Рішення № 73276614, 03.04.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/76/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

при секретарі: Антоновій О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальчук А.В. - довіреність № 6305-К-О від 17.05.2017;

Бурківський В.В. - довіреність №6309-К-О від 17.05.2017;

від відповідача: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця Кірієнко Наталії Миколаївни (м.Житомир)

про стягнення 104500,90 грн

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кірієнко Наталії Миколаївни 104500,90 грн, з яких: 37869,11 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 59365,79 грн пені та 7266,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

12.02.2018 ухвалою господарського суду Житомирської області суд прийняв позовну заяву від 06.01.2018 та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.03.2018.

За ухвалою суду від 12.03.2018 судове засідання було відкладено на 11:30 год. 03.04.2018.

15.03.2018 від позивача на адресу суду надійшов лист від 12.03.2018, згідно якого останній на виконання вимог ухвали суду зазначає, що станом на 12.03.2018 погашення відповідачем заборгованості не здійснювалось. До листа додано: копію довіреності представника банку, виписку по рахунках на підтвердження заборгованості відповідача, підтвердження направлення заяви з додатками відповідачу.

26.03.20187 до суду не врученою повернулась копія ухвали суду від 12.03.2018, що направлялась на адресу відповідача, згідно поштової довідки причина невручення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

03.04.2018 до початку судового засідання через загальний відділ суду від позивача надійшов лист від 03.04.2018, згідно якого останній вказує, що за період з 24.10.2017 по 02.04.2018 погашення відповідачем заборгованості перед позивачем не відбувалось.

Суд ухвалив: долучити вказані документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.04.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В усному порядку надав пояснення щодо нарахування заявлених у позовній заяві сум.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, свого уповноваженого представника не направила.

З метою уточнення інформації щодо відповідача, суд здійснив пошуковий запит та отримав електронний витяг з ЄДРПОУ, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", з якого вбачається, що юридична адреса ФОП Кірієнко Наталії Миколаївни відповідає зазначеній у позовні заяві.

Приймаючи до уваги, що ухвали про відкриття провадження у справі від 12.02.2018 та про відкладення розгляду справи від 12.03.2018 були відправлені Фізичній особі - підприємцю Кірієнко Наталії Миколаївні за належною адресою (а.с. 51-55, 99-101), а також враховуючи відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому суд враховує відсутність можливості для повторного відкладення розгляду справи, обумовлену змістом ст.ст. 202, 248 та 252 ГПК України, якими врегульовано підстави відкладення розгляду справи, строк та особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2013 Фізичною особою-підприємцем Кірієнко Наталією Миколаївною (відповідач, клієнт) було підписано заяву (а.с. 15) про відкриття поточного рахунку у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк" (позивач, банк), згідно якої відповідач приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http:www.privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 24.05.2013 (далі Договір), та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Підписавши заяву, відповідач також зобов'язався виконувати умови, що містяться в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку та Договору банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до Договору відповідачу було виставлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови (а.с. 25-36)).

Як вказує позивач та підтверджено матеріалами справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 01.07.2014 у справі №906/586/14 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кірієнко Наталії Миколаївни на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 26922,15 грн, з яких: 19000,00грн заборгованості за кредитом, 4985,44грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 1568,71грн пені, 1368,00грн заборгованості по комісії за користування кредитом. Згідно вказаного рішення суду, всі заявлені до стягнення суми визначені станом на 10.04.1014. На виконання вказаного рішення суду видано наказ № 906/586/14 від 01.07.2014.

Отже, обставини наявності договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, використання відповідачем кредитних коштів в сумі 19000,00 грн. та їх неповернення в межах строків, визначених умовами зобов'язання, не потребують додаткового доведення в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Оскільки на дату звернення з даним позовом до суду, рішення у справі №906/586/14 не виконано, позивач просить стягнути з відповідача 37869,11 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 7266,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, а також 59365,79 грн пені за договором, яка утворилася після винесення судового рішення у справі № 906/586/14, тобто за період з 11.04.2014 по 24.10.2017.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зсилається, зокрема, на ст.ст. 526,599, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та на постанову Пленуму ВСУ №5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судоми законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Так, ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки.

Відповідно до пп. 3.2.1.4.1 п. 3.2.1.4 Умов і правил надання банківських послуг, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно з пп. 3.2.1.4.1.1 Умов, за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (пп. 3.2.1.4.1.2 умов).

Відповідно до пп. 3.2.1.4.1.3 вище зазначених умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Водночас, цим же підпунктом умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пп. 3.2.1.4.9 п. 3.2.1.4 умов).

Також, у відповідності до пп. 3.2.1.4.4 п. 3.2.1.4 умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (пп. 3.2.1.4.10 п. 3.2.1.4 умов).

Відповідно до пп. 3.2.1.2.3.4 п. 3.2.1.2.3 умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цим розділом "Умовам та правил надання банківських послуг", змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Згідно п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Оскільки у справі №906/586/14 встановлено порушення відповідачем вимог договору банківського обслуговування в частині повернення кредитних коштів у сумі 19000,00 грн. і жодних доказів виконання рішення у справі №906/586/14 суду не надано, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом та по комісії за користування кредитом є правомірними.

Обгрунтованість розрахунку заявлених до стягнення 37869,11грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 7266,00грн заборгованості по комісії за користування кредитом (а.с.16-17) підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.62-73). Перевіривши надані позивачем розрахунки зазначених сум заборгованості, суд дійшов висновку, що їх нарахування здійснено вірно.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до пп. 3.2.1.5.1 п. 3.2.1.5 Умов і правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до 3.2.1.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.0.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Враховуючи, що матералами справи підтверджено порушення відповідачем виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом та сплати комісії, перевіривши наведений позивачем розрахунок (а.с.16-17), з урахуванням банківських виписок (а.с.74-97), суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені за період з 11.04.2014 по 24.10.2017 в сумі 59365,79 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статтей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" про стягнення 104500,90 грн, з яких: 37869,11 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 59365,79 грн пені, 7266,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, перевіреним судом розрахунком позивача, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кірієнко Наталії Миколаївни (10024, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1)

на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код 14360570):

- 37869,11 грн заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 59365,79 грн пені;

- 7266,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом;

- 1762,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.04.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- у справу;

2,3 - сторонам (рек. з пов.)