаційної довідки наданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 30.1.0.0/2-20170827/158 від 06.03.2017 р. вбачається, що ОСОБА_1, згідно кредитного договору б/н від 22.02.2011 року отримала картку № 5577212701296652, має термін дії до останнього дня 11.2014 року.

Згідно п. 2.1.1.7.6. Умов – при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій.

Згідно наданого розрахунку, в зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, станом на 30.06.2017 року утворилась заборгованість за кредитом, яка складається з: - 6439,78 гривень заборгованості за кредитом; - 69542,91 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом; - 3600 гривень заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 гривень – штраф /фіксована частина/; - 3979,13 гривень – штраф /процентна складова/, - всього 84061,82 гривень заборгованості.

При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:

Як зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, серед іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення.

Згідно висновку Верховного Суду України в постанові від 24.06.2015 року по справі № 6-738цс15 без заяви сторони у спорі ні загальна ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З постанови Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14 вбачається, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розмір пені та штрафів, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, обмежується останніми 12 місяцями та становить 1200 гривень, оскільки згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.02.2011 р., за вказаний період відповідачу нараховувались щомісяця по 100 гривень комісії та пені.

Встановлено, що строк позовної давності відносно заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом дотримано та згідно чинного законодавства не пропущено.

Отже, загальна сума кредитної заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає: 6439,79 гривень заборгованості за кредитом + 69542,91 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом + 1200 гривень заборгованості за пенею та комісією = 77182, 70 гривень заборгованості за кредитним договором. На думку суду, вказаний розмір заборгованості, є розумним та справедливим, виходячи з розміру основного боргу, тому позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК, ст. ст. 258, 267, 526, 530, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії КЕ 382695, виданий Кілійським РВ УМВС України в Одеській області від 11.09.1996 р., що зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50/, код ЄДРПОУ э14360570, МФО № 305299, на рахунок э29092829003111, – 77182, 70 гривень заборгованості за кредитним договором та 1 600 гривень судових витрат, всього 78 782, 70 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_2