Постанова № 73273037, 04.04.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/18100/17

Провадження № 22-ц/792/418/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Філіпчук О.С.,

з участю: представника ОСОБА_4 ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6 і її представника ОСОБА_7,

представника третіх осіб Бевз Л.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/18100/17 за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2017 року (суддя Продан Б.Г.) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, Служба у справах дітей Кам'янець-Подільської міської ради, про повернення дітей до Держави Ізраїль.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

19 вересня 2017 року Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області в інтересах ОСОБА_4 звернулося до суду з позовом, в якому зазначало, що ОСОБА_4 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти народилися і проживали в Україні. У 2011 році сім'я виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де діти відвідували школу і дитячий садочок, вивчали іврит, почали пристосовуватись до нового середовища.

У грудні 2013 року позивач разом із дітьми приїхали в Україну відвідати матір дружини ОСОБА_6 У зв'язку із фінансовими проблемами до Держави Ізраїль ОСОБА_4 повернувся сам, сини залишились проживати у відповідача у АДРЕСА_1.

Вирішення фінансових проблем і процес розірвання шлюбу, розпочатий дружиною, стали перешкодою повернення дітей до Держави Ізраїль. У 2016 році шлюб ОСОБА_4 і ОСОБА_9 був розірваний у Суді по Сімейним справам в м. Кірьят Шмона. У судових засіданнях ОСОБА_9 заявляла про наміри повернути дітей за місцем проживання батьків, однак вони до теперішнього часу проживають у ОСОБА_6

У липні 2016 року ОСОБА_4 приїжджав в Україну відвідати синів, але не зміг їх забрати, оскільки проти цього заперечувала відповідач, погрожуючи викликати поліцію.

З грудня 2013 року відповідач вчиняє незаконне утримання ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на території України.

21 лютого 2017 року до Міністерства юстиції України як Центрального органу України з виконання Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року надійшла заява ОСОБА_4 про повернення дітей до Держави Ізраїль. Добровільна згода на їх повернення не отримана.

Батько є природним опікуном неповнолітніх дітей. Утримання їх на території України без згоди ОСОБА_4 порушує його права на опіку та піклування щодо дітей.

Представник позивача просив визнати незаконним утримування неповнолітніх дітей ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 їх бабусею ОСОБА_6 Повернути неповнолітніх дітей до Держави Ізраїль за адресою: АДРЕСА_2. Якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов'язати відповідача передати неповнолітніх дітей батьку ОСОБА_4 для забезпечення їх повернення. Витрати, пов'язані з поверненням дітей до Держави Ізраїль, покласти на позивача. Допустити негайне виконання рішення суду.

Відповідач позов не визнала. У відзиві зазначала, що діти не мали постійного місця проживання у Державі Ізраїль, медичного страхування і соціальних зв'язків, які б поєднували їх з цією країною. Вони народилися, проживали в Україні і є громадянами України. Батьки періодично то забирали дітей до Держави Ізраїль, то повертали їх до неї в Україну. Вони проживали у Державі Ізраїль: ОСОБА_11 - 3 місяці у 2011 році, 4 місяці у 2013 році, ОСОБА_10 - 11 місяців у 2011 році, 4 місяці у 2013 році. У грудні 2013 року ОСОБА_4 сам за згодою матері привіз синів до неї у м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, де вони проживають до теперішнього часу. Позивач перебував в Україні до березня 2014 року, при поверненні до Держави Ізраїль дітей не забирав і такої вимоги не висловлював до подання позовної заяви. Діти навчаються у школі, відвідують позашкільні гуртки, мають друзів, їм забезпечено медичний догляд. Проживання в Україні є для них комфортним і вони заперечують проти повернення до Держави Ізраїль. Батько не має постійного місця роботи, заробітку та окремого житла.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

20 жовтня 2017 року до участі у розгляді справи залучено третю особу Службу у справах дітей Кам'янець-Подільської міської ради.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2017 року до участі у розгляді справи залучено третю особу Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2017 року в позові відмовлено.

Представник ОСОБА_4 ОСОБА_5, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність і необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Про розгляд справи ОСОБА_4 особисто повідомлений не був, що позбавило його можливості подати докази на підтвердження своїх вимог.

Згідно з п.п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідач і її представник, представник третіх осіб визнали апеляційну скаргу необґрунтованою у повному обсязі.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 і мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти народилися в Україні і проживали разом з батьками в Україні у м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області, є громадянами України. У серпні 2011 року сім'я виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль. Батьки і діти отримали громадянство Держави Ізраїль. Неповнолітні ОСОБА_10 і ОСОБА_11 протягом 2011-2013 років періодично проживали з батьками у Державі Ізраїль та у бабусі ОСОБА_6 в Україні. У грудні 2013 року за згодою ОСОБА_9 позивач привіз дітей до відповідача у місто Кам'янець-Подільський (АДРЕСА_3) Хмельницької області, де вони проживають до теперішнього часу. У 2016 році шлюб батьків розірваний. Мати неповнолітніх дітей дала згоду на їх проживання в Україні, посилаючись на необхідність здобуття ними освіти і на те, що сини у Державі Ізраїль прижитися не встигли (короткочасне періодичне проживання), не знають мови.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

При відмові в позові суд виходив з того, що неправомірного переміщення, утримання дітей в Україні немає. За чотири роки проживання у відповідача діти прижилися у своєму новому середовищі.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За змістом статей 150, 155 Сімейного кодексу України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватись усупереч інтересам дитини.

Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року була ратифікована Україною 11 січня 2006 року. Між Україною та Державою Ізраїль Конвенція набула чинності 01 лютого 2007 року.

Згідно із преамбулою Конвенції держави, що її підписали, твердо переконані в тому, що перш за все саме інтереси дітей є найважливішим у справі турботи про них, а їх повернення повинно здійснюватись неодмінно з метою надання дітям захисту в міжнародному масштабі від шкідливих наслідків їхнього незаконного переміщення або утримування.

Статті 3, 12, 13, 20 Конвенції містять вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити в поверненні дитини до місця постійного проживання. Зокрема, якщо у ході розгляду справи суд виявить, що:

заявник дав згоду на переміщення або утримання, або згодом дав мовчазну згоду на переміщення або утримання (п. а ч. 1 ст. 13);

існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку (п. b ч. 1 ст. 13);

дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку (ч. 2 ст. 13);

з моменту переміщення пройшло більше року і дитина прижилася у новому середовищі (ч. 2 ст. 12);

чи є країна, з якої дитину вивезено, країною її постійного проживання (ст. 3).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_10 і ОСОБА_11 народилися в Україні, де прожили більшу частину свого життя. У грудні 2013 року позивач сам привіз дітей в Україну і залишив їх у бабусі ОСОБА_6, де вони до теперішнього часу проживають у АДРЕСА_1.

Проживання дітей в Україні на протязі тривалого часу свідчить про мовчазну згоду на це батька.

Доказів заперечення піклувальника проти переміщення або утримання дітей в Україні протягом усього часу до звернення із заявою про їх повернення та відмови відповідача, яка утримує дітей, повернути їх без поважних причин ОСОБА_4 не надав.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про відсутність неправомірного переміщення, утримання дітей до часу звернення батька із заявою.

З часу переміщення ОСОБА_10 і ОСОБА_11 пройшло більше 4-х років і вони прижилися у своєму новому середовищі, про що свідчать такі факти.

Відповідно до довідок №183 від 06.10.2017 року і №184 від 09.10.2017 року та характеристик (а.с.105-108), виданих Кам'янець-Подільським НВК №14 у складі спеціалізованої загальноосвітньої школи І ступеня з поглибленим вивченням англійської мови та гімназії Хмельницької області, ОСОБА_10 навчається у 8-Б класі з третього класу, ОСОБА_11 - у 4-Б класі з 2014 року. Учні мають достатній і високий рівень знань, усебічно розвинені, старанні, дисципліновані, виявляють активність у громадській та суспільно корисній роботі, беруть участь у позашкільних виховних заходах.

ОСОБА_11 завжди доглянутий, повністю забезпечений підручниками та шкільним приладдям. ОСОБА_12 виявляє належну увагу і турботу щодо фізичного та розумового розвитку онука, відповідально ставиться до виконання своїх обов'язків. У ОСОБА_11 з бабусею довірливі, доброзичливі відносини. Дитина виховується в атмосфері злагоди, взаємоповаги та любові.

Згідно з довідкою клубу «CrossFit KP» від 28 листопада 2017 року (а.с.96) ОСОБА_10 з грудня 2016 року систематично (не менше 2-х разів на тиждень) відвідує тренування у клубі, який спеціалізується на загальному фізичному розвитку відвідувачів (легка атлетика, гімнастика, важка атлетика та гирьовий спорт).

Участь у заходах, успіхи та досягнення ОСОБА_10 підтверджуються: грамотою за ІІІ місце у VІ Всеукраїнському турнірі з боксу, присвяченому Дню Перемоги, 05-08 травня 2014 року; грамотою за ІІ місце у міському фестивалі «Велика сім'я» з бадмінтону серед чоловіків, 6-7 березня 2015 року; грамотою учаснику волонтерського руху за активну участь у громадському житті НВК №14, 29 травня 2015 року; дипломом за І місце в міському турнірі з боксу «Відкритий ринг»; грамотою за ІІІ місце у змаганнях з бадмінтону серед юнаків 8-11 класів, 18 лютого 2017 року; подякою учаснику змагань «Старти надій» за активну участь у громадському та спортивному житті НВК №14, 26 травня 2017 року; дипломом за ІІІ місце у турнірі з бадмінтону «Золота осінь» серед хлопців 8-11 класів, жовтень 2017 року (а.с. 111-117).

Довідками лікаря ОСОБА_13 від 24 листопада 2017 року (а.с. 92-93) підтверджується здійснення медичного догляду дітей з 2012 року, профілактичних оглядів та обстежень в повному обсязі.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 11 грудня 2017 року (а.с.122), проведеного начальником служби у справах дітей Кам'янець-Подільської міської ради і психологом Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, умови проживання ОСОБА_10 і ОСОБА_11 задовільні, помешкання в належному санітарно-гігієнічному стані. Для виховання та повноцінного розвитку дітей створено належні умови. Баба ОСОБА_6 забезпечує належне виховання та навчання дітей, створює умови для їхнього всебічного розвитку, занять за інтересами, дбає про раціональне збалансоване харчування онуків, оздоровлює їх.

За результатами психологічного обстеження, проведеного 12 грудня 2017 року консультантом-психологом кандидатом психологічних наук, доцентом кафедри колекційної педагогіки та інклюзивної освіти Кам'янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка, виявлено психологічні особливості та емоційний стан дітей в період після розлучення батьків. ОСОБА_11 і ОСОБА_10 дуже прив'язані до бабусі і матері, ОСОБА_10 також до дядька (брата матері), теплі й довірливі стосунки з ними пом'якшують їх переживання, сприяють розвитку. Батька бояться, ОСОБА_10 має негативну думку про батька, соромиться. Відчуття захищеності, емоційний комфорт, передбачуваність життя виступають основними необхідними чинниками психічного здоров'я ОСОБА_11. Щоб уникнути порушення психічного розвитку і виникнення психосоматичних захворювань, рекомендується не змінювати його місце проживання. Володимир зміну країни вважає для себе неприпустимим через труднощі звикання до чужої мови, іншого клімату, необхідності розлучатися з друзями і рідними та втрату відчуття захищеності, небажання контактувати з батьком. З урахуванням позитивного ставлення до соціального оточення, освітнього середовища, психологічного стану та вікових особливостей рекомендовано не змінювати місце проживання ОСОБА_10 (а.с. 118-121).

При вирішенні спору судом першої інстанції була з'ясована думка дітей у присутності педагога-психолога ОСОБА_14 Проти повернення до Держави Ізраїль ОСОБА_10 і ОСОБА_11 заперечують, оскільки не знають мови, не мають друзів і погано себе почувають там. Бажають проживати в Україні, де навчаються, мають друзів, відвідують гуртки, приймають участь у спортивних змаганнях.

На думку колегії судів, діти досягли такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги їхню думку.

Частинами 1 і 2 ст. 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Відповідно до висновку представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, Служби у справах дітей Кам'янець-Подільської міської ради, наданого у судовому засіданні, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей їх повернення до Держави Ізраїль є недоцільним, враховуючи час проживання в Україні, навчання, наявність друзів, інтересів та думку самих дітей.

У письмовому зверненні мати ОСОБА_9 заперечує проти повернення дітей до держави Ізраїль, посилаючись на відсутність у батька житла, доходів, жорстоке ставлення до дітей.

Надана позивачем на підтвердження обставин постійного місця проживання у Державі Ізраїль довідка школи «Гамла» Кацрін (а.с.29) про навчання ОСОБА_10 з 14.02.2014 року по 30.06.2014 року не може бути прийнята до уваги, оскільки встановлено, що з грудня 2013 року ОСОБА_10 проживає в Україні, про що зазначав сам ОСОБА_4 у запиті про повернення дітей.

Інших доказів того, що діти пристосувалися до середовища у Державі Ізраїль, відвідували школу і дитячий садочок позивачем не надано.

Отже, оцінивши зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин і вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано прийшов до висновку, що повернення дітей до Держави Ізраїль нанесе більшої шкоди їх інтересам, усталеному побуту, моральному і фізичному розвитку, ніж залишення в Україні, та відмовив в позові.

У зв'язку з наведеним вище не може бути прийнято до уваги посилання позивача на незаконність утримання дітей в Україні та порушення їх інтересів.

Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_4 про розгляд справи не заслуговують на увагу.

28 червня 2016 року ОСОБА_4 видав довіреність Центральному органу України, або його визначеним представникам вчиняти від його імені дії, що пов'язані з його заявою про повернення дітей ОСОБА_10 і ОСОБА_11 до Держави Ізраїль.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Представник Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, який діяв за дорученнями в інтересах позивача, був повідомлений і брав участь у розгляді справи Хмельницьким міськрайонним судом.

Посилання ОСОБА_4 на причини не бажання матері повернення дітей до Держави Ізраїль не підтверджені доказами.

Твердження позивача про порушення судом вимог ст. 232 ЦПК України при допиті дітей не ґрунтуються на законі.

Суд першої інстанції не допитував дітей як свідків, а відповідно до вимог ст. 171 СК України вислухав їх думку при вирішенні питання, що стосується їх життя у присутності педагога-психолога ОСОБА_14

Доводи ОСОБА_4 про неможливість відповідача забезпечити дітям повноцінний захист, контроль і піклування спростовуються дослідженими судом доказами, а саме характеристикою начального закладу, актом обстеження житлово-побутових умов дітей, а також висновком представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, Служби у справах дітей Кам'янець-Подільської міської ради у суді.

Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення судом не допущено.

Рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права із додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай

Суддя /підпис/ А.П. Корніюк

Суддя /підпис/ О.І. Ярмолюк

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай