Постанова № 73273774, 10.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/580/18Головуючий по 1 інстанції - Шипович В.В. Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

секретар Матюха В.І.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Литвиненко Олени Леонідівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2018 року (ухвалене 26 січня 2018 року о 10 год. 02 хв. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Шиповича В.В., повний текст якого складено 31 січня 2018 року) у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

08 серпня 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся дол. суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що 11 жовтня 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, на підставі якого ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 25 000 грн. на картковий рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, своєчасно суми щомісячної виплати по кредиту та процентах не вносить, внаслідок чого станом на 03 липня 2017 року існує заборгованість за кредитом 52 176,79 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 17 983,06 грн., пеня 29 287,98 грн., штрафи в сумі 500 грн. та 4 972,39 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь із ОСОБА_4

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що позивачем не надано доказів, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанні інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за допомогою його карткового рахунку.

Натомість, вироком суду, який набрав законної сили, встановлено, що грошові кошти, які банк просить стягнути із ОСОБА_4, як кредит, були викрадені внаслідок вчинення злочинів, передбачених статтями 185, 200 та 361 КК України.

Оскільки списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_4 в період 19-20 червня 2016 року відбулося не за його розпорядженням, як власника рахунку, а внаслідок вчинення злочину якому він не сприяв, відповідач не повинен нести за такі операції цивільно-правову відповідальність у вигляді сплати кредиту, процентів, пені та штрафів.

Сам по собі факт списання банком грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_4 та облік банком заборгованості на цьому рахунку не є підставою для задоволення позову.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Литвиненко О.Л. просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2018 року яку незаконне та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. Судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги покласти на відповідача.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, ПАТ КБ «Приватбанк» вказав, що клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви клієнта про блокування картки (рахунку) на рух коштів, номера мобільного телефону та надання банківських послуг.

Вважає, що банк не несе відповідальності за шахрайські дії зроблені в мережі Інтернет і суд першої інстанції, вирішуючи спір, не в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов до помилково висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, вважає, що право позивача щодо виконання відповідачем умов договору про надання банківських послуг є порушеним і ОСОБА_4 не надав жодного належного та допустимого доказу неотримання ним кредитних коштів і суд неправомірно відмовив в захисті порушеного права.

Також, особа, що подає апеляційну скаргу вказала, що позивачем виконані всі вимоги обгрунтування позову, суду надано вмотивований розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми заборгованості, нараховані у відповідності до умов кредитного договору. Підписуючи заяву, клієнт запевнив, що він ознайомлений з усіма умовами кредитного договору та згоден з ними. Тому факт укладання договору, як і факт отримання грошових коштів є доведеним, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту, яке районний суд безпідставно не захистив, відмовивши в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вказав, що рішення суд є законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги спростовуються наявними матеріалами справи та встановленими обставинами по справі.

Вважає, що оскільки заборгованість виникла в період 19-20 червня 2016 року, фактично внаслідок злочинних дій ОСОБА_5, які полягали у несанкціонованому втручанні в роботу автоматизованої системи ПАТ КБ «Приватбанк», підробці засобу доступу до банківського рахунку та викраденні грошових коштів, тому його вини у вказаному немає і вимагати сплачувати дану заборгованість з відповідача, позивач немає правових підстав.

Сам по собі факт списання банком грошових коштів з карткового рахунку в даному випадку, не є підставою для задоволення позову, оскільки таке списання відбулося не за його розпорядженням, а внаслідок вчинення злочину, якому він не сприяв, тому суд правильно визначився з правовою природою спірних правовідносин та обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 виникли цивільно-правові відносини з приводу укладення та виконання останніми договору про надання банківських послуг.

Відповідач під час судового засідання в суді першої інстанції визнав та підтвердив факт підписання 11 жовтня 2010 року Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та не заперечив факту отримання платіжної картки емітованої ПАТ КБ «Приватбанк».

Звертаючись до суду з позовною заявою, ПАТ КБ «Приватбанк» в обгрунтування її вимог вказав, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, своєчасно суми щомісячної виплати по кредиту та процентах не вносить, внаслідок чого станом на 03 липня 2017 року існує заборгованість за кредитом 52 176,79 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 17 983,06 грн., пеня 29 287,98 грн., штрафи в сумі 500 грн. та 4 972,39 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь із ОСОБА_4

В апеляційній скарзі, представник ПАТ КБ «Приватбанк» також наголосив на тій обставині, що банк повністю виконав свої зобов'язання за Умовами договору і права банку підлягають судовому захисту внаслідок невиконання клієнтом вищевказаних умов.

Згідно ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених у договорі а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт укладення договору та отримання платіжної картки емітованої ПАТ КБ «Приватбанк» сторонами не заперечується.

В доводах апеляційної скарги представник ПАТ КБ «Приватбанк» вказав, що на момент розгляду справи в суді у відповідача мається заборгованість у визначеному розмірі, який вказаний в розрахунках заборгованості і на думку особи, що подає апеляційну скаргу таку заборгованість відповідач повинен сплатити позивачу у виконання умов договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу із кримінального провадження № 12016251010005712 за ст. 185 ч. 1 КК України (Крадіжка) до Черкаського відділу поліції надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що 19 червня 2016 року близько 13 год. 00 хв. він отримав тілесні ушкодження, після чого виявив відсутність власного мобільного телефону (а.с. 106).

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 серпня 2017 року у кримінальній справі № 711/3720/17 за обвинуваченням ОСОБА_5 (а.с. 43-50) встановлено, що 19 червня 2016 року підсудній ОСОБА_5 неподалік ТРЦ «Любава», розташованого в м. Черкаси, бул. Шевченка, 208/1, отримав від особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, сім-карту оператора мобільного зв'язку Київстар № НОМЕР_1, яка була фінансовим телефоном до карткового рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 потерпілого ОСОБА_4 і того ж дня, користуючись системою «Приват 24» через Інтернет, без дозволу власника не санкціоновано втрутився в роботу автоматизованої банківської системи ПАТ КБ «Приватбанк» і здійснив активацію «Приват24» по цій сім-картці, здійснивши при цьому заміну пін коду та здійснив заяву на збільшення кредитного ліміту до 25 000 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 визнав себе винним у вчиненні вищевказаного злочину і вказаний вирок набрав законної сили 01 вересня 2017 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сторони в судовому засіданні суду першої інстанції не заперечили тієї обставини, що станом на 01 червня 2016 року заборгованість ОСОБА_4 за договором від 11 жовтня 2010 року становила 316,51 грн., яка повністю погашена. Дана обставина підтверджена також розрахунком банку, доданого до позову (а.с. 4-5) та виписки по картковому рахунку ОСОБА_4 (а.с. 78-83).

Заборгованість, яку просив стягнути позивач, виникла в період 19-20 червня 2016 року і саме у зв'язку із цією заборгованістю були нараховані проценти, пеня та штрафи.

В апеляційній скарзі представником банку зазначено, що саме клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією і банк не несе відповідальності за шахрайські дії зроблені в мережі Інтернет відносно картки ОСОБА_4

Тому, саме вина відповідача у розголошенні відомостей його авторизації в системі стала наслідком утворення заборгованості, яку ОСОБА_4 й повинен сплатити на користь банку.

Однак такі доводи апеляційної скарги не можуть бути визнані обгрунтованими в даному випадку.

Відповідно п. 1.32 ст. 1, п. 20.1 ст. 20 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» власник рахунку може ініціювати списання коштів та розпоряджатися ними.

Згідно п. 9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операції з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції достовірно встановив, що вироком суду, який набрав законної сили доведено, що грошові кошти, які банк просить стягнути з ОСОБА_4 як кредит, були викрадені внаслідок вчинення злочинів, передбачених статтями 185, 200 та 361 КК України.

Так як списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_4 у період 19-20 червня 2016 року відбулося не за його розпорядженням, як власника рахунку, а внаслідок вчинення злочину, якому він не сприяв, відповідач не повинен нести за такі операції цивільно-правову відповідальність у вигляді сплати кредиту, процентів, пені та штрафів і саме по собі списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_4 та облік банком заборгованості на цьому рахунку не є підставою для задоволення позову.

Колегія суддів перевіривши законність рішення районного суду на підставі наявних матеріалів справи на наданих сторонами доказів вважає, що в даному випадку користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, проведених з його картковим рахунком, оскільки в судовому засіданні позивачем не було доведено, що дії чи бездіяльність ОСОБА_4 призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Навпаки, достовірно було встановлено, що заборгованість виникла за період 19-20 червня 2016 року, в той час, коли проти ОСОБА_4 було скоєно злочин, вину підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочину було доведено вироком суду, який вступив в законну силу і засуджений ОСОБА_5 повністю визнав ту обставину, що він самочинно без дозволу власника не санкціоновано втрутився в роботу системи ПАТ КБ «Приватбанк» та використав кошти з рахунку ОСОБА_4 без його відому на власний розсуд.

Згідно правової позиції, висловленої ВСУ під час розгляду справи № 6-71цс15 13 травня 2015 року вбачається, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Судом першої інстанції на підставі наявних матеріалів справи та наданих доказів було достовірно встановлено те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому в даному випадку висновок суду є правильний і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України саме на сторін процесу покладено обов'язок доказування обставин, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем не доведено правових підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються були предметом дослідження колегії суддів і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Литвиненко Олени Леонідівни залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -

Повний текст рішення виготовлено 10 квітня 2018 року.