Рішення № 73276368, 06.03.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7095/17

(2/199/652/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

06.03.2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпра цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 60 906,79 грн. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 19.06.2014 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Станом на 31.08.2017 року заборгованість відповідача за кредитним договором перед банком складає 60906,79 грн., яку позивач, а також судові витрати просить стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав відзив, згідно якого заперечував проти позову, посилаючись на стан здоров'я та знаходження на постійному лікуванні, також він є інвалідом, на його утриманні знаходяться неповнолітня донька Крім того, просив суд застосувати строк позовної давності.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного від 19.06.2014 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак зазначені умови договору відповідач належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на 31.0.2017 року банк нарахував заборгованість, яка складається з:

- заборгованість за кредитом - 1981,52 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 43231,26 грн.;

- заборгованість за пенею та комісією - 4296,94 грн.;

- штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;

- штраф (процентна складова) - 2475,49 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

В силу ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч.2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Оскільки банком було самостійно пролонговано строк дії карти, підвищено відсоткову ставку без згоди відповідача, а також враховуючи суму основного боргу, стан здоров'я відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 5000,00 грн. В частині стягнення пені суд вважає відмовити з урахуванням істотних обставин, встановлених судом, оскільки відповідно до П. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснено, що істотними обставинами в розумінні частини третьої ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Крім того позовні вимоги щодо стягненню штрафу також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

Тому, на підставі викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 10783,18 грн., а саме: тіло кредиту - 5783,18 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 5000,00 грн.

Також суд вважає, що заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає застосуванню з огляду на наступне. Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Останнє платіж за договором відповідач вчинив 29.11.2014 року у розмірі 50.00 грн. ( попередній платіж здійснив 15.10.2014 року в розмірі 350 грн.), в той час як позивач звернувся з позовом 10.10.2017 року, тобто в межах строку загальної позовної давності.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81, 133,141, 144,263-265,280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (МФО305299, ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: м.Київ, вул. Грушевського,1д) заборгованність по кредитному договору від 19.06.2014 року, яка станом на 31.08.2017 року складається із: заборгованість за кредитом - 5783,18 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 5000,00 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1600 грн., а всього 12 383 (дванадцять тисяч триста вісімдесят три) гривні 18 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя