Рішення № 73280405, 27.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р. Справа№805/995/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльність неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

6 лютого 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач безпідставно припинив йому виплату пенсії з лютого 2016 року. З посиланням на статті 3, 19, 24, 33, 46, 92, Конституції України, статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позивач просив:

- визнати дії відповідача, щодо припинення нарахування та невиплати пенсії з лютого 2016 року неправомірними;

- зобов’язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з лютого 2016 року, нарахувати та сплачувати пенсію надалі;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати позивачу пенсії в межах суми стягнення за один місяць;

- зобов’язати відповідача подати до суду звіт про виконання постанови у строк один місяць з дня отримання постанови після набрання судовим рішення законної сили.

26 лютого 2018 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що він є пенсіонером за віком. Після зміни місця реєстрації став на облік в Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області. Пенсійні виплати були зупинені з лютого 2016 року. Відповідач, на звернення ОСОБА_2 із заявою про запит пенсійної справи, повідомив, що листом від 03.08.2017 №11209 йому відмовлено в поновлені пенсійних виплат,у зв’язку з відсутністю рішення про відмову у видачі довідки згідно з порядком оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509.

19 березня 2018 року судом отримані витребувані від відповідача докази та відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з наступних підстав. Відповідач зазначив, що позивач є пенсіонером за віком та знаходиться на обліку в Бахмутському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. З лютого 2016 року ОСОБА_2 виплата пенсії зупинена, згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управління праці та соціального захисту населення Бахмутського району, оскільки при звернені до заяви не було надано рішення про відмову у видачі довідки відповідно до «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», та відсутнє рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат.

Дослідивши докази та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

6 жовтня 2004 року Луганським управлінням Пенсійного фонду України в м. Алчевську ОСОБА_2 призначена пенсія за віком, довічно, відповідно до посвідчення №453365 від 4 січня 2005 року.

6 червня 2017 року ОСОБА_2 на ім’я начальника Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області подав заяву про запит пенсійної справи із управління Пенсійного фонду України в м. Северодонецьк Луганської області, за фактичним місцем проживання, в якому просив запросити пенсійну справу та виплачувати пенсію за фактичним місцем проживання.

7 червня 2017 року відповідачем було надіслано до Управління Пенсійного фонду України в м. Северодонецьку Луганської області запит пенсійної справи ОСОБА_2 №1399/02.

В червні 2017 року ОСОБА_2 була видана довідка, про те що він на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб в Управлінні праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради не перебував і не перебуває.

12 червня 2017 року Перший заступник міського голови за вих..№ 2385, на запит заступника Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, повідомив що ОСОБА_1 зареєстрований з 06.06.2017 за адресою: м. Бахмут, вул.. Кооперативна, будинок 42.

3 серпня 2017 року Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом №11209 повідомило позивача про відмову в поновлені пенсійної виплати.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Згідно статті 1 Конституції Україна є соціальною та правовою державою.

За приписами частини 2 статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, оскільки з лютого 2016 року позивачеві припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається міст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 46 Закону №1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час:

нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії;

нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов’язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з лютого 2016 року.

Відповідно до норм пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

В позовних вимогах позивач просить допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправними рішення та дій відповідача, та за рішенням суду не вирішувалось питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішувалось питання щодо зобов'язання вчинити відповідача дії по виплаті пенсії, така заява позивача не підлягає задоволенню за безпідставністю.

Частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивачем заявлена вимога про зобов’язання відповідача подати звіт про виконання рішення у строк один місяць з дня отримання постанови після набрання судовим рішення законної сили.

Суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи у суду не має підстав вважати, що суб'єкт владних повноважень буде порушувати закон не виконуючи рішення суду, тому вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення не задовольняється.

Питання розподілу судових витрат вирішити відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України: судові витрати підлягають компенсуванню за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 257-263, 295, 297, 371, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суду,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (місце проживання: 84000, Донецька область, м. Бахмут, вул. Кооперативна, б.42, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, б.35, код ЄДРПОУ 37868797) про визнання бездіяльність неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з лютого 2016 року.

Зобов’язати Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, б.35, код ЄДРПОУ 37868797) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: 84000, Донецька область, м. Бахмут, вул. Кооперативна, б.42, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з лютого 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в повному обсязі складено 27 березня 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.