Рішення № 73280033, 02.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 р. Справа№805/506/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Проніні Д.С., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 м. Краматорськ

до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради

про визнання дій неправомірними, скасування рішень, зобов’язання вчинити певній дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради визнання дій неправомірними, скасування рішень, зобов’язання вчинити певній дії

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. З лютого 2014 року перемістилась у м. Донецьк, де фактично проживала до жовтня 2017 року. 01.10.017 року позивач через страх за своє життя і здоров’я та життя її новонародженої дитини виїхала з м. Донецька до міста Краматорськ Донецької області. У грудні 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її та її новонароджену дитину ОСОБА_2. 04.12.2017 року їм було відмовлено у взятті на облік як внутрішньо переміщених осіб у зв’язку з тим, що реєстрація її місця проживання є м. Краматорськ. Позивач не погоджується з таким рішенням, вважає його таким, що порушує норми чинного матеріального та процесуального права. Зазначає, що Закон України від 28 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. У статті 1 цього Закону зазначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин

України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та, співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі - довідка), врегульований Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (далі – Порядок № 509). Так, згідно з пунктом 1 Порядку № 509, довідка є документом, який видається внутрішньо переміщеній особі. За приписами пункту 2 Порядку № 509, для отримання довідки повнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. Підстави для відмови у видачі довідки наведені в пункті 8 Порядку № 509 і ними є: відсутність обставин, що спричинили переміщення особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; втрата або викрадення документів, що посвідчують особу, яка переміщується, та підтверджують громадянство України, до їх відновлення. Статтею 1 Закону України № 1669-УІІ від 02.09.2014 р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року. Відповідно до «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затвердженого Розпорядженням Кабінету від 30 жовтня 2014 року, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, та Розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», м. Донецьк є таким населеним пунктом, на території якого здійснюється антитерористична операція. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Виконуючи приписи діючого законодавства, позивач надала до відповідача докази її фактичного проживання на території м. Донецьк з лютого 2014 року по жовтень 2017 року. Крім того, у 2016 році позивач завагітніла та перебувала на обліку у Донецькому центрі матері та дитини з жовтня 2016. Вважає, що нею були надані всі докази, що підтверджують той факт, що вона проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2 тривалий час, але була змушена покинути своє місце проживання через проведення у місті Донецьку антитерористичної операції. Просила суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради у прийнятті рішення від 04.12.2017 року щодо відмови у взятті її та її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на облік як внутрішньо переміщених осіб та видачі відповідних довідок; скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 04.12.2017 року щодо відмови у взяті її та її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на облік як внутрішньо переміщених осіб та зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради взяти її та її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на облік як внутрішньо переміщених осіб.

Ухвалою суду від 29 січня 2018 року суд залишив позовну заяву без руху, надавши позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 06 лютого 2018 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою від 06 лютого 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 26 лютого 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26 лютого 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначив, що 04 грудня 2017 року відмовив ОСОБА_1 у взятті на облік як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України і видачі Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для відмови було місце реєстрації ОСОБА_1, а саме м. Краматорськ, вул. Новгородська, буд. 24 з 1999 року. Згідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» для отримання Довідки повнолітня особа, яка переміщується, звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад. Згідно Наказу Мінсоцполітики від 08.10.2014 № 738 затверджено форму заяви про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, Відповідно до п. 3 заява про взяття на облік повинна містити інформацію про зареєстроване місце проживання. ОСОБА_1 при зверненні з заявою по видачу довідки вказала місце реєстрації: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Новгородська, буд. 24.

Відповідно до абз. 7 та абз. 9 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документу про місце проживання або перебування із зазначення адреси житла; документи, до яких відносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні. Згідно п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 509 разом із заявою про взяття на облік особа, яка переміщується, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу. В паспорті ОСОБА_1 у штампі реєстрації місця проживання, що є підставою для відмови у видачі довідки про взяття на облік, як переміщеній особі з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції, міститься адреса: м. Краматорськ, вул. Новгородська, буд. 24 з 1999 року. Згідно статті 1 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 509 адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» Кабінет Міністрів України постановляє міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року та «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №1085-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого входить і м. Донецьк. Позивач при зверненні з заявою до Донецького окружного адміністративного суду свідомо надала копії медичних довідок закладів охорони здоров'я м. Донецька станом на 2016, 2017 рік. Ці довідки є незаконним, так як видані вони були у той час коли на території м. Донецьк органи державної влади України не здійснювали свої повноваження. Ще позивач надала до суду копію трудової книжки від 23.11.2015 року зі штампами «Донецької Народної Республіки», свідоцтво про народження дитини, лист Державної прикордонної служби України про перетинання кордону від 19.12.2017 року, але ці всі документи не є доказом знаходження позивача на момент виникнення обставин, які спричинили її переміщення (14.04.2014 року) на територію м. Донецьк та не підтверджують факт знаходження позивача на окупованій території України.Таким чином, управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради діє виключно в межах законодавства України та відмовив у взятті на облік, як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1, правомірно.

Ухвалою від 26 лютого 2018 року розгляд справи було відкладено на 20 березня 2018 року.

20 березня 2018 року розгляд справи було відкладено на 02 квітня 2018 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, з 16.06.1999 року зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією паспорта громадянина України.

У грудні 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її та її новонародженої дитини ОСОБА_2.

Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради рішенням від 04 грудня 2017 року відмовило позивачу у взятті на облік як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районну проведення антитерористичної операції відповідно до пп.1 п.8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Підстава для відмови було місце реєстрації проживання ОСОБА_1, а саме м. Краматорськ, вул. Новгородська, буд. 24., що не входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та не входить до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.

Спірним у справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо відмови у взятті на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи та видачі відповідної довідки.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно ч.1, 2 ст.4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.4 Закону №1706).

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу №405.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 07.11.2014 №1085-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку населених пунктів, які тимчасово непідконтрольні органам державної влади, включено місто Донецьк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі Порядок № 509). Цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

В свою чергу, наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року №1610 затверджено форму заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п.2 Порядку № 509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

У день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу (п.6 Порядку № 509).

Відповідно до п.8 Порядку № 509 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення); 4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.

Як встановлено судом під час розгляду справи, ОСОБА_1 при зверненні до відповідача з заявою про видачу довідки вказала місце реєстрації: вул. Новгородська, буд. 24, м. Краматорськ, Донецька обл.

Суд зауважує, що місто Краматорськ Донецької області, до переліку населених пунктів, які тимчасово непідконтрольні органам державної влади, не включено, що в свою чергу і стало підставою для відмови відповідачем у взятті позивача та її малолітнього сина на облік як осіб, які переміщується з тимчасово окупованої території України.

При цьому, позивач в позовній заяві вказує на те, що вона у період часу з лютого 2014 року по жовтень 2017 року фактично проживала на території м. Донецька.

Так, на підтвердження вказаного факту позивачем було надано до суду копії медичних довідок закладів охорони здоров'я м. Донецька станом на 2016, 2017 рік та копію трудової книжки від 23.11.2015 року зі штампами «Донецької Народної Республіки», свідоцтво про народження дитини, лист Державної прикордонної служби України про перетинання кордону від 19.12.2017 року, договір оренди квартири та навіть власні фотокартки з міста Донецька.

Проте, надані позивачем докази на думку суду є непереконливим та недопустимими, та не доводять, що на нього розповсюджуються норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Щодо наданого позивачем договору оренди квартири (житлового приміщення) від 01 березня 2014 року у м. Донецьку строком на 35 календарних місяців та розписок орендодавця за отриману гроші, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 810 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла передає або зобов'язується передати другій стороні житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно з частиною першою статті 811 Цивільного кодексу України договір оренди житла укладається у письмовій формі.

Водночас, орендна плата, отримана власником від здачі свого житла в оренду по закону вважається доходом фізичної особи і оподатковується.

Згідно статті 170.1.5 розділу IV Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету є орендодавець, котрий зобов’язаний це зробити в строки, встановлені Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду.

Тобто податок сплачується 4 рази на рік, по завершенні чергового кварталу. Ставка оподаткування становить 15%-20%, залежно від розміру орендної плати за місяць.

Таким чином, сплата податку на оренду квартири підтверджує законність та офіційність відносин між сторонами у договорі оренди.

Позивачем доказів подання орендодавцем будинку (квартири) податкової декларації про майновий стан і доходи та сплати до бюджету України відповідного податку до суду не надано, а отже й не надано доказів реальності таких договірних відносин.

Наданий лист Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України від 19.12.2017 року №64/А-17708 не підтверджує проживання позивача на території міста Донецька, а лише вказує на дату та час перетинання кордону лінії розмежування в межах Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованої території.

Надані позивачем копії довідок медичної установи та копія трудової книжки з печатками «Донецької Народної Республіки», судом як доказ по справі до уваги не приймаються, оскільки вони є недійсними в силу Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Так, стаття 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відтак, враховуючи надані позивачем докази, суд дійшов висновку щодо не доведення позивачем факту проживання в районі проведення антитерористичної операції на момент виникнення обставин, зазначених у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Крім того, суд звертає увагу, що в розумінні Закону України №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є зокрема громадянин України, якого змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

Зі слів позивача, до міста Донецька, вона перемістилась за власним бажанням у лютому 2014 року та проживала там до жовтня 2017 року, тобто з самого початку збройного конфлікту на території Донецької області та навіть упродовж бойових дій на території самого міста Донецька позивач проживала у місті без страху за своє життя та здоров’я та навіть народила там дитину. І лише у жовтні 2017 року відчула страх за своє життя і здоров’я та життя її новонародженої дитини та, з її слів, була змушена покинути своє місце проживання через проведення у м. Донецьку антитерористичної операції.

Однак, суд наголошує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин на території міста Донецька весь час тривала антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, тому посилання позивача на необхідність переїзду через вказані обставини саме у жовтні 2017 року, є недоречним та суперечливими .

Крім того, згідно з статті 5 Закону України №1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 11.12.2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до кожен громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (ст. 3 вказаного Закону)

Згідно наданого ОСОБА_1 до позовної заяви копії паспорта, місцеїї реєстрації (проживання) є: вул. Новгородська, буд. 24, місто Краматорськ, та, оскільки вона звернулась саме до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, на облік як внутрішньо переміщена особа, вона теж мала намір стати на облік саме у місті Краматорську.

З підстав викладеного, суду стає не зрозумілим, навіщо позивачу засвідчувати своє місце проживання у місті Краматорську саме довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вже маючи при цьому реєстрацію місця проживання, відомості про яке занесені у паспорт та доказів скасування якої до суду не надано.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради приймаючи рішення про відмову у взятті ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на облік як внутрішньо переміщених осіб та видачі відповідних довідок діяло правомірно та в межах повноважень наданих законом.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що сплата судового збору була відстрочена до вирішення цієї справи по суті, з позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради у прийнятті рішення від 04.12.2017 року щодо відмови у взятті її та її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на облік як внутрішньо переміщених осіб та видачі відповідних довідок; скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 04.12.2017 року щодо відмови у взяті її та її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на облік як внутрішньо переміщених осіб та зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради взяти її та її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на облік як внутрішньо переміщених осіб - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Новгородська, 24, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, суму судового збору у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 60 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 10 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.