Рішення № 73281372, 11.04.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/38/17-ц

2/212/105/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого Пустовіта О.Г., при секретарі Конограй В.В., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватної акціонерної страхової компанії «Київський страховий дім», третя особа – ОСОБА_2 про стягнення безпідставно нездійсненого страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Приватної акціонерної страхової компанії «Київський страховий дім», третя особа – ОСОБА_2 , в якій просила стягнути з ПАТ «Київський страховий дім» на її користь в якості відшкодування матеріальної шкоди 50000 грн., в якості відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування заявленого позову зазначила, що 10.09.2014 року приблизно о 16.20 год. ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки «Опель Кадет», реєстр. номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Мусоргського, навпроти буд. 2, допустив зіткнення з автомобілем « Кіа Ріо», реєстр. номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 і автомобілем «Фольксваген Пасат» , реєстр. номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4 Внаслідок зіткнення, ОСОБА_1 перебуваючи в якості пасажира автомобіля «Опель Кадет» реєстр. номер НОМЕР_1, отримала тілесні ушкодження. Згідно вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 березня 2015 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Розглянутий цивільний позов ОСОБА_3, вимоги задоволено частково. З ОСОБА_2 стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 150000,00 грн., 20 000, 00 грн. за завдану моральну шкоду. До страхової компанії вимога про відшкодування шкоди подана не була, позивач звернулася до відповідача ПАТ «Київський страховий дім» із заявою про здійснення їй страхової виплати в межах суми страхового відшкодування – 50 000 грн. за завдану матеріальну шкоду та 5 000 грн. за завдану моральну шкоду. Листом за вих. №910 від 09.07.2015 року відповідач відмовив позивачу у здійсненні страхового відшкодування з тих підстав, що задоволено позов у кримінальному провадженні, про відшкодування шкоди з ОСОБА_2, а тому відсутні підстави для виплати страхових сум. У зв’язку із чим вона вимушена звернутися до суду із вищевказаною позовною заявою.

Справа розглядається за правилами, що діють після набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року (далі ЦПК України), що передбачено ч.1 п.9 Розділу ХІІІ Перехідні Положення ЦПК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2017 року відкрито провадження, справу призначено до відкритого судового засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 червня 2017 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

В судове засідання позивач не з’явилася, її представник – ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача до суду не з’явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника та надав суду письмові заперечення.

В обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову відповідач послався на наступне. В рамках кримінального провадження №1201404023000785 у відношенні ОСОБА_2 позивачем було заявлено позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

При прийнятті рішення про відмову в задоволенні заяви про здійснення страхового відшкодування відповідачем були застосовані положення ст. 2, 33, 33?, 35, 36, 37 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі за текстом Закон).

Заподіювач шкоди та Позивач не виконали вимоги підпункту 33.1.2. п. 3.1. ст. 33 Закону щодо обов’язку учасників дорожньо-транспортної пригоди не пізніше 3-х робочих днів повідомити ОСОБА_6 про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідач вважає, що відповідно до п. 4 та п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів про відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4 (надалі за текстом Пленум №4) заподіяна позивачу шкода повинна бути відшкодована завдавачем шкоди відповідно до положень ст. 1167 та 1168 ЦК України і в зв’язку з не пред’явленням позову в кримінальному провадженні до ОСОБА_6, є підставою для відмови в задоволенні позову, а невиконання Позивачем вимог підпункту 33.1.2 п. 3.1 ст. 33 Закону є підставою для відшкодування шкоди не ОСОБА_6, а завдавачем шкоди.

Покладення обов’язку відшкодувати шкоду на ОСОБА_6 в даному випадку буде на думку Відповідачва подвійним відшкодуванням шкоди.

Також Відповідач як на підставу для відмови в задоволенні позову послався на те, що Позивачем ОСОБА_6 разом з заявою не були надані документи на підтвердження витрат, які підлягають страховому відшкодуванню і посилається на підпункт «в» п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" згідно якого, розмір витрат на лікування визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Відповідач вважає, що позивачка не надала суду доказів того, що понесені нею витрати на лікування є прямим наслідком події ДТП, а з наданих позивачем ОСОБА_6 разом з заявою про здійснення страхового відшкодування неможливо на думку Відповідача встановити причинний зв’язок з призначеннями лікувального закладу.

Крім того, Відповідач вважає, що не врахована вина Позивача в настанні події ДТП і такою провиною Відповідач вважає перебування позивача в стані алкогольного сп’яніння в автомобілі з водієм, який також перебував в стані алкогольного сп’яніння.

Щодо відшкодування моральної шкоди Відповідач вважає, що Позивачем невірно визначений розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає відшкодування і повинна обраховуватися виходячи з розміру страхової виплати.

Третя особа – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи з врахуванням наведеного сторонами обґрунтування своїх позицій викладених в позовній заяві та запереченнях на позовну заяву, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.09.2014 року ОСОБА_2, заходячись в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки «Орель Кадет» державний реєстраційний номер 883-78АА по проїзній частині вул. Мусоргського в м. Кривому Розі в напрямку вул. Міжпланетна, допустив зіткнення з автомобілем « Кіа Ріо», реєстр. номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 і автомобілем « Фольксваген Пасат», реєстр. номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4 Внаслідок зіткнення, ОСОБА_1 перебуваючи в якості пасажира автомобіля «Опель Кадет» реєстр. номер НОМЕР_1, отримала тілесні ушкодження.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201404023000785 від 10.09.2014 року ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України 10.09.2014 року в 23.40 годин.

З виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 №6203 останній був госпіталізований до КЗ «Криворізька міська лікарня №3» ДОР».

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05.11.2014 року міра запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 була змінена з тримання під вартою на домашній арешт з 18.00 годин до 06.00 годин.

14.01.2015 року позивач в рамках кримінального провадження звернулася до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з позовом про відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 250000 грн. до завдавача шкоди ОСОБА_2 Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не заявлялися.

Згідно висновку експерта №2267 від 13.10.2014 року у ОСОБА_1 в наслідок ДТП були спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита внутрішньо-мозкова травма: забій головного мозку з контузійними вогнищами з обох сторін, підуральний крововилив в полюси скроневої долі праворуч, закритий перелом правої виличної кістки, закритий перелом правої ліктьової кістки зі зміщенням, уламковий міжвертлюговий перелом праворуч без зміщення, закритий міжвиростковий перелом правої великогомілкової кістки з задовільним станом уламків, закритий уламковий перелом середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, підголовчатий перелом правої малогомілкової кістки без зміщення, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 березня 2015 року по кримінальному провадженню № 212/12371/14-к ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбуття призначеного судом покарання з випробуванням строком на два роки. Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2М на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 150 000, 00 грн., моральну шкоду в сумі - 20 000 грн., всього 170 000, 00 грн.

07.11.2014 року ОСОБА_8 звернулася до відповідача з заявою з повідомленням про подію, що може бути страховим випадком за участю її доньки ОСОБА_1 та надала копії паспортів.

19.03.2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з повідомленням про подію, що може бути страховим випадком та надав копії свого посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Після набрання 20.04.2015 року вище вказаним вироком законної сили позивач 06.05.2015 року звернулася до відповідача ПАТ «Київський страховий дім» із заявою про здійснення їй страхової виплати за завдану шкоду її здоров’ю у розмірі згідно чеків та пенсійного посвідчення. До заяви позивачка надала: виписний епікриз №11754 про перебування на стаціонар лікуванні з 10.09.14 року по 04.10.2014 року, в якому зазначені обстеження та ліки, які були призначені Позивачу в зв’язку з отриманими нею під час ДТП травмами, призначення лікаря-невролога, затверджені переліки призначених ліків та рецептів, індивідуальну програму реабілітації, копію свідоцтва ФОП ОСОБА_9 та її ліцензію, копія сертифіката якості, чеки та видаткові накладні на придбання медичних препаратів та медичних засобів на загальну суму 63926,62 грн., що перевищує суму відшкодування завданої матеріальної шкоди передбачену полісом № АС/9336524 від 30.01.2014 року.

09.07.2015 року відповідач відмовив позивачу у здійсненні страхового відшкодування з тих підстав, що позивачка на власний розсуд обрала спосіб захисту порушених прав шляхом звернення до суду із вимогами щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди безпосередньо із заподіювача шкоди.

01.06.206 року позивачка знову звернулася до відповідача ПАТ «Київський страховий дім» із заявою про здійснення їй страхової виплати за завдану шкоду її здоров’ю у розмірі згідно чеків та пенсійного посвідчення та надала копії свого паспорту, копію свідоцтва про розірвання шлюбу від 29.05.2015 року, копію виписного епікризу №2454/297 відповідно до якого Позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 29.03.2016 року по 13.04.2016 року, в якому зазначені ліки та обстеження призначені Позивачу в зв’язку лікуванням травм, отриманих внаслідок події ДТП. До вказаної заяви позивачка надала посвідчену довідку про призначені ліки та чеки на придбання ліків на загальну суму 8371,62 грн.

Таким чином загальна сума матеріальної шкоди становить 72298,24 грн., що є більше страхової суми за полісом.

Листом від 06.06.2016 року за вих. № 928 відповідач вдруге відмовив позивачу у здійсненні страхового відшкодування з тих підстав, що вона захистила своє право шляхом подання позову до ОСОБА_2 про відшкодування всієї завданої позивачу матеріальної та моральної шкоди, що не відповідає дійсності.

Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9336524 від 30.01.2014 року сума страхового відшкодування матеріальної шкоди складає 50 000,00 грн., за шкоду здоров’ю – 100000 грн., страхове відшкодування завданої моральної шкоди складає 5000 грн.

В обох листах відповідач не посилався як на підставу відмови у здійсненні страхового відшкодування на ненадання позивачем разом з заявою про страхове відшкодування доказів завдання матеріальної шкоди, пов’язаної з витратами на лікування. Тобто, відповідач не пов’язував своє рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування з відсутністю доказів завданої шкоди та не оспорював право на отримання відшкодування саме з підстав ненадання доказів завданої шкоди.

В своїх письмових запереченнях на позов відповідач визнав факт надання позивачем ОСОБА_6 разом з заявою про страхове відшкодування чеків та квитанцій на підтвердження витрат на лікування, та надав разом з запереченнями на позов копії заяв позивача про страхове відшкодування разом з додатками.

Таким, чином судом встановлено, що право позивача на отримання страхового відшкодування було не визнане саме з підстав задоволення позову про відшкодування шкоди в кримінальному провадженні, а не в зв’язку з відсутністю доказів завдання шкоди та її розмірів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач на час прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачу не оспорював право останнього на страхове відшкодування з підстав відсутності доказів розміру завданої шкоди. Тому у суду відсутні підстави вважати, що на час прийняття відповідачем рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування та на момент звернення позивача до суду з позовом між сторонами існував спір щодо відсутності доказів розміру завданої шкоди.

Пунктом 34.1. ст. 34 Закону передбачено, що ОСОБА_6 зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Проте, згідно наданих відповідачем, копій матеріалів страхової справи, останній не вживав жодних дій щодо перевірки або спростування наданих позивачем доказів на підтвердження завданої матеріальної шкоди.

Згідно підпункту 9 п. 1. Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд вирішуючи справи, виходить з того, що у позивача не було підстав звертатися до суду з позовом до відповідача з інших підстав ніж невизнання Відповідачем права Позивача з підстав, наведених ОСОБА_6 у своїх відповідях про відмову в здійсненні страхового відшкодування.

В зв’язку з наведеним суд не приймає доводи Відповідача щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову з підстав відсутності доказів завдання матеріальної шкоди.

Стосовно посилання відповідача на порушення позивачем та завдавачем шкоди вимог ст. 33 Закону суд зазначає наступне.

В своїх запереченнях відповідач посилається на положення підпункту 33.1.2 п. 3.1 ст. 33 Закону. Проте такий пункт в Законі відсутній. У вказаному Законі мається п. 33.1.2. п. 33.1 ст. 33 яким передбачений обов’язок лише водія транспортного засобу, причетного до ДТП вжити заходів з метою запобігання чи зменшення завданої шкоди. Проте зазначене положення Закону не має відношення до справи, а тому судом заперечення Відповідача в цій частині не приймаються до уваги. При цьому суд звертає увага, що положення п. 33.1 ст. 33 Закону стосуються лише водіїв транспортного засобу, причетного до ДТП, а не всіх учасників ДТП.

Крім того, підпунктом 33.1.4, п. 33.1. ст. 33 вказаного Закону передбачений триденний термін повідомлення страховика про страховий випадок саме для водіїв транспортного засобу, причетного до ДТП. Суд вважає, що вказаний обов'язок ОСОБА_2 не міг виконати з поважних причин, оскільки 10.09.2014 року, тобто у день події ДТП він був затриманий працівниками міліції та йому була обрана міра запобіжного заходу тримання під вартою, що є поважною причиною. Тому заперечення відповідача щодо відмови у здійсненні страхової виплати з вказаної підстави та відмови в задоволенні позову з цієї ж причини суд не приймає до уваги.

Згідно наданої представником позивача копії Ухвали ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.07.2017 року постановленої за результатами розгляду касаційних скарг ОСОБА_3 та ПрАТ «Київський страховий дім» був остаточно вирішений спір щодо обов’язку відшкодування ОСОБА_6 завданої шкоди навіть в разі наявності рішення суду у кримінальній справі про задоволення позову, пред’явленого до завдавача шкоди за умові відсутності здійсненого повного відшкодування завданої шкоди за таким рішенням суду.

Згідно листа начальника Покровського відділу ДВС ОСОБА_10 вбачається, що на виконанні в Покровському ВДВС не перебувають виконавчі документи про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

При вирішенні справи також підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). ОСОБА_6 акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 9 частиною 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000, 00 грн. на одного потерпілого.

Статтею 22 вище вказаного закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

З урахуванням вказаних норм ПАТ «Київський страховий дім» повинно було нарахувати позивачу суму страхового відшкодування.

Згідно ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно полісу АС/9336524 від 30.01.2014 року обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 30 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Київський страховий дім» укладеного договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким застраховано транспортний засіб «Опель Кадет» реєстр. номер НОМЕР_1. Строк дії вказаного договору з 31 січня 2014 року по30 січня 2015 року. Ліміт відповідальності по шкоді заподіяній життю, здоров’ю 100000 гривень.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних ш фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Також згідно із п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст.1194 ЦКУ - о соба, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст.988 ЦК України обов'язком страховика є п.3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

Згідно ст.990 ЦКУ - ОСОБА_6 здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Стаття 991 ЦКУ передбачає виключні підстави для відмови страховика від здійснення страхової виплати, зокрема, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: зокрема 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » (далі Закон), - страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована договором.

Відповідно до ст. 22 цього Закону - при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 35.1 закону - для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. 35.3 - особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

Згідно ст. 36.1 закону - якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку виплати припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів прострочення.

Згідно ст. 37 закону - підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: зокрема, 37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ « Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування 06 травня 2015 року , тобто у визначений законом строк.

З урахуванням вказаного вище, відповідач страховик розглянув заяву про відшкодування від 06.05.2015 р. та в строк передбачений законом 09.07.2015 р. прийняв рішення про не визнання майнові вимоги, з урахуванням того, що відповідно до вироку Жовтневого районного суду міста ОСОБА_11 від 19.03.2015р. заявлений ОСОБА_7 цивільний позов до ОСОБА_2, зокрема в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 150 000,00 грн. був задоволений в повному обсязі.

Тобто в діях страховика відсутні порушення вимог ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З заявленого позову до ОСОБА_6 вбачається, що Позивач не погодившись з прийнятим рішенням страховика про відмову, що в свою чергу свідчить про те, що має місце спір про право.

Вимоги Позивача про відшкодування матеріальної шкоди узгоджуються з роз’ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4.

Стосовно вимог позову про відшкодування моральної шкоди, суд вказує, що вони підлягають частковому задоволенню так як розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 5% від розміру страхової виплати, яка в даному випадку з врахуванням франшизи в сумі 500 грн., повинна становити 49500 грн. згідно ст. 26? Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тому розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, а отже і стягненню з Відповідача становить 2475,00 грн.

Позивачем понесені судові витрати в розмірі 551,20 гривень по сплаті судового збору, що підтверджено документально і підлягають стягненню з Відповідача на користь позивача підлягають стягненню із відповідача згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати в розмірі 551 гривні 20 коп.

Щодо доводів відповідача про необхідність відмови в задоволенні позову з підстав наявності вироку суду, яким задоволено позов до завдавача шкоди суд зазначає наступне.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання - первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із ч. ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року № 6-954цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ПТТК України є обов'язковою для всіх судів України.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (ч. 2 ст. 14 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом, який було розглянуто в кримінальному провадженні, безпосередньо до винуватця ДТП, у якому просила стягнути з останнього на свою користь моральну шкоду, розмір якої визначила на сваій розсуд.

Тобто ОСОБА_1 скористалася своїм правом звернення до особи, яка завдала йому майнової шкоди, маючи намір після стягнення суми збитків з ОСОБА_2 звернутись до його страховика, що не заборонено чинним законодавством.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених ст. ст. 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Пункт 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, відповідальність, зокрема за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і яка полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з урахуванням, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню 2475,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору – 551,20 гривень.

Керуючись ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 49, 142, 176, 206, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватної акціонерної страхової компанії «Київський страховий дім», третя особа – ОСОБА_2 про стягнення безпідставно нездійсненого страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (іпн. 25201716, 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 49500 гривень (сорок дев’ять тисяч п’ятсот) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (іпн. 25201716, 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2475,00 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят п’ять) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551, 20 гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. Г. Пустовіт