Рішення № 73278839, 29.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8/18

Провадження № 2/161/1023/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 березня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Маковецької Т.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (надалі -ПАТ КБ “Приватбанк”) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідачу згідно укладеного договору № б/н від 26.10.2015р. було надано кредит у розмірі 6800,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Оскільки відповідач у порушення норм Закону та умов договору не повертає кредит та кошти за користування кредитом, станом на 30.11.2017року заборгованість за кредитним договором становить 20397,07 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 2564,98 гривень, заборгованість по процентах за користування кредитом –16384,61 гривень, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 947,48 грн. – штраф (процентна складова).

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача в користь ПАТ КБ “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором в сумі 20397,07 гривень та 1600грн. судового збору.

Представником позивача суду було подано заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно з якою позов підтримує.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать надіслані повідомлення. Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи по наявних доказах, відповідно до вимог ч.1 ст. 287 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із змісту ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 526-527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу згідно укладеного договору № б/н від 26.10.2015р. було надано кредит у розмірі 6800,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Судом встановлено, що банк взяті на себе зобов’язання по кредитному договору виконав в повному об’ємі. Однак, ОСОБА_2 не повертає отримані кредити відповідно до графіків погашення кредитів та відсотків, в зв’язку з чим не виконує зобов’язання належним чином і, згідно наданого представником позивача ПАТ КБ “Приватбанк” розрахунку, станом на 30.11.2017року заборгованість за кредитним договором становить 20397,07 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 2564,98 гривень, заборгованість по процентах за користування кредитом –16384,61 гривень, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 947,48 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в позовній заяві просить суд стягнути штраф в розмірі 500,00 грн. (фіксована частина), 947,48 грн. (процента складова).

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафами суд встановив таке.

Кредитним договором в даній справі передбачено стягнення штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань в розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом , з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

В позовній заяві заборгованість відповідача в частині штрафу визначена за фіксованою складовою в сумі 500 гривень, за процентною складовою - 947,48 гривень.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що штраф обчислюються виключно у відсотковому вираженні. Цивільним кодексом України не передбачена можливість стягнення штрафу у фіксованій грошовій сумі.

Отже, вимоги Банку про стягнення штрафу у фіксованій формі не відповідають закону. В той же час заявлений до стягнення штраф в процентному обчисленні належно обґрунтований, доведений і відповідає умовам договору та закону.

Таким чином, заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд відмовляє в частині задоволення позовних вимог банку про стягнення штрафу в подвійному розмірі, це свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те ж саме порушення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс 15 і відповідно до положень ч. 1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача в користь позивача встановлену в судовому засіданні заборгованість за кредитним договором в сумі 19449,59 гривень (2564,98+16384,61+500=19449,59).

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити .

Відповідно до ч.ч.1, 2 п.1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору для позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762грн) та не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних громадян (616700грн.) .

Позивачем при подачі позову до суду сплачено 1600грн. судового збору.

Отже, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1600 гривень, та також стягнути з відповідача в дохід держави решту несплаченого позивачем судового збору в розмірі 162грн.

Керуючись ст.ст. 2, 263-265, 280, 287 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 1054 Цивільного Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 19449,59 гривень (дев’ятнадцять тисяч чотириста сорок дев’ять гривень 59 копійок) та 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) судових витрат по справі.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 162грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити .

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 04.04.2018р.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта