Рішення № 73276909, 03.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018Справа № 910/23730/17

За позовом Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (10014, м. Житомир, майдан Соборний, 1, код ЄДРПОУ 34900660)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр"Лідер" (02100, м. Київ, вул. Івана Дубового, 45, кв. 10, код ЄДРПОУ 37935276)

про стягнення коштів 237 314,44 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Секретар судового засідання Коваленко О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Мельничук Н.І. (за дов.);

Від відповідача: Чайковський К.В. (директор);

Вільні слухачі: ОСОБА_3 (паспорт);

ОСОБА_4 (паспорт).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр "Лідер" (далі - відповідач) про стягнення суми попередньої оплат у розмірі 174 000,00 грн., пені по договору у розмірі 18 334,35 грн., інфляційних витрат - 7 048,09 грн., пені за користування чужими грошовими коштами -25 725, 00 грн., штрафу у розмірі 7% -12 180, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 140 на закупівлю за предметом (видання періодичні (ДК 021:2015-22210000-5 Газети) від 17.07.2017, укладеним між Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр "Лідер", у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися за захистом порушених прав до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2018 у справі № 910/23730/17 позовну заяву № 2.5-07/14/2017/434 від 26.12.2017 Головного територіального управління юстиції у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр "Лідер" про стягнення коштів 237 314, 44 грн. залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 15.01.2017 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній зазначив про те, що у провадженні судів України та інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують спори, немає справи зі спору між Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр "Лідер" про той же самий предмет і з тих же підстав, з яких винесена ухвала суду, а також відсутні рішення цих органів з такого спору. Разом з тим, позивачем подано оригінал опису вкладення від 12.01.2018 та чек на оплату поштових послуг № 215600426655 від 12.01.2018 із переліком документів, що були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр "Лідер".

Господарським судом міста Києва 17.01.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.01.2018.

Підготовче засідання у справі 30.01.2018 було відкладене на 13.03.2018, про що винесено відповідну ухвалу.

За результатами підготовчого засідання призначеного на 13.03.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.04.2018.

В судове засідання 03.04.2018 прибули представники сторін та вільні слухачі.

Позивач в судовому засіданні 03.04.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач визнав позовні вимоги частково щодо повернення суми передплати.

Дослідивши докази, письмові пояснення, викладені у заявах сторін по суті справи та усні пояснення сторін, Суд:

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 17.07.2017 між позивачем, як замовником та відповідачем, як постачальником було укладено договір № 140 на закупівлю за предметом (Видання періодичні (ДК 021:2015 - 22210000-5 Газети) (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у 2017 році поставити замовникові Видання періодичні (ДК 021:2015 - 22210000-5 Газети), зазначені Специфікації, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна (загальна вартість) цього договору становить 174000,00 грн. без ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації (додаток № 1 до даного договору).

В п. 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться замовником шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунків на замовлені видання періодичні, на розрахунковий рахунок постачальника, відповідно до постанови КМУ від 23.04.2014 № 117.

Строк поставки товарів - газети в день виходу з друку, журнали протягом трьох днів з дня виходу з друку в період з серпня 2017 по грудень 2017 року. Місце поставки товарів згідно з додатком № 2 до договору (п. 5.1, 5.2. договору).

У відповідності до положень п. 6.2.1. договору замовник має право достроково розірвати договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його у строк 10 календарних днів до розірвання.

Постачальник, згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставлених товарів за кожен день затримки, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з п. 10.1. договору договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017.

Відповідно до специфікації до договору поставляються: Бюлетень Міністерства юстиції України в кількості 40 комплектів, кількість місяців передплати - 5, вартість одного комплекту на місяць 202, 50 грн. без ПДВ, вартість за всі комплекти 40 500, 00 грн. без ПДВ; Офіційний вісник України в кількості 60 комплектів, кількість місяців передплати - 5, вартість одного комплекту на місяць 445, 00 грн. без ПДВ, вартість за всі комплекти 133 500, 00 грн. без ПДВ.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та здійснив передплату за поставку періодичних видань в розмірі 174 000, 00 грн., що підтверджується копіями платіжного доручення № 1132 від 18.07.2017 та № 861 від 18.07.2017, № 625 від 18.07.2017.

Згідно листа Державного підприємства «Центр оцінки та інформації» від 19.02.2018 вих. № 03/139 журнал «Бюлетень Міністерства юстиції України» за період з 01 серпня по 31 грудня 2017 виходив з друку наступним графіком: 03.08.2017 - № 7; 12.09.2017 - № 8;, 05.10.2017 - № 9; 08.11.2017 - № 10; 13.12.2017 - № 11; 02.12.2018 - № 12. Інформаційний бюлетень «Офіційний вісник України» за період з 01 серпня по 31 грудня 2017 року виходив з друку за наступним графіком: 03.08.2017 - № 60; 09.08.2027 - № 61; 10.08.2017 - № 62; 14.08.2017 - № 63; 15.08.2017 - № 64; 18.08.2017 - № 65; 22.08.2017 - № 66; 05.09.2017 - № 67; 05.09.2017 - № 68; 07.09.2017 - № 69; 12.09.2017 - № 70; 15.09.2017 - № 71; 19.09.2017 - № 72; 19.09.2017 - № 73; 25.09.2017 - № 74; 28.09.2017 - № 75; 29.09.2017 - №76; 05.10.2017 - № 77; 09.10.2017 - № 78; 12.10.2017 - № 79; 18.10.2017 - № 80; 20.10.2017 - № 81; 24.10.2017 - № 82; 26.10.2017 - № 83; 27.10.2017 - № 84; 06.11.2017 - № 85; 08.11.2017 - № 86; 09.11.2017 - № 87; 13.11.2017 - № 88; 16.11.2017 - № 89; 24.11.2017 - № 90; 27.11.2017 - № 91; 29.11.2017 - № 92; 06.12.2017 - № 93; 08.12.2017 - № 94; 11.12.2017 - № 95; 19.12.2017 - № 96; 19.12.2017 - № 97; 21.12.2017 - № 98; 26.12.2017 - № 99.

Відповідачем його зобов'язання по договору щодо поставки періодичних видань виконані не були, в зв'язку з чим позивач 20.10.2017 звернувся до відповідача із претензією вих. № 6.3.-08/20/2017/89, в якій просив повернути попередню оплату в сумі 174 000, 00 грн. без урахування ПДВ в строк до 15.11.2017 на поточні рахунки позивача, а також пеню в розмірі 9 653, 42 грн. та інфляцію в сумі 3 302, 52 грн. Вказану претензію відповідач отримав 25.10.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу 10014 97223857.

Доказів повернення відповідачем позивачу коштів передплати за договором в розмірі 174 000, 00 грн. та/або доказів поставки відповідачем позивачу періодичних видань, обумовлених в договорі, відповідач в матеріали справи не надав, доводів позивача не спростував, погодився з позовними вимогами щодо повернення суми передплати.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 174 000,00 грн. передплати по договору, 18 334,35 грн. пені по договору за період прострочення з 01.08.2017 по 26.12.2017 відповідно до п. 7.2. договору, 7 048,09 грн. інфляційних витрат за період з 01.08.2017 по 30.11.2017, 25 725, 00 грн. пені за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0, 1 % за кожен день прострочення за період з 01.08.2017 по 26.12.2017, 12 180, 00 грн. штрафу у розмірі 7% у відповідності до положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Договір №140 на закупівлю по предметом (Видання періодичні (ДК 021:2015 - 22210000 - 5 Газети) від 17.07.2017 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором по поставці періодичних видань за договором позивачу в період з серпня по жовтень 2017 року не виконав, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Із матеріалів справи вбачається направлення позивачем відповідачу претензії з вимогою про повернення передплати здійсненої за договором в розмірі 174 000, 00 грн., що свідчить про те, що позивач скористався своїм правом на односторонню відмову від договору, визначеним законом та договором та правом на повернення суми передплати. Відповідно у відповідача припинився обов'язок по поставці періодичних видань та виник обов'язок по поверненню коштів передплати.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на наведені положення чинного законодавства, враховуючи встановлені судом обставини справи та приймаючи до уваги, що претензію позивача відповідач отримав 25.10.2017 суд дійшов висновку, що з своє зобов'язання по поверненню коштів передплати за договором в розмірі 174 000, 00 грн. відповідач мав виконати в семиденний строк з моменту отримання претензії, тобто до 01.11.2017 включно. У визначений строк відповідач свої зобов'язання по поверненню грошових коштів не виконав, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 174 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 174 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Умовами договору сторони визначили, що у разі невиконання зобов'язань за договором постачальник повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції (п. 7.2. договору).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат визнається судом арифметично вірним, відповідно з відповідача підлягає стягненню 7048, 09 грн. інфляційних втрат за період серпень 2017 року - листопад 2017 року.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 18334,35 грн. пені по договору за період прострочення з 01.08.2017 по 26.12.2017 відповідно до п. 7.2, договору, 25725, 00 грн. пені за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення за період з 01.08.2017 по 26.12.2017 та 12180, 00 грн. штрафу у розмірі 7% у відповідності до положень ч. 2 ст. 231 ГК України, суд дійшов висновків про їх часткове задоволення, з таких підстав.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі за текстом - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11).

У даному випадку позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, а відповідач допустив прострочення не грошового зобов'язання.

В п. 7.2. договору сторонами було погоджено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставлених товарів за кожен день затримки.

Дослідивши позовні вимоги позивача та зроблені ним розрахунки, суд дійшов висновку, що позивачем двічі заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки періодичних видань, згідно з п. 7.2. договору та згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, та також заявлено вимогу про стягнення штрафу у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Однак стягнення пені двічі (в розмірі визначеному договором та в розмірі визначеному законом) чинним законодавством не передбачено, навпаки ст. 61 Конституції України внормовано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В силу положень ч. 2 ст. 551 ЦК України сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Отже, враховуючи, що сторонами в договорі був визначений інший розмір пені, ніж визначений в ч. 2 ст. 231 ГК України, що не заборонено законом, при визначенні розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення строків поставки, застосуванню до правовідносин сторін підлягає саме п. 7.2. договору.

Перевіривши розрахунок пені, яка підлягає стягненню у відповідності до п. 7.2. договору, суд встановив, що при його здійсненні позивачем неправильно були визначені період нарахування пені та суми на які пеня нараховується (позивач здійснив нарахування на всю суму передплати, що не відповідає умовам договору). Враховуючи, що з 25.10.2017 у відповідача припинився обов'язок по поставці періодичних видань та виник обов'язок по поверненню грошових коштів передплати, пеня за прострочення поставки може бути нарахована лише за період з 04.08.2017 по 02.11.2017, та лише на суму вартості періодичних видань поставка яких була прострочена відповідачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені, розрахована судом, в розмірі 700, 86 грн. у відповідності до п. 7.2. договору за період прострочення з 04.08.2017 по 02.11.2017, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання його зобов'язання щодо поставки періодичних видань. При здійсненні розрахунку пені, що підлягає стягненню з відповідача, судом враховувалися дати виходу періодичних видань з друку, кількість примірників видань виданих за місяць та вартість видань, щодо яких була допущена прострочка поставки.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 25 725, 00 грн. пені за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0, 1 % за кожен день прострочення за період з 01.08.2017 по 26.12.2017, у відповідності до положень ч. 2 ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають, з огляду на положення ст. 61 Конституції України.

Вимоги щодо стягнення 12 180, 00 грн. штрафу у розмірі 7% у відповідності до положень ч. 2 ст. 231 ГК України підлягають частковому задоволенню, оскільки при здійсненні розрахунку штрафу позивачем здійснено нарахування на всю суму передплати, що не відповідає положенням договору. За розрахунком суду 7 % від вартості періодичних видань поставка яких була прострочена відповідачем складає 974, 40 грн. При здійсненні розрахунку штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, судом враховувалися дати виходу періодичних видань з друку, кількість примірників видань виданих за місяць та вартість видань, щодо яких була допущена прострочка поставки.

Щодо посилання позивача в тексті позовної заяви на положення ч. 3 ст. 693 ЦК України, відповідно до яких на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором укладеним між сторонами розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначений не був.

При цьому, чинним законодавством не передбачено можливості застосування до договору поставки положень про позику. Зазначені договори є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до правовідносин поставки положень ст. 1048 ЦК є безпідставним (постанова Верховного Суду України від 27 грудня 2010 р. у справі N 3-65гс10).

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги Головного територіального управління юстиції у Житомирській області частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр "Лідер" (02100, м. Київ, вул. І. Дубового, буд. 45, кв. 10; ідентифікаційний код 37935276) на користь Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (10014, м. Житомир, майдан Соборний, буд. 1; ідентифікаційний код 34900660) 174 000 (сто сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. основної заборгованості, 700 (сімсот) грн. 86 коп. пені, 7 048 (сім тисяч сорок вісім) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп. штрафу та 2 740 (дві тисячі сімсот сорок) грн. 82 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.04.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко