Рішення № 73276558, 10.04.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.04.2018 м.Харків Справа № 905/2705/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор»євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОТІС», м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «АЛАТИР», м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 259440,28грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. №63 від 29.09.2017р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «ОТІС», м.Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 підприємства «АЛАТИР», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 259440,28грн.; 51628,62грн. – інфляційне збільшення та 9083,96грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №519 від 28.01.10р. на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем (з додатками та додатковими угодами до нього від 10.02.12р., від 30.11.12р.,) щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 23.11.17р., сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/2705/17.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.17р. порушено провадження у справі №905/2705/17 та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.12.17р.

Ухвалою суду від 12.12.17р. розгляд справи відкладено на 10.01.18р.

10.01.18р. від відповідача до суду надійшов відзив (з додатками) на позовну заяву, у якому останній, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.01.18р. дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 07.02.18р.

07.02.18р. через канцелярію суду представником позивача надані письмові пояснення №252 від 29.01.18р. (з додатками) на відзив, у яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Також, 07.02.18р. до суду представником відповідача надане клопотання №б/н б/д про виклик експерта для надання пояснень.

Ухвалою суду від 07.02.18р. у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.03.18р.

22.02.18р. до суду від позивача надійшли:

- клопотання №264 від 19.04.18р. про витребування доказів;

- заява №261 від 16.02.18р. про уточнення позовних вимог в якій позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 259440,28;

- супровідний лист №272 від 21.02.18р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

- пояснення №266 від 20.02.18р.

12.03.18р. представником відповідача до суду надане клопотання №б/н б/д про приєднання документів до матеріалів справи.

Надані сторонами додаткові документи оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 12.03.18р. прийнято заяву позивача №261 від 16.02.18р. про зменшення позовних вимог до 259440,28грн.; відмовлено у задоволенні клопотанні позивача №264 від 19.02.18р. про витребування доказів; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача №б/н б/д про виклик експерта; закрито підготовче провадження у справі №905/2705/17 та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 03.04.18р.

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.18р. наполягав на задоволенні позовних вимог та просив їх задовольнити.

У судове засідання 03.04.18р. представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 03.04.18р. оголошувалась перерва до 10.04.18р.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір від 28.01.10р. №519 на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, за яким ПрАТ «ОТІС» (виконавець) зобов’язалося протягом дії договору надавати ПП «АЛАТИР» (замовнику) послуги з повного технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем на об’єктах замовника, зазначених у додатку №1 до договору, а замовник приймати надані послуги та оплачувати їх згідно умов договору (п.п.1.1, 1.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору, сторони при виконанні даного договору зобов'язалися керуватися, зокрема, «Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів», затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №190 від 01.09.2008р., «Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів», затверджених Наказом Мінтопенерго України №258 від 25.07.2006р., «Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні», затвердженого наказом Держбуду №73 від 10.04.2000р. та іншими інструктивно-нормативними документами, регламентуючими питання експлуатації та технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем.

Пунктом 2.2. договору визначені обов’язки виконавця, зокрема:

п.п.2.2.1. – регулярно проводити профілактичні операції (роботи) на електричному та механічному обладнанні ліфтів та диспетчерських систем (змазка, чистка, регулювання, ремонт та інше) з метою забезпечення справного та безпечного стану ліфтів та диспетчерських систем;

п.п.2.2.3. – інформувати замовника про введення нових норм, пов’язаних з експлуатацією ліфтового обладнання; повідомляти про необхідність проведення робіт (ремонтів, заміни та модернізації обладнання), що виходять за межі даного договору та робіт з виконання директивних вказівок державних органів та заводів-виробників, спрямованих на забезпечення безпеки обладнання.

Пунктом 2.3. договору визначені обов’язки замовника, зокрема:

п.п.2.3.1. – на умовах договору оренди забезпечувати виконання необхідними приміщеннями для обладнання опорних пунктів та зберігання запчастин, змащувальних матеріалів в кількості та розмірах, встановлених Держбудом. Приміщення повинні бути обладнанні телефонним зв’язком, освітленням, електроенергією, опаленням, санвузлом;

п.п.2.3.3. – надавати виконавцю необхідні технічну документацію на ліфти та диспетчерські системи: паспорта, технічний опис, інструкції з експлуатації, електричні схеми та інше;

п.п.2.3.9. – негайно повідомляти виконавця про всі випадки зупинок та ненормального функціонування обладнання ліфтів та диспетчерських систем та про роботи, які плануються, та можуть зашкодити нормальній експлуатації ліфтів та диспетчерських систем;

п.п. 2.3.12. – забезпечувати контроль за роботою ліфтів та диспетчерських систем;

п.п.2.3.13. – надати виконавцю дозвіл на експлуатацію об’єктів, машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки наданого замовнику Держміськпромнагляду України або його територіальними органами протягом 3-х місяців, з дати підписання даного договору.

Відповідно до п.2.5 договору у випадку простою ліфтів не з вини виконавця сума оплати за технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у звітному місяці зменшується, починаючи з дня початку простою, за умови підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на кінець звітного місяця. Акт звірки взаєморозрахунків повинен бути підписаний сторонами не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім. Виконавець має право проводити коригування вартості за звітний місяць в наступному місяці.

За відсутності підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків або іншого двостороннього документу, який відображає зміни об’єктів технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у звітному місяці, вартість технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у звітному місяці відповідає місячній ціні технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем. У цьому випадку зменшення вартості технічного обслуговування непрацюючих не з вини виконавця ліфтів та диспетчерських систем проводиться, починаючи з місяця, наступного за місцем початку простою ліфтів.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що виконавець має право зупинити технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у випадку порушення замовником строків оплати технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем по даному договору.

Згідно п.2.7. договору сторони зупиняють роботу ліфтів та диспетчерських систем за наявності причин, що роблять їх подальшу експлуатацію небезпечною (сторона, яка зупинила ліфти та диспетчерські системи, негайно повідомляє про це іншу сторону).

Умовами даного договору визначено, що виконавець зобов’язаний надавати замовнику послуги з технічного обслуговування, а відповідач оплачувати їх у розмірі встановленому договором.

Розділом 3 договору визначено місячну ціну технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем та порядок розрахунків.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. сторони визначили наступне:

- місячна ціна технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, що діє на момент укладання договору, визначається згідно додатку №1 до цього договору;

- місячна ціна технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем протягом строку дії договору підлягає перегляду одночасно з прийняттям Краматорською міською радою (виконавчим комітетом Краматорської міської ради) рішень про зміни цін (тарифів) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду Краматорської міської громади. Нова місячна ціна технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем вважається встановленою в даний момент у випадку внесення змін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору;

- замовник щомісячно не пізніше останнього банківського дня, наступного за місяцем виконання технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, перераховує виконавцю оплату технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем у розмірі місячної ціни технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем;

- при зміні місячної ціни технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем в поточному місяці замовник сплачує виконавцю різницю за перерахунком не пізніше строку оплати за наступний місяць;

Строк дії цього договору встановлюється з 01.02.10р. по 31.12.14р. Договір вважається пролонгованим на наступні та кожні чергові 5 календарних років, якщо жодна із сторін не заявила відмови від його пролонгації за 1 місяць до закінчення строку дії договору (п.п.5.1, 5.2. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Виходячи з умов спірного договору та у зв'язку із відсутністю заперечень сторін щодо його продовження, відповідно, договір №519 від 28.01.2010 був пролонгований на 5 календарних років до 31.12.2019р., про що сторони не заперечують.

В додатку №1 до договору сторони визначили перелік об’єктів та вартість послуг з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, яка на момент укладання договору складала 25012,66грн. з ПДВ.

В подальшому протягом строку дії договору, місячна ціна послуг з технічного обслуговування переглядалась, про що сторонами договору укладена відповідна додаткова угода від 30.11.12р., згідно якої місячна ціна послуг з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем з 01.12.12р. по теперішній час склала 35017,03грн. з ПДВ.

Крім того, 10.02.12р. між сторонами договору №519 від 28.01.10р. на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем укладено додатку угоду, за якою виконавець зобов’язується надати послуги з контролю операторами диспетчерських пультів за роботою ліфтів та диспетчерських систем в обсягах згідно Переліку об’єктів та вартості диспетчерського контролю за роботою ліфтів та диспетчерських систем, а замовник сплачує виконавцю послуги на умовах даної додаткової угоди (п.п.1.1., 1.2.).

Пунктом 2.2. додаткової угоди визначені, зокрема, такі обов’язки виконавця:

п.п.2.2.1. – вести постійний контроль з диспетчерського пульту за станом ліфтів та диспетчерських систем;

п.п.2.2.3. – своєчасно повідомляти ліфтовій аварійній службі виконавця про непланові зупинки ліфтів для прийняття заходів по їх усуненню;

п.п.2.2.6. – при зупинці ліфта по розпорядженню будь-якої особи (в тому числі замовника), яке має на це право, вносити запис у змінний журнал з вказанням причин зупинки та прізвища особи яка зупинила ліфт.

Пунктом 2.3. додаткової угоди визначені, зокрема, такі обов’язки замовника:

п.п.2.3.1. – надати виконавцю необхідну технічну документацію на диспетчерські системи: паспорта, технічний опис, інструкції по експлуатації, електричні схеми, перелік встановленого обладнання, майна та інше;

п.п.2.3.2. – забезпечувати: безперебійне якісне електропостачання обладнання диспетчерської системи; оплату послуг інтернет-провайдерів, що забезпечують проходження сигналів диспетчерської системи.

Згідно п.2.5. додаткової угоди виконавець має право зупинити надання послуг у випадку порушення замовником строків оплати по даній додатковій угоді.

Сторони зупиняють роботу ліфтів або диспетчерських систем при наявності причин, що роблять їх подальшу експлуатацію небезпечною (сторона, яка зупинила ліфти або диспетчерські системи, негайно повідомляє про це іншу сторону) п.2.6. договору.

.

Відповідно до п.3.1. додаткової угоди місячна ціна послуг, що діє на момент укладання додаткової угоди, визначається згідно Додатку до даної додаткової угоди;

Згідно п.3.3. додаткової угоди замовник щомісячно не пізніше наступного банківського дня поточного місяця перераховує виконавцю оплату послуг за цей місяць у розмірі місячної ціни послуг.

Дана додаткова угода починає діяти з 01.03.2012р. та є невід’ємною частиною договору (п.5.1.).

Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена печатками.

Додатками до додаткової угоди сторони узгодили перелік об'єктів та вартість диспетчерського контролю за робою ліфтів, в якому поряд з іншими даними відобразили адресу об'єктів, інвентаризаційні номери пультів.

Згідно з Додатком до додаткової угоди місячна ціна диспетчерського контролю з 01.03.12р. складала 8980,74грн.

Згідно додаткової угоди від 30.11.12р. місячна ціна диспетчерського контролю з 01.12.12р. по теперішній час складає 7671,08грн.

11.10.2016 Головне управління Держпраці у Донецькій області листом № 5.5/2318 звернулось до ПП "Алатир" із вимогою про виведення з експлуатації ліфтів, які відпрацювали нормативний термін експлуатації (більше 25 років) і яким не проведено модернізацію, а також ліфти, які у встановленому порядку не пройшли експертне обстеження та позачерговий технічний огляд.

28.10.2016 ПП "Алатир" надіслало ПАТ "Отіс" лист № 382 із вимогою припинити експлуатацію ліфтів, які відпрацювали нормативний строк експлуатації.

13.02.2017 позивач звернувся до відповідача листом № 48 про наміри розірвати Договір з доданим до нього проектом додаткової угоди про розірвання Договору для підписання відповідачем.

14.02.2017 у відповідь на лист № 48 ПАТ "Отіс" повідомило ПП "Алатир" листом № 17 про свою незгоду на дострокове розірвання договору.

23.03.2017, 29.03.2017 та 30.03.2017 представниками ПП "Алатир", ТОВ "Спецсевріс АДС", ТОВ "Спецсервісбуд" були складені акти про несправність ліфтового обладнання, які знаходяться в будинках № 59 та № 14 по вул. Парковій, будинку № 38 по вул. Дворцовій в місті Краматорськ.

31.03.2017 ПП "Алатир" повторно надіслало ПАТ "Отіс" лист № 119 про наміри розірвати Договір про технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем № 519, який був залишений відповідачем без відповіді.

01.04.2017 позивач уклав договір № 01/04/17 надання послуг з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем з іншим виконавцем - ТОВ "Спецсервіс АДС", оскільки, як стверджує позивач, він вважав розірваним Договір, укладений із ПАТ "Отіс".

18.04.2017 ПП "Алатир" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Отіс" про розірвання з 01.04.2017 Договору про технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем від 28.01.2010 № 519 укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/6267/17 від 26.06.2017 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/6267/17 від 07.12.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 підприємства «Алатир» задоволено, рішення господарського суду міста Києва у справі №910/6267/17 від 26.06.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені. Розірвано договір від 28.01.2010 № 519, що укладений між ОСОБА_1 підприємством «Алатир» та ОСОБА_1 акціонерним товариством «ОТІС» з 01.04.2017р.

Приватне акціонерне товариство «ОТІС» подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.201р. у справі №910/6267/17.

Постановою Верховного суду від 06.03.2018р. по справі №910/6267/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Отіс" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі № 910/6267/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до змісту позовної заяви та доданого розрахунку, позивачем на виконання умов договору у період з грудня 2015 року по березень 2017 року (включно) надано ПП «АЛАТИР» послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а також диспетчерського контролю, а відповідачем на виконання своїх зобов’язань по договору в період з січня 2016 року по січень 2017р. здійснена часткова оплата послуг на загальну суму 421320,98грн.

Згідно поданого позивачем розрахунку, на даний час непогашеною залишається заборгованість відповідача за договором №519 від 28.01.10р. за період з вересня 2016р. по березень 2017р. (включно) у розмірі 259440,28грн.

З наведених підстав, посилаючись на неналежне виконання відповідачем свої грошових зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за період з вересеня 2016р. по березень 2017р. (включно) у розмірі 259440,28грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставина та оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору у період з грудня 2015 року по березень 2017 року (включно) надано ПП «АЛАТИР» послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а також диспетчерського контролю, а відповідачем на виконання своїх зобов’язань по договору в період з січня 2016 року по січень 2017р. здійснена часткова оплата послуг на загальну суму 421320,98грн. Натомість відповідачем було порушено погоджений договором порядок оплати послуг у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за фактично надані послуги за період з вересня 2016р. по березень 2017р. (включно) склала 259440,28грн.

Доказів сплати грошових коштів за фактично надані послуги у сумі 259440,28грн., відповідач суду не надав.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що позивачем не доведено факт надання послуг за договором №519 від 28.01.10р., не надані акти приймання – передачі послуг, не надано інших доказів надання послуг.

Відповідно до ст.ст.625, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд звертає увагу, що умовами договору не передбачено складання будь-яких документів, які підтверджують факт надання послуг, в свою чергу позивачем надані копії Журналів технічного огляду ліфтів, де є записи працівників позивача щодо технічного огляду ліфтів зокрема за період з вересня 2016р. по березень 2017р.; копії сторінок Журналів прийому, здачі змін та реєстрації зупинок ліфтів; з яких вбачаються що позивач здійснював надання послуг у спірний період часу.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п.4.3 «Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні», затвердженого наказом Держбуду №73 від 10.04.2000р., яким визначено, що для зручності планування коштів власника та діяльності спеціалізованої організації ціна за технічне обслуговування та ремонт ліфтів визначається як середньомісячна і оплачується замовником щомісячно в однаковому розмірі з оформленням актів виконаних робіт з наступних підстав.

Пункт 4.3. вищенаведеного Положення визначає порядок правовідносин між власником ліфтів та спеціалізованою організацією, що здійснює технічне обслуговування та ремонт ліфтів. Судом під час розгляду справи встановлено, що Приватне підприємство “АЛАТИР” не є власником ліфтів, обслуговування яких здійснювалось ОСОБА_1 акціонерним товариством «ОТІС», а отже даний пункт Положення не може бути застосований до спірних правовідносин.

Крім того, умовами договору №519 від 28.01.2010р. сторонами чітко визначено вартість щомісячного обслуговування ліфтів та диспетчерського контролю, що не потребує додаткового планування коштів на ці потреби відповідачем - ОСОБА_1 підприємством “АЛАТИР”.

З наведених підстав, суд відхиляє заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем факту надання послуг за договором №519 від 28.01.10р., як безпідставні та необґрунтовані.

Посилання відповідача на неналежне надання позивачем послуг за договором, на підтвердження якого надані акти огляду ліфтів від 23.03.2017р., 29.03.2017р., 30.03.2017р., судом оцінюються критично, оскільки огляди проведені без участі представників позивача - виконавця послуг, наразі, в оглядах приймали участь представники третіх осіб, які не є сторонами спірного договору. Також, відповідачем не доведено наявність у осіб, які приймали участь в оглядах належних повноважень для оцінки стану ліфтів.

Судом не приймається висновок спеціаліста від 05.04.2017р. в якості доказу неналежного надання позивачем послуг за договором, оскільки відповідачем не надано суду доказів того, що останній повідомляв позивача про проведення дослідження технічного стану ліфтів. Тобто, відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у вказаному дослідженні.

Крім того, даний висновок складений на підставі актів огляду ліфтів від 23.03.2017р., 29.03.2017р., 30.03.2017р., які за висновком суду не є належними доказами порушення позивачем договору в частині якості надання послуг, враховуючи, що вказані акти складені представниками третіх осіб, повноваження яких щодо оцінки стану ліфтів не підтверджені, без участі представників позивача - виконавця послуг.

Також, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.17р. у справі №910/6267/17, оскільки Постановою Верховного суду від 06.03.2018р. по справі №910/6267/17 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі № 910/6267/17 скасувано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Також суд вважає безпідставними та необґрунтованими заперечення відповідача щодо обов’язку позивача припинити експлуатацію ліфтів, які відпрацювали нормативний строк експлуатації понад 25 років згідно листа відповідача №382, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2016 року відповідачем від Головного управління Держпраці у Донецькій області було отримано лист №5.5/2321 від 11.10.16р. з вимогою про виведення з експлуатації ліфтів, які відпрацювали нормативний термін експлуатації (більше 25 років).

Відповідно до вимог Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідачем 28.10.2016р. до ПрАТ «ОТІС» було направлено лист №382 з вимогою негайно припинити експлуатацію ліфтів, які відпрацювали нормативний строк експлуатації (25 років).

Позивач отримання вказаних листів з вимогами щодо термінової зупинки роботи ліфтів не заперечує, проте відмовився зупинити роботу ліфтів, які відпрацювали нормативний строк експлуатації (25 років).

Суд звертає увагу на приписи п. 2.3.13 Договору, яким віднесено до обов’язку саме відповідача надати позивачу дозволів на експлуатацію об'єктів, машин і механізмів підвищеної безпеки.

Крім того, відповідно до пункту 22 «Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки», затвердженого Постановою КМ України, від 26.05.2004, № 687 у разі досягнення граничного строку експлуатації роботодавець припиняє подальшу експлуатацію устаткування до проведення експертного обстеження.

Згідно пункту 38 вищевказаного Порядку, за висновком експертизи роботодавець приймає рішення про експлуатацію устаткування в межах продовжуваного строку безпечної експлуатації, його заміну, ремонт, реконструкцію (перебудову), модернізацію або зміну параметрів експлуатації.

Роботодавцем згідно Порядку є власник підприємства або уповноважений ним орган.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ПрАТ «ОТІС» не є власником устаткування – ліфтів, або уповноваженим власником органом.

Таким чином у ПрАТ «ОТІС» були відсутні правові підстави для припиняє подальшої експлуатації ліфтів, які відпрацювали нормативний строк експлуатації (25 років).

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, та зважаючи на те, що відповідачем не надано належних доказів оплати послуг з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 259440,28грн. є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи зменшення позивачем протягом розгляду справи позовних вимог, судовий збір розподіляється відповідно до приписів ст.ст.129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 129, 130, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОТІС», м.Київ до ОСОБА_1 підприємства «АЛАТИР», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 259440,28грн., задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «АЛАТИР» (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Паркова, б.33, код ЄДРПОУ 32122975) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОТІС» (03062, м.Київ, вул.Екскаваторна, 37, код ЄДРПОУ14357579) заборгованості в розмірі 259440,28грн., судовий збір в розмірі 3891,60грн.

Згідно ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 10.04.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2018р.

Суддя М.О. Лейба