Рішення № 73282290, 03.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/416/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Супрун І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Автозаводської районної адміністрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводської районної адміністрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання неправомірною відмови в задоволенні заяви від 05.12.2017 № 25-/48-02/85000 про реєстрацію місця проживання з підстав відсутності згоди власників/співвласників житла; зобов'язання зареєструвати громадянку України ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, визнання неправомірною відмову у задоволенні заяви від 05.12.2017 № 25-/48-03/849900 про зняття з реєстрації місця проживання з підстав відсутності згоди власників/співвласників житла; зобов'язання зняти громадянку України ОСОБА_3 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що при зверненні до відповідача із заявами про зняття з реєстрації місця проживання та про реєстрацію місця проживання позивачем подані всі документи, передбачені статтею 6 Закону України "Про свободу пересування" та п. 18 Правил реєстрації місця проживання, однак відповідачем відмовлено у їх задоволенні у зв'язку із не наданням заявником необхідних документів, а саме: згоди власників/співвласників житла. Вказує, що Правила реєстрації місця проживання не містять вимог стосовно наявності згоди власників/співвласників житла для зняття з реєстрації місця проживання та для реєстрації місця проживання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. 28.02.2018 подав відзив на позов, у якому зазначив, що заявником при зверненні до органу реєстрації надано договір найму, у зв'язку із тим, що неможливо встановити дійсність вказаного договору, то реєстраційним органом було вказано на відсутність необхідного документу та відсутність згоди власника житла відповідно до пункту 11 Правил /а.с. 53-58/.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

05.12.2017 ОСОБА_3 подано до Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради заяви про зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 та про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_4 /а.с. 12-13/.

У знятті з реєстрації та у реєстрації місця проживання заявнику відмовлено у зв'язку із ненаданням згоди власників/співвласників житла.

Позивач вважає, що дії відповідача як суб'єкта владних повноважень суперечать чинному законодавству України, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця і проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України, регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (надалі по тексту позову - Закон "Про свободу пересування").

Відповідно до визначення, наведеного в ч. 1 ст. 3 Закону "Про свободу пересування", органом реєстрації є виконавчий орган сільської, селищної або і міської ради, сільський голова (у разі, якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

В даному випадку органом реєстрації, є Автозаводська районна адміністрація виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, яка, відповідно до п. 1.1. Положення про Автозаводську районну адміністрацію виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (додається до позову) є виконавчим органом Кременчуцької міської ради Полтавської області, який утворюється Кременчуцькою міською радою і діє на правах департаменту.

Порядок та правила реєстрації місця проживання визначені Законом України "Про свободу пересування" (ст. 6), та прийнятими на виконання цього Закону Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 02 березня 2016 р. № 207 (надалі по тексту позову - Правила).

Відповідно до п. 18 Правил, для реєстрації особа подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків / одного з батьків або законного представника/представників).

Як вбачається із матеріалів справи при зверненні до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання, позивачем подані наступні документи: заява за формою додатку 6 до Правил; паспорт громадянина України НОМЕР_2, виданий 09.02.2007 Перевальським РВ УМВС України в Луганській області, як документ, до якого вносяться відомості про реєстрацію місця проживання особи, про що зазначено в заяві; квитанцію про сплату адміністративного збору, про що зазначено в заяві; договір найму (оренди) житла № 15 від 17.01.2017, про що зазначено в заяві.

Із наведеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги пункту 18 Правил щодо документів, які подаються заявником.

За результатами розгляду поданої заяви, позивачу було відмовлено в здійсненні реєстрації місця проживання з підстав ненадання заявником необхідних документів, а саме - згоди власників/співвласників житла.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону "Про свободу пересування", для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого «носяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання у житлі; військовий квиток або посвідченні про приписку (для громадян, які відлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Згідно пп. 4 п. 18 Правил передбачено, що реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла лише у разі відсутності у заявника документів, що підтверджують право на проживання в житл.

У даному випадку, вказані документи подані відповідачу.

Таким чином, відмовивши в задоволенні заяви позивача про реєстрацію місця проживання з зазначеної вище підстави, відповідач порушив приписи статті 6 Закону України "Про свободу пересування", пункту 18 Правил, яким встановлений вичерпний перелік документів, необхідних для реєстрації, а також встановлена заборона вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Як вбачається із матеріалів справи, одночасно із заявою про реєстрацію місця проживання, позивач звернувся до відповідача також із заявою про зняття з реєстрації місця проживання за попередньою адресою, що, відповідно до п. 4 Правил, може бути здійснено одночасно.

В задоволенні заяви позивача про зняття з реєстрації місця проживання відповідачем було відмовлено на тій самій підставі, що і в задоволенні заяви про реєстрацію місця проживання, а саме: через відсутність необхідних документів, передбачених п. 18 Правил, а також згоди всіх і власників/співвласників житла на реєстрацію місця проживання.

Підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи, відповідно до ч. 1 п. 26 Правил, є заява особи або її представника за формою згідно з додатком 11, разом з якою особа має подати документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання і квитанцію цю сплату адміністративного збору, які були подані позивачем разом із заявою про реєстрацію місця проживання.

Судом встановлено, що позивачем виконані вимоги Правил щодо подання документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до пункту 11 Правил, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

З наведеного вище вбачається відсутність у відповідача підстав для відмови позивачеві в задоволенні заяви про зняття з реєстрації місця проживання.

Представник відповідача пояснив, що заявником при зверненні до органу реєстрації надано договір найму, у зв'язку із тим, що неможливо встановити дійсність вказаного договору, то реєстраційним органом було вказано на відсутність необхідного документу та відсутність згоди власника житла відповідно до пункту 11 Правил. Договір зареєстрований в Центрі надання адміністративних послуг у м. Кременчуці, проте реєстрація договору не свідчить про посвідчення справжності підпису сторін.

Відповідно договору найму (оренди) житла № 15 від 17.01.2017, він укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в преамбулі зазначені паспортні дані сторін.

Відповідач зазначає, що при укладенні договору найму не було дотримано вимог до письмової форми правочину, і тому цей договір не може вважатись таким, що підтверджує право на проживання в житлі.

Суд не погоджується із цим твердженням, та зазначає, що згідно із приписами ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не наведено норми закону, яка б прямо вказувала на недійсність договору найму (оренди) житла. Всі наведені відповідачем недоліки договору можуть бути лише підставою для оспорювання договору в судовому порядку.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки відповідачем не наведено доказів недійсності правочину в силу закону, і оскільки цей правочин не визнаний недійсним судом, відмова відповідача в реєстрації/знятті місця проживання з підстав його недійсності є незаконною.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій та рішень, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розміру судових витрат, які слід відшкодувати на користь позивача, суд виходить з наспуного.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.

На підтвердження витрат з оплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді, позивачем надано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 03.01.2018 із ОСОБА_1, ордер на надання правової допомоги від 28.02.2018 № 172559 та квитанцію про оплату послуг /а.с. 24, 47-49/.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору зокрема акту виконаних робіт, звіту з детальним описом робіт, здійснених витрат тощо.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Автозаводської районної адміністрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 06.12.2017 в задоволенні заяви ОСОБА_3 від 05 грудня 2017 року № 25-/48-02/85000 про реєстрацію місця проживання з підстав відсутності згоди власників/співвласників житла.

Зобов'язати Автозаводську районну адміністрацію виконавчого комітету Кременчуцької міської ради зареєструвати громадянку України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_5.

Визнати неправомірною відмову Автозаводської районної адміністрації виконавчого, комітету Кременчуцької міської ради від 06.12.2017 в задоволенні заяви ОСОБА_3 від 05 грудня 2017 року № 25-/48-03/84990 про зняття з реєстрації місця проживання з підстав відсутності згоди власників/співвласників житла.

Зобов'язати Автозаводську районну адміністрацію виконавчого комітету Кременчуцької міської ради зняти громадянку України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_6.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (місцезнаходження: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Л. Толстого, буд. 38, ЄДРПОУ: 40209479) на користь ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7; РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 квітня 2018 року.

Суддя А.Б. Головко