Рішення № 73281260, 11.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/523/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гусева О.Г., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними бездіяльність, відмову, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди у розмірі 250 000, 00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 за результатом якого позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у порушенні терміну надання відповіді на звернення від 01.12.2017 року;

- визнати протиправною відмову відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства на підставі вищезгаданого звернення;

- зобовязати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства на підставі звернення;

- стягнути з відповідача на користь позивача 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 01.12.2017 року засобами електронної пошти він направив звернення до відповідача; відповідь на звернення отримав 01.02.2018 року.

У зверненні позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства орієнтовною площею 2 гектари. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у задоволенні вказаного клопотання.

Позивач зазначає, що не надавши відповідь на його звернення у законний строк та безпідставно відмовивши йому у задоволенні клопотання, відповідач порушив ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» та ст.121 Земельного кодексу України, чим вчинив бездіяльність і це завдало позивачу моральних страждань, оскільки унеможливило функціонування його особистості на Конституційних засадах.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду відзив на позов, в яких просив відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 12 лютого 2018 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

14 березня 2018 року Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду, подальший розгляд справи було продовжено в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28 березня 2018 року о 09 год. 30 хв.

28 березня 2018 року Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 205 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач 01.12.2017 року засобами електронної пошти звернувася до начальника ГУ Держгеокадастру в Одеській області з заявою в якій просив, керуючись ст.ст.81, 121 Земельного кодексу України, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району. Право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використав.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом від 27.12.2017 року №3-25900/0-13007/6-17 повідомило позивача про те, що розглянуло клопотання від 01.12.2017 року

У вказаному листі відповідачем зазначено, що на графічних матеріалах, долучених до заяви позивача, зазначено земельний масив запроектований для відведення військовослужбовцям - учасникам АТО у власність.

Даний земельний масив на території Одеської області було визначено на виконання Держземагенства України від 15.05.2014 року щодо забезпечення земельними ділянками військовослужбовців - учасників АТО у східних та південно-східних областях України.

Наказом Головного управління від 01.03.2017 року №15-1848/13-17-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території Петрівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

У зв'язку із вищенаведеним, та беручи до уваги кількість учасників АТО, яким необхідно надати земельні ділянки у власність, позивачу було запропоновано обрати іншу земельну ділянку та звернутись до Головного управління з відповідною заявою.

З огляду на викладене, Головним управлінням відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Так, частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п.4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно ст.118 Земельного кодексу України:

1. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

2. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

3. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

4. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

5. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

6. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

7. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

8. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

9. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

11. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

На підставі ч.2 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Як встановлено з поданих матеріалів, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом від 27.12.2017 року відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом встановлено, що лист від 27.12.2017 року було направлено позивачу та отримано ним 01.02.2018 року. Як вбачається з матеріалів справи, до поштового відділення лист надійшов 30.01.18 року.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було надано доказів, що відповідь на звернення позивача було надано у строк передбачений ЗУ «Про звернення громадян» та Земельним кодексом України.

В оскаржуваній відмові, яка викладена у листі відповідача від 27.12.2017 року суд взагалі не вбачає законних підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а тому позовна вимога про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства на підставі звернення підлягає задоволенню.

Також, суд вважає необхідним наголосити на тому, що позивач в своєму зверненні до відповідача просив надати йому згоду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району, а листом від 27.12.2017 року було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства на підставі звернення, суд зазначає наступне.

Повноваження щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в даному випадку належать до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 250 000, 00 грн. суд вважає необхідним зазначити наступне.

Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди.

Під час розгляду справи позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди.

Судом не встановлено підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди, її розміру.

Зі змісту ст.139 КАС України вбачається, що розподілу підлягають документально підтверджені судові витрати. Вказана стаття не передбачає розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, а також порядку стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача в дохід Державного бюджету пропорційно до задоволеної або відхиленої частини вимог, якщо позивача звільнено від сплати судового збору.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області судового збору до Державного бюджету.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 12, 73, 74, 75, 76, 77, 242, 243, 245, 246, 250, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними бездіяльність, відмову, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди у розмірі 250 000, 00 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що виражена у порушенні терміну надання відповіді на звернення від 01.12.2017 року.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства на підставі вищезгаданого звернення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: О.Г. Гусев

.