Постанова № 73281244, 11.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 132/925/17

Провадження № 22-ц/772/739/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 рокуСправа № 132/925/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Якименко М.М.,

суддів: Сала Т.Б., Шемети Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30 січня 2018 року, ухвалене суддею Калинівського районного суду Вінницької області в приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області та проголошене,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.01.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем було укладено Договір № б/н, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 5000 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 28.02.2017 року в нього утворилась заборгованість перед банком, в розмірі 34847,17 гривень, яка складається з: 3428,34 гривні - заборгованість за кредитом, 26283,25 гривні - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3000 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1635,58 гривень - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути на його користь із відповідача.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 30 січня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відмовлено.

З вказаним рішенням суду позивач не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального та матеріального права, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п.8 ч.1 Перехідних положень ЦПК України Апеляційний суд Вінницької області здійснює повноваження до утворення апеляційних судів в апеляційних округах.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Так судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.01.2013 року ОСОБА_3, з метою отримання кредитних коштів, підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.6), що є невід'ємною частиною Пам'ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів Банку, які всі разом складаються Договір про надання банківських послуг.

Згідно з умовами кредитування (а.с.7) ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 5000 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто до листопада 2016 року (а.с.67), а відповідач прийняв на себе відповідні зобов'язання щодо порядку повернення коштів банку.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Банк свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 03.01.2013 року (а.с.4-5).

Однак відповідач ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за Договором належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 28.02.2017 року допустив заборгованість перед банком.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відмовляючи в задоволенні позову Калинівський районний суд Вінницької області виходив з того, що надані позивачем Умови та Правила банківського обслуговування не містять підпису позичальника, який би підтверджував, що саме із цими Умовами і Правилами був ознайомлений позичальник, підписуючи заяву, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору кредиту. За відсутності доказів, які б підтверджували письмове погодження позичальником взяття на себе зобов'язань зі сплати неустойки (пеня, штраф) в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, суд визнав вимогу про стягнення штрафу і пені безпідставною.

Проте апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодиться не може, у зв'язку з наступним.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг є стандартною формою договору про надання банківських послуг, невід'ємною частиною якої є Пам'ятка Клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи Банку.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг - свідчить про звернення клієнта до Банку для відкриття йому банківського рахунка та/або надання йому інших банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розташовані на сайті банку www.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Анкеті- заяві.

Тобто підписавши Анкету-заяву сторони погодили укладення договору шляхом приєднання. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів Банку та про це свідчить підпис Відповідача в Анкеті-заяві.

Договір приєднання - є одним із видів укладення договору та може застосовуватися при укладенні такого виду договорів як кредитний, договір про надання банківських послуг, договір укладення банківського вкладу тощо, що не заборонено положеннями ЦК України. Договір приєднання відповідно до положень ст.207 ЦК України також укладається з дотриманням письмової форми.

Наказом правління ПАТ КБ «ПриватБанк» №СП-2010-256 від 06.03.2010 року (а.с.66) затверджені Умови та Правила надання банківських послуг.

Отже, на момент укладення між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» договору про надання банківських послуг діяла єдина редакція вказаних Умов та Правил, з однаковими вимогами для всіх споживачів банківських послуг з кредитування за допомогою кредитних карток.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу ОСОБА_3 не довів тієї обставини, що його не було ознайомлено з вказаними Умовами та Правилами, а тому апеляційний суд виходить з того, що під час підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач був ознайомлений саме з вказаними Умовами, які є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Тобто відсутність підпису Відповідача в Умовах та Правилах надання банківських послуг, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору.

Договір про надання банківських послуг є договором, що укладається між Банком та Клієнтом з метою надання/отримання банківських послуг, а саме: оформлення кредитної лінії, отримання платіжних карт, інтернет карт, проведення грошових переказів, платежів і т. д., адже всі ці продукти та операції і є банківськими послугами, які надаються Клієнтам.

При цьому Клієнт приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг, які складаються з розділів по кожному окремому продукту та умов проведення операцій, які пропонує Банк своїм клієнтам.

Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Оформлення Відповідачем саме кредитної лінії підтверджується довідкою про умови КРЕДИТУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ КРЕДИТКИ «УНІВЕРСАЛЬНА, 55 ДНІВ ПІЛЬГОВОГО ПЕРІОДУ», яка підписана Відповідачем та в якій зазначено: тип карти, тип кредитної лінії, валюта, відсоткова ставка, розмір щомісячних платежів та строк їх внесення (тобто графік погашення), розмір комісії, пені, штрафів. Підписання довідки є доказом ознайомлення Відповідача з істотними умовами договору.

Заперечуючи позов представник відповідача (а.с.98) вказував на те, що заява була підписана не ОСОБА_3, а іншою особою, однак доказів на підтвердження цієї обставини суду не надав.

Відповідач не спростовує підписання ним Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та фотографування з картою (а.с.65). Згідно виписок доданих до матеріалів справи є неодноразові переведення коштів з кредитної картки (а.с.4-5).

Щодо зміни відсоткової ставки за кредитним договором, судова колегія приходить до наступного висновку.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.4-5) вбачається, що Банк з 01.09.2014 року підвищив розмір процентної ставки з 30% до 34,80%, а 01.04.2015 року підвищив вказаний розмір ще раз, до 43,20% річних.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.1056-1 ЦК України (в редакції від 01.01.2013 року, яка була дійсна на момент укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

В правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі за №6-1374цс17, суд вищої інстанції дійшов висновку про те, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ПАТ КБ «ПриватБанк», в визначений ст.1056-1 ЦК України шлях, належним чином, письмово повідомило позичальника про зміну процентної ставки, а також доказів отримання відповідачем вказаного листа, про зміну умов договору, під розписку в матеріалах справи немає.

Суд не приймає до уваги посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на Умови та правила надання банківських послуг згідно яких, боржник зобов'язаний самостійно отримувати виписки про стан картрахунків, у тому числі відслідковувати розмір процентної ставки, оскільки вказані умови договору, щодо повідомлення протирічать визначеному Законом порядку є нікчемними.

Згідно із ст. ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Враховуючи, що ПАТ КБ «ПриватБанк» підвищило процентну ставку за користування кредитом без належного повідомлення про це відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише в межах попередньої відсоткової ставки.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Отже, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року.

За таких обставин судом було проведено перерахунок заборгованості за користування кредитом з застосуванням попередньої відсоткової ставки (30% річних).

Так згідно з розрахунку заборгованості (а.с.4-5), станом на 01.09.2014 року ОСОБА_3 допустив заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 606,56 гривень, після чого йому було підвищено процентну ставку, яка й підлягає перерахунку.

Розраховуючи заборгованість за процентами за період з 01.09.2014 року по 28.02.2017 року суд апеляційної інстанції виходив з наступного: 3428,34 гривень (залишок заборгованості за кредитом, який складається з 3322,03 гривень (сальдо поточної заборгованості) + 106,31 гривень (сальдо простроченої заборгованості) x 30% (річна процентна ставка) / 360 днів (кількість днів в році, що визначена домовленістю сторін при укладенні договору) х 912 днів (строк, за який нараховані проценти) = 2605,54 гривень.

Таким чином загальний розмір заборгованості за процентами станом на 28.02.2017 року складає 3212,10 гривень (606,56 гривень, за період з 03.01.2013 року по 01.09.2014 року + 2605,54 гривень, за період з 01.09.2014 року по 28.02.2017 року).

Щодо стягнення пені та штрафів, судова колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 2.1.1.12.6.1. Умов та Правил надання банківських послуг за несвоєчасну оплату послуг, передбачених договором клієнт сплачує банку пеню.

За таких обставин апеляційний суд визнає обґрунтованою вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3000 гривень, оскільки оскільки за ним рахується сума невиконаного зобов'язання.

Проте, щодо стягнення з ОСОБА_3штрафів колегія зазначає таке.

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до правового висновку ВСУ у справі за №6-1374цс17, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 кредитного договору при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору (500 гривень + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій).

Тобто у кредитному договорі за одне порушення встановлено два види відповідальності: штраф та пеня, що є порушенням ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. За цих обставин суд вважає, що вказані Банком суми штрафів стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не вжив заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, а тому прийшов до неправильного висновку про відмову у задоволенні позову, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь банку 442,64 гривень судових витрат, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог, а також 663,96 гривень, які були сплачені Банком за подання апеляційної скарги, а всього 1106,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.525, 526, 530, 549, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.141, 259, 268, 376, 382,383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30 січня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість в сумі 9640,44 гривень, з яких: 3428,34 гривні - заборгованість за кредитом, 3212,10 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3000 гривень - заборгованість за пенею та комісією.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» понесені останнім судові витрати в сумі 1106,60 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: Т.Б. Сало

Т.М. Шемета