Постанова № 7327647, 16.12.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-46225/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Серги С.М.,

при секретарі –Олійник Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Фоменка М.С., Ільїнської Л.В., Демченко І.І.,

представників відповідача - Пусана Є.В., Семенка Б.М.,

представника прокуратури - Савченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" (далі - позивач, ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000032302/0/11, № 0000042302/0/738 від 06.03.2009, № 0000032302/1/29, № 0000042302/1/1672 від 25.05.2009.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що посилання відповідача на завищення ВАТ "Кременчуцьким міськмолокозаводом" податкового кредиту за листопад 2008 року в сумі 170601,00 грн є необгрунтованим, оскільки висновок відповідача про нікчемність договору, укладеного з ПП "Октант", спростовується наявністю всіх первинних документів, відображенням операцій по бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності, декларуванням податкових зобов'язань, а також тим, що дійсність договору жодною із сторін не оспорюється. У позовній заяві також зверталась увага на те, що позивач являється переробником молока та виробником молочних продуктів, термін придатності яких є обмеженим, у зв"язку з чим податковий кредит по операціях з придбання молока був відображений в податковій декларації того ж самого звітнього періоду, що і податкові зобов"язання по операціях з продажу продукції, виробленого з цього ж молока.

Мотивуючи правомірність включення сум податку на додану вартість, сплачених митним органам у зв"язку з придбанням обладнання по зовнішньоекономічним договорам, до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року, а не спеціальної декларації, позивач посилається на те, що імпортоване обладнання в експлуатацію не вводилось, при здійсненні діяльності з переробки молока, придбаного у сільськогосподарських виробників, не використовувалося, а тому висновки відповідача в акті перевірки про допущення ВАТ "Кременчуцьким міськмолокозаводом" порушень вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 не відповідають дійсності.

В ході судового розгляду представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольними в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію нікчемністю договіру на поставку молока коров'ячого №188/2/08 від 20.09.2008, укладеного між позивачем та ПП "Октант", оскільки контрагент позивача не знаходиться за своєю юридичною адресою, не має основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів, технічного персоналу, а тому не міг фактично здійснювати господарські операції з огляду на оперативність їх проведення, місцезнаходження, великих обсягів продукції.

Крім того, представники відповідача вказували на безпідставне зарахування позивачем сум податку на додану вартість, сплачених митним органам у зв"язку зі здійсненням імпортних операцій з придбання обладнання, до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року, оскільки право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Отже, якщо основні фонди придбані переробним підприємством для використання в операціях з переробки молока, то суми податку повинні відображатися в скороченій декларації.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у термін з 09.02.2009 по 20.02.2009 відповідачем на підставі направлень на перевірку, відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ № 263 від 09.02.2009 проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов''язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.10.2008 по 31.10.2008.

Направлення на перевірку та копія наказу Кременчуцької ОДПІ вручені 09.02.2009 під розписку менеджеру з податків. Перевірку проведено з відома генерального директора ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" та в присутності головного бухгалтера.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складений акт № 636/23-309/00446782 від 24.02.2009, в якому відображені порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.21 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість від 30.05.1997 № 166, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 "Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі", які спричинили завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування по загальній декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року на суму 2566527,00 грн; завищення від'ємного значення по загальній декларації з податку на додану вартість з листопад 2008 року у розмірі 205808,00 грн; заниження суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по загальній декларації за листопад 2008 року, у розмірі 427524,00 грн.

На підставі акту перевірки винесені:

- податкове повідомлення-рішення № 000042302/0/738 від 06.03.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму – 598534,00 грн, в тому числі, за основним платежем – 427524,00 грн, за штрафними санкціями – 171010,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0000032302/0/11 від 06.03.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2566527,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а Кременчуцькою ОДПІ прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0000042302/1/1672 від 25.05.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму – 598534,00 грн, в тому числі, за основним платежем – 427524,00 грн, за штрафними санкціями – 171010,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0000032302/1/29 від 25.05.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2566527,00 грн та визначено податкове зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 2850,00 грн та штрафні санкції у розмірі 1140,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятих спірних повідомлень –рішень, суд виходить з наступного.

В ході судового розгляду з’ясовано, що ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" (покупець) уклав з ПП "Октант" (постачальник) договір поставки молока (сировини) від 20.09.2008 № 188/2/08.

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця сировину, в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку, що відповідають за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за договірними цінами, обумовленими протоколом погодженням цін, який є невідємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цю сировину та оплатити її на умовах договору в кількості і в терміни, передбачені договором. Доставка молока здійснюється автотранспортом покупця за рахунок покупця.

Виконання сторонами умов даного договору підтверджується долученими до матеріалів справи спеціалізованими товарно-транспортними накладними форми 1-ТН (МС), у яких вантажовідправником зазначений ПП "Октант"; податковими накладними, довідкою щодо руху та переробки молока за період з 01.10.2008 по 31.10.2008.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, яка затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 № 176, передбачено, що товарна накладна форми № 1-ТН (МС) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом, що здійснили відпуск цієї сировини, а також оприходування її молоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством-одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межаї України.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно відображено у бухгалтерському обліку операції з придбання у жовтні 2008 року сирого молока у ПП "Октант" на підставі товарно-транспортних накладних форми 1-ТН (МС), які долучені до матеріалів справи.

Суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП"Октант", не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

          Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

          В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на укладення позивачем та ПП"Октант" договору з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями.

Навпаки, виконання вищевказаного договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: постачальник ПП"Октант" здійснив доставку молока до місця передачі молока, а позивач прийняв та оплатив товар в безготівковій формі у листопаді 2008 року на загальну суму 1023607,51 грн, в тому числі - податок на додану вартість - 170601,26 грн.

Доставка молока у такий спосіб не може свідчити про нікчемність угод купівлі-продажу, оскільки згідно з приписами статтей 6, 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання представників Кременчуцької ОДПІ на відсутність ПП "Октант" за своєю юридичною адресою як на ознаку нікчемності укладеного між останнім та позивачем договору поставки молока (сировини) від 20.09.2008 № 188/2/08 є необгрунтованими, оскільки розташування контрагентів по договору за юридичними адресами не є обов"язковою, або навіть, характеризуючою складовою поняття "нікчемний правочин". Крім того, долучений до матеріалів справи на підтвердження даної позиції відповідача акт обстеження місцезнаходження підприємства № 169 від 29.01.2009 не може бути належним доказом відсутності ПП "Октант" за своєю юридичною адресою, оскільки юридична адреса підприємства співпадає з місцем проживання його директора Буряка С.Г.; висновок в акті № 169 зроблений зі слів конс"єржа під"їзду, паспортні дані якого в акті не відображені та який відмовився від підпису. При цьому, суд також враховує, що в матеріалах справи наявні копії документів, які також спростовують фіктивність розташування ПП "Октант" за своєю юридичною адресою: копія запиту Кременчуцької ОДПІ до ПП "Октант" про надання пояснень та їх документального підтвердження № 3627/10 від 13.02.2009 і відповіді на цей запит від директора контрагента позивача, який зареєстрований в Кременчуцькій ОДПІ 19.03.2009 за № 8716\10.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагента відповідачем не представлено.

Доводи представників відповідача про наявність у штаті ПП "Октант" тільки однієї особи, відсутність основних засобів, земельних ділянок та транспортних засобів також не може розцінюватись судом як належний доказ укладення позивачем договору з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілям, оскільки в даному випадку, з урахуванням способу виконання договору, зазначені обставини не вплинули на належне виконання умов угоди.

          Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

          У зв"язку з цим також є необгрунтованими висновки відповідача в акті перевірки про безпідставне завищення податкового кредиту по загальній декларації з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі –Закон № 168/97) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

          В матеріалах справи наявні податкові накладні, на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту влючений податок на додану вартість. Всі накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних відповідачем в ході проведення перевірки не виявлено та судом не встановлено.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП"Октант" на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, матеріалами справи порушення позивачем зазначених норм не підтверджується. Податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних уповноваженою особою.

Таким чином, твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по загальній декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року з операцій по придбанню молока від постачальника ПП "Октант" на суму 170601,00 грн не відповідають дійсності.

Суд вважає безпідставними також висновки відповідача в акті перевірки про порушення ВАТ "Кременчуцьким міськмолокозаводом" підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.21 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість від 30.05.1997 № 166, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 "Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі", внаслідок чого за рахунок здійснення імпортних операцій по придбанню обладнання для переробки молока відбулось завищення податкового кредиту по загальній податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року у розмірі 1876077,00 грн з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97 сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Згідно з пунктом 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м"ясов живій вазі, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999, переробні підприємства складають окрему декларацію, в якій відображають податкові зобов"язання та податковий кредит, які виникли безпосередньо від операцій з переробки поставленого сільськогосподарськими товаровиробниками молока у звітньому періоду.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, передбачено надання переробним підприємством скороченої декларації, до якої включаються тільки ті операції, які стосуються спеціальних режимів, встановлених пунктом 11.21 Закону № 168/97.

Судом встановлено, що автоматична складська система для пакування молочної продукції та конвеєри безперервної дії, які придбані позивачем згідно зовнішньоекономічних контрактів № 5413/11.03.08 від 11.03.2008 з компанією "Naaraharju Oy" (Фінляндія) та № 1825 від 17.03.2008 з компанією "CSI Industries BV" (Нідерланди), в експлуатацію (як на момент проведення перевірки, так і на дату розгляду справи в суді) введені не були, для здійснення дільності з переробки молока не використовувалися, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю та карткою по бухгалтерському рахунку 152 "придбання (виготовлення) основних засобів" рахунку 15 "капітальні інвестиції" даних бухгалтерського обліку позивача.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов"язань і господарських операцій підприємств і організацій, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, бухгалтерський рахунок 152 "придбання (виготовлення) основних засобів" рахунку 15 "капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "основні засоби".

Відповідачем не заперечувався факт облікування позивачем імпортованого обладнання саме на рахунку 152 "придбання (виготовлення) основних засобів" рахунку 15 "капітальні інвестиції", а не на рахунку 10 "основні засоби", як і факт знаходження виробничого обладнання у запакованому вигляді на складських приміщення позивача, а тому суд приходить до висновку що обладнання не використовувалось у виробничому процесі позивача по переробці молока, отриманого від сільгоспвиробників.

Отже, суми податку на додану вартість при імпорті даного виробничого обладнання повинні відображатися у складі податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість, а не скороченої (спеціальної) декларації - як стверджується представниками відповідача, що позивачем і було дотримано.

Також, суд вважає необгрунтованим посилання представників відповідача на підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, яким встановлено право на нарахування податкового кредиту незалежно від того, чи почали використовуватися товари чи основні фонди в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітнього податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітнього періоду, оскільки дія Постанови Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 не поширюється на формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні обладнання за зовнішньоекономічними контрактами, якщо не встановлено факту їх використання у виробничому процесі по переробці молока від сільськогосподарських товаровиробників.

Крім того, відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

З урахуванням приписів зазначених норм закону, судом встановлено, що позивачем правомірно зараховано до складу податкового кредиту по загальній податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року суми податку, сплачені ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" митним органам згідно зовнішньоекономічних контрактів № 5413/11.03.08 від 11.03.2008 з компанією "Naaraharju Oy" (Фінляндія) та № 1825 від 17.03.2008 з компанією "CSI Industries BV" (Нідерланди), у розмірі 1876077 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями вантажно-митних декларацій та платіжних доручень.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, правомірність відображених в акті перевірки висновків відповідача про порушення ВАТ "Кременчуцьким міськмолокозаводом" підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.21 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість від 30.05.1997 № 166, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 "Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі", та допущення позивачем завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по загальній декларації з ПДВ за листопад 2008 року на суму 2566527,00 грн; завищення від'ємного значення по загальній декларації з податку на додану вартість з листопад 2008 року у розмірі 205808,00 грн; заниження суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по загальній декларації за листопад 2008 року, у розмірі 427524,00 грн, відповідачем в ході судового розгляду доведена не була.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ВАТ "Кременчуцького міськмолокозаводу" про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ №0000032302/0/11, №0000042302/0/738 від 06.03.2009, №0000032302/1/29, №0000042302/1/1672 від 25.05.2009 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 грн. 40 коп.

У зв"язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністртаивний позов Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкова інспекція про визнання нечинними податкових повідомлення-рішення - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкова інспекція №0000032302/0/11, №0000042302/0/738 від 6 березня 2009 року, №0000032302/1/29, №0000042302/1/1672 від 25 травня 2009 року визнати нечинними.

Стягнути з державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2009 року.

          Суддя                                                                                С.М. Серга