Ухвала суду № 73272837, 03.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/1034/18 Головуючий 1 інстанції: Наумова С.М.

Справа суду 1-ї інстанції № 638/14768/17

Категорія: ч.2 ст.15 – ч.2 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Люшні А.І., Савченка І.Б.,

за участю секретаря Чернової І.С.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12017220480004528 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 21.12.2010 року вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до 120 годин громадських робіт;

- 25.10.2011 року вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185КК України до 2 років позбавлення волі. В силу ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 25.04.2016 року вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановлений іспитовий строк 3 роки.

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 - ч 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.04.2016 року та остаточно призначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 день.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 визначено рахувати з 28.09.2017 року.

До набрання вироку законної сили залишено відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої: експертизи 99 гр00 коп..

Згідно вироку, 14.09.2017, приблизно о 11:20 ОСОБА_1, знаходився в торговому залі магазину «Брусничка» ТОВ «Український рітейл», код ЄДРПОУ 34604386, розташованому по вул. Клочківська 276-Б, м. Харкові, де в нього виник раптовий умисел на таємне викрадення чужого майна. Шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів вирішив таємно заволодіти товаром, приналежним магазину «Брусничка» ТОВ «Український рітейл».

Реалізуючи свій злочинний намір, розуміючи протиправність своїх умисних дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за рахунок чужого майна, упевнившись та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе йому завадити, ОСОБА_1, пересуваючись по торгівельному залу магазину «Брусничка», взяв: Лак для волосся «Taft» Три погоди для тонкого волосся надсильної фіксації фірми «Schwarzkopf», об‘ємом 250 мл., в кількості 3 штук загальною вартістю 196,47 грн.; Лак для волосся «Taft» Три погоди power для сухого та пошкодженого волосся мегафіксації фіксації фірми «Schwarzkopf», об‘ємом 250 мл., в кількості 1 шт. загальною вартістю 65,49 грн., сховав вказаний товар під кофту, що була у нього в руці, та не маючи наміру розраховуватись за товар пройшов через вхід магазину минуючи касову зону магазину «Брусничка» ТОВ «Український рітейл», код ЄДРПОУ 34604386.

Загальна вартість вищевказаного товару, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №17483 від 25.09.2017 становить 261 грн. 96 коп.

Проте довести свій злочин до кінця та розпорядитися викраденим майном на свій розсуд, ОСОБА_1 не зміг, з причин, які не залежали від його волі, оскільки злочинні та протиправні дії останнього були припинені адміністратором магазину ОСОБА_2

Потерпілими у кримінальному правопорушенні є – юридична особа ТОВ «Український рітейл», код ЄРДПОУ – 34604386, юридична адреса: м. Донецьк вул. Артики 1-В; фактична адреса: м. Харків, вул. Клочківська 276.

Прокурор на підставі ст. 403 КПК України до початку судового розгляду в суді апеляційної інстанції відмовився від поданої ним апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини кримінального провадження, що встановлені вироком, обвинувачений просить вирок районного суду в частині призначеного покарання змінити у зв’язку з його суворістю та пом’якшити призначене покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України, а також звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Своє апеляційне прохання апелянт обґрунтовує тим, що він повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся, сприяв у розкритті злочину, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, хворіє на гепатит «С», а також просить врахувати ту обставину, що потерпілі до нього претензій матеріального або морального характеру не мають.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.15 - ч.2 ст. 185 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання, а також і відсутність обставин, що його обтяжують.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз’яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_1 призначено покарання за закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, - у виді позбавлення волі на строк 2 роки, що передбачено санкцією ст. 185 ч. 2 КК України поряд з іншими – альтернативними видами покарань, та на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.04.2016 року та остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 дня позбавлення волі. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, але при цьому визнав та врахував обставини, що пом’якшують покарання, за вчинення злочину, який відповідно до ст.12 КК України класифікується як злочин середньої тяжкості, а саме щире каяття, та правильно встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання. Крім того суд врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, вчинив новий злочин під час випробування за попереднім вироком, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Вказані обставини чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом певного виду та міри покарання, а також застосування положень ст. 71 КК України, що належить призначити обвинуваченому, і об’єктивно вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення ( арк. 45).

Апеляційні доводи обвинуваченого, про зайву суворість призначеного, на підставі ст. 71 КК України – за сукупністю вироків, остаточного покарання - у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 день, за вчинення умисного злочину проти власності, та пов’язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом призначення більш м’якого покарання та застосування положень ст. 69 КК України , на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги об’єктивно відсутні інші обставини ніж ті, що встановлені судом першої інстанції, які пом’якшують покарання, а твердження обвинуваченого щодо неналежного їх врахування повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання ( арк. 45), як за злочин, передбачений ч.2 ст.15 - ч. 2 ст. 185 КК України, так і стосовно остаточного покарання за сукупністю вироків, що призначено шляхом часткового приєднання покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.04.2016 року.

Що стосується тверджень обвинуваченого, зазначених в його апеляційній скарзі, щодо можливості застосування до нього положень ст. 69 КК України, колегія суддів вважає, що таке покарання не буде ефективним, оскільки ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, вже звільнявся від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України, проте належних висновків для себе не зробив і продовжив злочинну діяльність – вчинив злочин в період іспитового строку, призначеного за попереднім вироком.

Апеляційні доводи обвинуваченого про те, що він страждає на хронічний гепатит «С», а також усвідомив тяжкість вчиненого злочину, внаслідок чого бажає в подальшому не вчиняти нові злочини, не є достатньою підставою для будь-якого пом’якшення призначеного остаточного покарання, на підставі норм ст.71 КК України.

Отже, апеляційне прохання обвинуваченого про пом’якшення призначеного покарання та застосування положень ст. 69 КК України та зміни вироку в цій частині, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки воно має суто суб’єктивний характер, тобто наведені ним доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого пом’якшення покарання за злочин, вчинений ОСОБА_1

Колегія суддів дійшла висновку про те, що при призначені такого покарання ОСОБА_1, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 66, 71 КК України, призначивши покарання в межах санкції 185 ч.2 КК України, а також за сукупністю вироків – у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши дані про особу обвинуваченого та об’єктивно встановивши, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, при цьому було враховано наявність обставин, що пом’якшують покарання.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для застосування норм ст.ст.75, 69, 69-1 КК України.

Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого – про зайву суворість покарання та необхідність застосування до нього положень ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 2046-VІІІ від 18.05.2017 року), зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 строк його попереднього ув'язнення в період з 28 вересня 2017 року по 03 квітня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1– залишити без задоволення.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1– залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 2046-VІІІ від 18.05.2017 року), зарахувати ОСОБА_1у строк відбування покарання термін попереднього ув’язнення з 28 вересня 2017 року по 03 квітня 2018 року включно, із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідає день позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Сулу протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_1 - в той самий строк з дня отримання ним копії повного тексту судового рішення.

Судді

______ ____ _____

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5