Рішення № 73280024, 03.04.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/27072/17

Провадження № 2/127/6835/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Бедрак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи - позивача ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.06.2017 року визнано винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_3 в строк відбування покарання перебування в установі попереднього ув'язнення з 17.11.2016 по 21.06.2017. Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання, а саме з 17.11.2016 року. Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін тримання під вартою. Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи позивача ОСОБА_2 до ПрАТ «Тернопільський молокозавод», ОСОБА_3, ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди заподіяної злочином задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ «Тернопільський молокозавод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ «Тернопільський молокозавод» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 250000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ «Тернопільський молокозавод» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн. Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи позивача ОСОБА_2 в частині позовних вимог до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди заподіяної злочином залишено без розгляду. Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_4 в інтересах малолітньої особи позивача ОСОБА_5 до ПрАТ «Тернопільський молокозавод» про відшкодування шкоди заподіяної злочином задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Тернопільський молокозавод» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 450000,00 грн. Решту позовних вимог залишено без розгляду. Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1407,36 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05.12.2017 року апеляційні скарги обвинуваченого, представника цивільного відповідача ПАТ «Тернопільський молокозавод» та потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 в частині залишення без розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування заподіяної шкоди скасовано. Кримінальне провадження в цій частині виділено в окреме провадження та повернено його для розгляду до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Оскаржуваний вирок суду в частині перерахування обвинуваченому строку попереднього ув'язнення в порядку частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України змінено. Зараховано обвинуваченому ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі починаючи із 16 листопада 2016 року по день набрання вироком законної сили по 05 грудня 2017 року. Клопотання обвинуваченого про застосування до нього акту амністії залишено без задоволення. В решті оскаржувати вирок суду відносно обвинуваченого залишено без змін.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.01.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.11.2016 року близько 08 год. 50 хв. водій ОСОБА_3, керуючи вантажним автомобілем «DAF CF 85430» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Соборній у м. Вінниці, порушуючи вимоги п. 3.2., п. 5.42., п. 12.3., п. 18.8. ПДР України вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, внаслідок чого пішохід від отриманих травм загинула на місці дорожньо - транспортної пригоди.

Порушення водієм ОСОБА_3 численних вищенаведених вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з наслідками.

Під час здійснення злочину водій перебував при виконанні службових обов'язків водія ПрАТ «Тернопільський молокозавод». Транспортний засіб яким було вчинено ДТП належить ПрАТ «Тернопільський молокозавод».

Цивільно - правова відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована у ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія».

Від злочинних дій ОСОБА_3 загинула дочка позивача ОСОБА_1, чим останній завдано непоправної моральної шкоди, яка полягає в наступному: ОСОБА_3 за одну мить перекреслив всі її надії на майбутнє, зухвало і цинічно забрав частину її життя, забрав спокій, здоров'я, залишив глибокі моральні рани. Він забрав частину життя не тільки у неї, а й в її родини, знищив надію і сповідання на життя. Внаслідок втрати, з вини водія ОСОБА_3 рідної дочки докорінно життя ОСОБА_1 змінилося в гірший бік.

Після загибелі дочки позивача її призначено опікуном малолітньої внучки ОСОБА_2

ОСОБА_2 - старша дочка загиблої ОСОБА_6, віком 11 років, проживає разом із позивачем ОСОБА_1

Позивач зазначає, що станом на 17.11.2016 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1450,00 грн. Таким чином: розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого становить 125 * 1450 = 181250,00 грн., розмір моральної шкоди становить 12 * 450 = 17400 грн.

У зв'язку з вищенаведеним позивач звернулася до суду та просила стягнути з ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» на її користь 198650,00 грн.

Сторони по справі в судове засідання не з'явились, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином.

Позивач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність із зазначенням, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, однак у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» просив відмовити, надавши суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.11.2016 року близько 08 год. 50 хв. водій ОСОБА_3, керуючи вантажним автомобілем «DAF CF 85430» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Соборній у м. Вінниці, порушуючи вимоги п. 3.2., п. 5.42., п. 12.3., п. 18.8. ПДР України вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, внаслідок чого пішохід від отриманих травм загинула на місці дорожньо - транспортної пригоди.

Під час здійснення злочину водій перебував при виконанні службових обов'язків водія ПрАТ «Тернопільський молокозавод». Транспортний засіб яким було вчинено ДТП належить ПрАТ «Тернопільський молокозавод».

Як вбачається із відзиву ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» на позовну заяву, 22.03.2016 року між ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9223187.

Вказані обставини встановленні вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.06.2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05.12.2017 року, яким визнано винним ОСОБА_3 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Тому ці обставини відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Положеннями ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 35-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

З ч. 1 ст. 36 вищевказаного закону вбачається, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Разом із цим, ч 1 ст. 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Таким чином, для отримання страхового відшкодування встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов'язкове подання особою, яка має право на отримання відшкодування, страховику заяву про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у п. 35.2 ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Строк на прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату розпочинається з дня подання страховику належно оформленої заяви з відповідними документами.

Тобто вказаним вище ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано порядок отримання страхового відшкодування потерпілою особою.

Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 зверталася до ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» із заявою про страхове відшкодування внаслідок дорожньо - транспортної пригоди за участю автомобіля «DAF CF 85430» д.н.з. НОМЕР_1, який належить ПрАТ «Тернопільський молокозавод» за кермом якого був водій ОСОБА_3, а також докази того, що позивач надала страховій компанії документи, перелік яких визначений у ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та отримала відмову у його виплаті.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України від 29.06.2016 року у справі № 6-192цс16, право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає (та відповідно перебіг позовної давності починається) з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалась про порушення свого права), тобто з моменту відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином, у суду відсутні будь-які докази в підтвердження порушення прав позивача з боку ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія».

Стосовно відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника суд зазначає наступне.

Згідно із п. 27.2 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'їнезалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Згідно із ч. 2 ст. 1200 ЦК України, особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

З п.п. «є» п. 35.2. ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, разом із заявою про страхове відшкодування потерпілого подаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.

ОСОБА_1 не було надано суду будь-яких доказів, що загибла ОСОБА_6 працювала, отримувала заробітну плату, пенсію, допомогу. А відтак, неможливо здійснити альтернативний розрахунок страхової виплати за шкоду, пов'язаною із смертю годувальника.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що їй завдано моральну шкоду внаслідок загибелі її доньки. Разом з тим, розмір такої моральної шкоди обґрунтовує, виходячи з ст. 27-2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Пунктом 27.3. ст. 27 даного закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача на її користь 17400,00 грн. моральної шкоди, оскільки вони є похідними від її позовних вимог щодо відшкодування шкоди заподіяної злочином, в задоволенні яких судом відмовлено.

Отже, враховуючи вищевикладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають. Суд вважає, що позивачем було порушено порядок та умови отримання нею страхового відшкодування, а відтак звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом до ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є передчасним.

На підставі ст.ст. 22, 990, 1167, 1187, 1200 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи - позивача ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Вінницький міський суд Вінницької області.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно - страхова компанія», місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 40, Код ЄДРПОУ 20602681.

Повний текст рішення складено 11.04.2018 року.

Суддя О.О. Жмудь