Рішення № 73276874, 04.04.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/13/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2018 Справа № 908/224/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Медікел” (08132 Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 43, код ЄДРПОУ 39448817)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптеки Доктор МОМ” (69006 м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 230, код ЄДРПОУ 31677095)

про стягнення 169 542 грн. 24 коп.

за участю за участю

представника позивача: не з’явився

представник відповідача: не з’явився

12.02.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Дельта Медікел”, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптеки Доктор МОМ”, м. Запоріжжя про стягнення 157 473 грн. 45 коп. заборгованості за поставлений та неоплачений товар, 9 967 грн. 07 коп. пені, 553 грн. 00 коп. 3% річних від простроченої суми, 1 548 грн. 72 коп. втрати від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2018 р., справу № 908/224/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 13.02.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/224/18, присвоєно справі номер провадження 27/13/18 та призначено підготовче судове засідання на 14.03.2018 р.

Справа № 908/224/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.

14.03.2018 р. судом було проведено підготовче засідання у справі № 908/224/18 за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, відповідно до приписів п. 9 ч. 1 розділу ХІ “Перехідних положень” Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017).

Ухвалою суду від 14.03.2018 р., у зв’язку з неявкою у підготовче засідання представника відповідача, засідання відкладено на 04.04.2018 р.

Суд закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи № 908/224/18 по суті.

У судовому засіданні 04.04.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, яке прийнято судом.

В судовому засіданні 04.04.2018 р. заявлені вимоги представник позивача підтримав в повному обсязі та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи обґрунтований розрахунок ціни позову, а також платіжні доручення, які свідчать про часткове погашення боргу відповідачем, а саме видаткової накладної № ДМТ00154778 від 17.10.2017 р. на загальну суму 6 115 грн. 54 коп. Крім того, позивач зазначив, що платіжним дорученням № 9085 від 17.01.2018 р. відповідачем сплачено грошову суму в розмірі 2 000 грн. 00 коп. , але на погашення спірного боргу за зазначеною накладною пішло лише 115 грн. 43 коп. – іншою сумою було покрито частину боргу, яка не є предметом спору у даній справі.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптеки Доктор МОМ” є: 69006 м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 230, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи містяться оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення на ім’я відповідача, які отримані уповноваженим представником відповідача - 19.02.2018 р. та 21.03.2018 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/224/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2017 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Медікел” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аптеки Доктор МОМ” (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 792.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його, відповідно до умов даного договору.

Асортимент, кількість та ціна товару визначається у видаткових накладних, які, у розумінні статті 266 Господарського кодексу України, сторони вважають відповідною специфікацією (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору сума цього договору визначається як вартість всього товару, поставленого протягом терміну дії договору згідно підписаних сторонами видаткових накладних.

Ціна товару визначається згідно прайс-листа продавця, що діє на дату надходження замовлення (згідно розділу 3 цього договору) та зазначається у видаткових накладних (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем в наступні строки:

2.3.1 відстрочення платежу 35 календарних днів з дати поставки (оплата

здійснюється на

35-й календарний день дати поставки) - окрім товару, визначеного п. 2.3.2 цього договору;

2.3.2 відстрочення платежу 45 календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на

45-й календарний день з дати поставки) - на товари під ТМ «СПЛАТ», пластирі ТМ «URGO» та «АLРЕ», тести «Тест фор Бест».

Під партією розуміється товар, що поставлений згідно однієї видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.4 договору оплата товару за даним договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно п. 2.5 договору датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до 2.6 договору при здійсненні оплати за поставлений товар покупець в платіжному дорученні зобов'язаний посилатися на номер, дату цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару за даним договором здійснюється на підставі замовлення покупця.

Згідно п. 3.11 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент поставки товару та підписанні видаткових накладних.

Відповідно до п. 7.1 договору, даний договір вступає в силу здати його підписання та діє до 31.12.2015 року, а в фінансовому відношенні – до повного виконання зобов'язань з оплати товару. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію даного договору, то останній вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору купівлі-продажу позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, в яких вказано термін оплати за отриманий товар (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи) за період з 06.09.2017 р. по 17.10.2017 р. здійснено поставку товару на загальну суму 169 542 грн. 24 коп.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов’язковою, згідно зі змістом договору купівлі-продажу (поставки) відносяться: накладні, акти приймання-передачі товару, специфікація, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про реальність здійснення операції.

В порушення умов договору відповідач свої зобов’язання за договором в повному обсязі не виконав, заборгованість відповідача складає 169 542 грн. 24 коп., яку просить стягнути позивач.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об’єктивних обставин.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптеки Доктор МОМ”, м. Запоріжжя 157 473 грн. 45 коп. заборгованості за поставлений позивачем та неоплачений відповідачем товар.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 553 грн. 00 коп. 3% річних від простроченої суми, 1 548 грн. 72 коп. втрати від інфляції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені обґрунтовано.

До стягнення з відповідача належить сума втрат від інфляції в розмірі 1 548 грн. 72 коп. та 3 % річних в розмірі 553 грн. 00 коп., в межах заявлених позовних вимог.

У зв’язку з порушення відповідачем строків оплати, позивачем заявлено до стягнення 9 967 грн. 07 коп. пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що в разі порушення строків оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені за порушення строку оплати, суд вважає, що вимоги про її стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 545 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Медікел”, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптеки Доктор МОМ”, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптеки Доктор МОМ” (69006 м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 230, код ЄДРПОУ 31677095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Медікел” (08132 Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 43, код ЄДРПОУ 39448817) 157 473 (сто п’ятдесят сім тисяч чотириста сімдесят три) грн. 45 коп. заборгованості, 9 967 (дев’ять тисяч дев’ятсот шістдесят сім) грн. 07 коп. пені, 553 (п’ятсот п’ятдесят три) грн. 00 коп. 3% річних від простроченої суми, 1 548 (одна тисяча п’ятсот сорок вісім) грн. 72 коп. втрати від інфляції, 2 545 (дві тисячі п’ятсот сорок п’ять ) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення оформлено та підписано 11.04.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова