Рішення № 73273777, 28.03.2018, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/3181/17

Провадження № 2-а/723/3/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Бужори В.Т.,

при секретарі Чікал І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець справу за адміністративним позовом Даскалюк Олени Григорівни до Пух Михайла Георгійовича про скасування постанови державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про накладення адміністративного стягнення № 157 від 10.11.2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

Даскалюк Олена Григорівна звернувся до суду із позовом до інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Пух М.Г. про скасування адміністративного стягнення № 157 від 10.11.2017 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 листопада 2017 року, нею було отримано постанову про накладення адміністративного стягнення за № 157 від 10.11.2017, яка винесена державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Пухом М.Г.

Цією постановою її було визнано винною у вчиненні адмінправопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53 КУпАП та накладено адмінстягнення у вигляді штрафу, за те, що нібито вона самовільно зайняла та використовує частину земельної ділянки, на якій здійснено спорудження двох дерев'яних нежитлових будівель.

Вважає, що дії відповідача є протиправним виходячи з того, що згідно розпорядження голови Сторожинецької райдержадміністрації від 12.12.2012 року № 944, фермерському господарству «Міоріца» було передано в оренду на 49 років дві земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 5,2208 га та 8,0391 га., проте, інспектором Держгеокадастру даний факт було проігноровано.

Крім того, вважає, що інспекторам з контролю за використанням та охороною земель Держгеокадастру не надано повноважень на розгляд адмінсправ по статті 53 КУпАП.

З урахуванням наведених обставин позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просив скасувати постанову інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Пух М.Г., про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позивач в судове засідання не зявився, однак направив до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач Пух Михайло Георгійович, та співвідповідач Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в судове засідання не з'явилися, однак направили до суду заяви про розгляд справи без їх участі, та відзив на адміністративний позов, в якому просили відмовити позивачу в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої та третьої статті 206 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на наведене суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі сторін в письмову провадженні за наявними у справі документами.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки №301 від 30.10.2017 року, у результаті перевірки встановлено, що ФГ «Міоріца» в особі голови Даскалюк О.Г. самовільно зайняла та використовує частину земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, із земель державної власності, на якій здійснено спорудження двох дерев'яних нежитлових будівель. (а.с.19)

З акту обстеження земельної ділянки від 30.10.2017р. №121 (а.с.20) слідує, що інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Пух М.Г., за участю спеціаліста землевпорядника Божезат С.Г., проведено обстеження земельної ділянки, загальною площею 8,0391га, та виявлено, що на день перевірки земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, самовільно використовували земельну ділянку площею 0,10 га, в адмінмежах Ропчанської сільської ради, шляхом спорудження двох деревяних нежитлових будівель, документи які б надавали право використовувати земельну ділянку в Даскалюк Олени Григорівни відсутні.

30 жовтня 2017 року інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Пухом М.Г. складено протокол про адміністративне правопорушення №00152, відповідно до якого встановлено, що 10 жовтня 2017 року, ФГ «Міоріца» в особі голови Даскалюк О.Г. самовільно зайняла та використовує частину земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, із земель державної власності, на якій здійснено спорудження двох дерев'яних нежитлових будівель. (а.с.21)

У звязку з виявленими порушеннями земельного законодавства ФГ «Міоріца» в особі голови Даскалюк О.Г., на підставі постанови №157 від 10.11.2017р., було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. та здійснено розрахунки шкоди щодо самовільного зайняття земельної ділянки.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з того, що відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини першої та другої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з положеннями статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

З аналізу норм статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України слідує висновок, що власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають у особи з моменту державної реєстрації цих прав.

Зазначений правовий висновок висловлений Верховним судом України у постанові від 13 червня 2016 року у справі за № 6-643цс16.

В судовому засіданні встановлено, що ФГ «Міоріца» в особі голови Даскалюк О.Г. користується земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, самовільно використовує земельну ділянку площею 0,10 га, в адмінмежах Ропчанської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1.

Однак, жодного доказу перебування у власності позивача, на праві постійного користування чи праві оренди зазначеної земельної ділянки позивачем не надано та відповідно матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Однак, ні рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) позивачу ФГ «Міоріца» в особі голови Даскалюк О.Г. вищевказаної земельної ділянки або вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, позивачем не надано та відповідно до матеріали справи не містять.

Натомість, суд звертає увагу на те, що фактично позивачем визнається факт використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, самовільно використовує земельну ділянку площею 0,10 га, в адмінмежах Ропчанської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1, однак на його думку таке використання здійснюється з відома та мовчазної згоди Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Такі посилання позивача суд вважає безпідставними, оскільки надання згоди на використання земельної ділянки не спростовує вищевказаних висновків, щодо виникнення у особи права користування земельної ділянки виключно з моменту державної реєстрації цього права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016р. за № 1391/29521 посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

Згідно зі статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідачем в межах повноважень та спосіб встановлений законом винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 53-КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності використання земельної ділянки, натомість рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідає нормам чинного законодавства.

Положеннями частини третьої статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищевикладене позовну заяву Даскалюк Олени Григорівни до Пух Михайла Георгійовича про скасування постанови державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Пух М.Г. про накладення адміністративного стягнення № 157 від 10.11.2017 року, слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, відповідно відсутні підстави для їх відшкодування.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 5-9, 20, 73-78, 139, 194, 209-211, 241-243, 246, 255, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Адміністративний позов Даскалюк Олени Григорівни до Пух Михайла Георгійовича про скасування постанови державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Пух М.Г. про накладення адміністративного стягнення № 157 від 10.11.2017 рок, залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Сторожинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2018 року.

Суддя