Ухвала суду № 73283457, 11.04.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/616/17 11.04.2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Гулого В.П., Фаріонової О.М.,

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження №12017150120000382 апеляційну скаргу прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 листопада 2017 року, стосовно

ОСОБА_2, 1998 року листопада місяця 12 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, к. 116, раніше судимого:

17.12.2015 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.1 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор Зайков О.В.

обвинувачений ОСОБА_2

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_2 вважати засудженим за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком за ч.2 ст.185 КК України частково приєднати покарання за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 грудня 2015 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України, до призначеного покарання приєднано частково покарання, невідбуте за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 грудня 2015 року, і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Вирішено питання стосовно речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, вважає, що вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що судом не дотримано вимог закону України про кримінальну відповідальність, передбачених ст.71 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання".

Тобто, усупереч вимогам закону, суд призначив остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків, відповідно до ст. 71 КК України, менше за розмір ніж покарання, призначеного за новий злочин, і ніж невідбутої частини покарання за вироком Южноукраїнського міського суду від 17 грудня 2015 року.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 квітня 2017 року о 00-20 год. ОСОБА_2, перебуваючи на першому поверсі гуртожитку № 4, розташованого по вул. Миру, 11 в м. Южноукраїнську Миколаївської області, де він проживає з батьками в кімнаті № 108, маючи намір вчинити викрадення чужого майна, взяв ключ від замка вхідних дверей перестінку, що веде до побутового приміщення пральної кімнати. Відчинивши двері та увійшовши до зазначеного приміщення, ОСОБА_2 від’єднав шланг від каналізаційного стоку пральної машини «Samsung», яка належить ОСОБА_3, що проживає з родиною в кімнаті № 114 даного гуртожитку. Потім зателефонував своєму знайомому ОСОБА_4 та попросив викликати таксі і під’їхати до будівлі гуртожитку №6, розташованого по вул. Спортивна, неподалік гуртожитку № 4 з метою здати в ломбард пральну машину. Про те, що дану річ він викрав, ОСОБА_4 не повідомив. Після цього ОСОБА_2 відчинив засов дверей, що виходять на вулицю та виніс з приміщення на подвір’я пральну машину. Повернувшись до побутового приміщення, він зачинив на засов з середини зовнішні двері та на ключ - двері перестінку, залишив ключі у своїй кімнаті та вийшов на вулицю через центральні вхідні двері гуртожитку. Потім ОСОБА_2 перевіз на візку пральну машину ближче до гуртожитку №6. Невдовзі до нього під’їхав на таксі ОСОБА_4 і вони, завантаживши пральну машину на заднє сидіння автомобіля, відвезли її до м. Вознесенська Миколаївської області, де здали у заставу під кредит в ломбарді за 2000 грн. Отримані кошти він витратив на власний розсуд. Своїми умисними діями ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальний збиток в розмірі 3300 грн.

Крім того, 8 липня 2017 року близько 21-55 год. ОСОБА_2, перебуваючи в торгівельному залі ТОВ «АТБ-Маркет», розташованому по пр-ту Незалежності, 25 в м. Южноукраїнську Миколаївської області, на стелажі з лікеро-горілчаними виробами помітив пляшку коньяку «Hennessy» ємністю 0,5 л, вартістю 782 грн 95 коп. У цей момент у нього виник умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаною пляшкою коньяку. Реалізуючи свій злочинний умисел та діючи умисно, переконавшись, що його протиправні дії не будуть помічені сторонніми особами та охоронною ТОВ «АТБ-маркет», ОСОБА_2 таємно викрав зі стелажу пляшку коньяку «Hennessy», яку сховав під верхній одяг, та непомітно переніс її через касу ТОВ «АТБ-маркет». Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 спричинив ТОВ «АТБ-маркет» майнову шкоду в розмірі 782 грн 95 коп.

Дії ОСОБА_2, суд кваліфікував за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинене повторно.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Зайкова О.В., на підтримку вимог своєї апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого ОСОБА_2, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Вирок суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно та відповідно кваліфікація його дій за ч.2 ст. 185 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наведеними у вироку доказами, апелянтом не оскаржується, а тому у відповідності до вимог ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядається.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме – неправильне застосування вимог ст. 71 КК України при призначенні покарання обвинуваченому за сукупністю вироків, то вони заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Про дотримання вказаних вимог закону зазначено в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, згідно якого за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбуття основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст.71 КК України належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Згідно п. 26 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України невідбутою частиною покарання за попереднім вироком вважається покарання, від відбування якого особу звільнено на підставі ст.75 КК України.

Разом з тим, вказані норми закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції застосовано неправильно.

Як встановлено із матеріалів кримінального провадження, попереднім вироком Южноукраїнського міського суду від 17 грудня 2015 року ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.2 ст.186, ст. 70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі і звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, відповідно до положень ст. 75 КК України. Проте, до повного відбуття покарання, призначеного за вказаним вироком, обвинувачений вчинив новий злочин, за яким його засуджено за оскаржуваним вироком за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Тому, остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України повинно бути призначене більше від 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Однак, усупереч вимогам закону, суд призначив остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків, відповідно до ст.71 КК України, менше за розміром ніж невідбута частина покарання, призначеного обвинуваченому за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 грудня 2015 року, яка складає 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Тобто судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене, вирок стосовно ОСОБА_2 підлягає скасуванню в частині призначення покарання за сукупністю вироків, з ухваленням, на підставі ст. 420 КПК України, в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420, 424, 426, 532 КПК України , апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2 в частині призначення йому покарання за сукупністю вироків – скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 грудня 2015 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Копія вироку суду апеляційної інстанції підлягає врученню засудженому та прокурору негайно після його проголошення. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а тим, що не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий:

Судді: