Рішення № 73273240, 02.04.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/8745/17

Провадження №2/712/139/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого - судді Пироженко В.Д.

при секретарі - Жук О.М.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: адвоката ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.05.2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений між нею та ОСОБА_8, та посвідчений приватним нотаріусом Фіщук С.О., зареєстрований за № 1376. Вказана квартира належала позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Соснівським райвиконкомом м. Черкаси від 12.11.2001 року. Позивачка є інвалідом з дитинства 2 групи по зору, що підтверджується безстроковим посвідченням інвалідності НОМЕР_1. Починаючи з 1996 року вона почала хворіти на шизофренію. Відповідно до довідки № 2554/01-37/1 від 19.11.2015 року КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» вона перебуває під наглядом лікаря - психіатра з приводу шизофренії. Тобто на час укладення даного правочину вона мала психічне захворювання (шизофренія), яке позбавляло можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до акту судово-психіатричного експерта № 146 від 01.04.2016р. при укладанні договору купівлі-продажу квартири у момент його укладення - 28 квітня 2015 року, позивачка виявляла ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді шизофренії параноїдної з прогресуючим типом перебігу на пізньому етапі розвитку процесу, з вираженим декомпенсованим змішаним дефектом особистості, з маячними та психопатоподібними включеннями, що на думку комісії позбавляло на вказаний період часу (28 квітня 2015 року) її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи, те що позивачка при укладенні правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тому суд виніс рішення про визнання даного договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації за ОСОБА_8. Дане рішення вступило в законну силу 31.05.2016 року та в апеляційному порядку не оскаржувалось.

24.06.2016 року ОСОБА_7 звернулася до приватного нотаріуса Фіщука С.О. (нотаріус знаходився з 06.06.2016 по 24.06.2016 у відпустці) щодо скасування державної реєстрації за ОСОБА_8 на підставі рішення суду. Однак, нотаріус надав відмову в зв'язку з тим, що квартира вже належить іншій особі.

15 лютого 2016 року було винесено ухвалу про забезпечення позову та накладення арешту на дану квартиру.Оскільки дана ухвала потрапила тільки через місяць до Черкаського міського управління юстиції, тому за класичною схемою квартира двічі була перепродана аферистами.

01.06.2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кондаковою Н В, посвідчено Договір купівлі-продажу квартири, реєстровий номер №575 між ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

10.06.2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. посвідчено Договір купівлі-продажу квартири, реєстровий номер №3951 між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 за якою і було зареєстровано право власності на квартиру. Отже, якщо майно було набуте певною особою поза волею власника і це порушує права та законні інтереси власника, він може звернутися за судовим захистом своїх порушених права - пред'явити до добросовісного набувача позов про витребування майна.

Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який нотаріально посвідчений 10 червня 2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Елеонорою Антонівною за реєстровим № 3951, який укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5. Витребувати від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1) вказану квартиру, яка належала їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на власність на житло, виданого Соснівським райвиконкомом м. Черкаси 12.11.2001 року. Також просить скасувати у реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на зазначену квартиру, та здійснити реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомості за ОСОБА_7.

В ході проведення підготовчого засідання представник позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_2 неодноразово уточнювала позовні вимоги. В останній заяві про уточнення позовних вимог просила витребувати від ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1) квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на власність на житло, виданого Соснівським райвиконкомом м. Черкаси 12.11.2001 року. Визнати право власності ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на вказану квартиру. Також просить скасувати у реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_11 на зазначену квартиру, та здійснити реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомості за ОСОБА_7.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5, яка є законним представником відповідача ОСОБА_11, та її адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_5 була добросовісним набувачем спірної квартири, вона сплатила за неї кошти та зареєструвала на себе право власності на квартиру, а отже з юридичної точки зору мала повне право на її відчуження будь - якій третій особі, що вона в подальшому і зробила подарувавши дану квартиру своїй доньці . Вважають позов необгрунтованим.

Адвокат відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення. Просив в позові позивачу відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Черкаської міської ради ОСОБА_6 просила в позові позивачу відмовити.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши сторони, думку адвокатів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала позивачці ОСОБА_16 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданного Соснівським райвиконкомом м. Черкаси від 12.11.2001 року.

28 квітня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1379.

Позивач є інвалідом 2 групи по зору, що підтверджується медичною довідкою серії ВТЄ -13 № 062234.

Відповідно до КЗ ЧОПД від 19.11.2015р. № 2554/01-37/1 позивачка ОСОБА_7 перебуває під наглядом лікаря психіатра з приводу шизофренії.

Відповідно до акту судово-психіатричного експерта № 146 від 01.04.2016р. за висновками експертів ОСОБА_7 станом на 28.04.2015р. не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Зазначене також встановлене рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.05.2016 року, яким позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи приватний нотаріус Фіщук Сергія Олексійовича, Комунальний заклад «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири задоволено. Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 укладений 28 квітня 2015року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який посвідчений приватним нотаріусом Фіщук Сергієм Олексійовичем та зареєстрований за № 1376. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на квартиру що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Дане рішення вступило в законну силу.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також в судовому засіданні встановлено, що 24.06.2016 року ОСОБА_7 зверталася із заявою до приватного нотаріуса Фіщука С.О. щодо скасування державної реєстрації за ОСОБА_8 на підставі вказаного рішення суду. На вказану заяву нотаріус надав роз'яснення щодо державної реєстрації права власності від 01.07.2016 № 300/01-16, в якій зазначено, що державна реєстрація обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим набувачем, тобто відмовлено в зв'язку з тим, що квартира вже належить іншій особі.

В рішенні державного реєстратора А.В. Канюки про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17 березня 2016 року зазначено, що 29.02.2016 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі іпотечного договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10було укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кондаковою Н. В.та зареєстрований в реєстрі за номером №575.

10 червня 2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. посвідчено Договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, реєстровий номер №3951 між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 за якою і було зареєстровано право власності на зазначену квартиру.

Факт того, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 61142740 від 10.06.2016 року.

В той же час з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта не рухомого майна № 104095191 від 16.11.2017 року вбачається, що на даний час вищевказана квартира на підставі договору дарування від 10.08.2017 року , зареєстрованого за № 6518, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М. належить ОСОБА_11.

Таким чином спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 неодноразово була перепродана іншим особам, а саме відповідачам по справі.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як зазначалося вище рішенням суду від 19.05.2016 року визнано недійсним договір купівлі продажу квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 укладений 28 квітня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який посвідчений приватним нотаріусом Фіщук Сергієм Олексійовичем та зареестрований за № 1376, та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на квартиру що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливо тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала право відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

В п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 роз'яснено, що відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Як встановлено в судовому засіданні, майно, а саме квартира вибули з володіння власника, не з її волі, а іншим шляхом. Позивач дізналась про здійснення реєстрації права власності на дану квартиру з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зважаючи на те, що ОСОБА_8 було відомо про судове рішення від 19.05.2016 року, однак, це їй не завадило відчужити спірну квартиру в подальшому, що призвело до порушення права власності позивача на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Таким чином рішення суду від 19.05.2016 року залишилось не виконаним, що в подальшому призвело до неодноразового відчуження квартири за адресою АДРЕСА_1, іншим особам, а саме відповідачам по справі.

Добросовісним набувачем є особа яка не знала і не могла знати за обставин які склалися, знати про те, що вона придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, тобто не знала, що вона не стала власником речі. Добросовісний набувач зобов»язаний повернути набуте ним майно лише в передбачених законом випадках, а саме ч.1 ст. 388 ЦК України.

Постановою ПВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 30.03.2014 року зазначено, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретнее майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 26 даної постанови зазначено, що відповідно до положень ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. При цьому суд повинен мати на увазі, що власник майна має право витребувати у добросовісного набувача, лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій ст. 388 ЦК України.

Згідно п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Виходячи з викладено, варто зазначити, що майно, яке вибуло з володіння власника вибуло поза його волею, а тому підлягає захисту відповідно до ст. 388 ч.1 ЦК України та підлягає витребуванню від відповідача ОСОБА_11

Стттею 41 Конституції України наголошено, що кожен має право володіти, користуватись, розпоряджатись своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребувананя майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України пов»язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі, іншим шляхом. Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в постанові № 6-1203цс15.

В даному випадку позивач має право витребувананя майна з чужого назаконного володіння у відповідача ОСОБА_11

Підлягають до задоволення і вимоги позивачки в частині визнання за нею права власності на квартиру в АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності.

Враховуючи те, що відповідачі оспорюють право власності ОСОБА_7 на квартиру, а тому суд вважає визнати за позивачем право власності на дану квартиру.

Посилання адвоката ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_11 та всі колишні власники квартири, відповідачі по справі, набули право власності на квартиру з дотриманням вимог законодавства, а тому є добросовісними набувачами і квартира не може бути витребувана, суд оцінює критично. Як зазначалось вище, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.05.2016 року визнано недійсним договір купівлі продажу квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 укладений 28 квітня 2015року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Тобто квартира у позивача вибула не з її волі, а тому нею і пред»явлено вимогу до відповідачів саме про витребування майна з чужого незаконного володіння та потребує застосування ч. 3 ст.388 ЦК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_7 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що відповідачкою ОСОБА_8 було здійснено відчуження квартири після прийняття судом рішення про визнання догововру купівлі-продажу недійсним, що потягло за собою офофрмлення інших договорів, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню саме з неї на користь держави в сумі 2114,40 гривень ( за кожну вимогу позивача ).

Керуючись: ст.ст. 6,12, 13,17, 18, 263, 265 ЦПК України ст. 203, 215, 330, 388,392 ЦК України, ППВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд ,

В И Р І Ш И В:

Витребувати від ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності га підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Соснівським райвиконкомом м.Черкаси.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Скасувати у реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру по АДРЕСА_1 за ОСОБА_11 та здійснити реєстрацію права власності на дану квартиру за ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в сумі 2114,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: