Ухвала суду № 73272821, 03.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/995/18 Головуючий 1 інстанції: Волчек О.О.

Справа суду 1-ї інстанції № 628/1836/17

Категорія: ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Люшні А.І., Савченка І.Б.,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12017220370000253за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, невійськовозобов’язаного, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, Куп’янський район, село Глушківка, вулиця Миру, будинок № 145, раніше судимого: 1) 27.03.1985 року вироком народного суду Куп’янського району Харківської області за ч.2 ст. 140, ч.3 ст.140, ч.1 ст. 215-3, ч.1 ст. 215, ч.2 ст. 206, ст.42 КК України 1960 року до 3 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії посиленого режиму без конфіскації майна з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки, на підставі ст. 14 КК України 1960року направлено на примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі, звільненого 27.06.1988 за відбуттям строку покарання; 2) 15.11.1988 року вироком Куп’янського райнарсуду Харківської області за ч.2 ст.140 КК України 1960 року до 3 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його особистою власністю, звільненого 02.03.1992 року за відбуттям строку покарання; 3) 07.10.1992 року вироком Куп’янським районним народним судом Харківської області за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 141, ст. 42 КК України 1960року до 3 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму без конфіскації майна, звільнений 01.06.1995 за відбуттям строку покарання; 4) 05.05.1996 року вироком Куп’янського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 140, ч.2 ст. 215-3, ч.3 ст. 222, ч. 1 ст. 145, ст.42 КК України 1960 року до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії особливого режиму, звільнений 16.10.1999 року за відбуттям строку покарання; 5) 07.12.1999 року вироком Роменського районного суду Сумської області за ч. 4 ст.140, ст. 44 КК України 1960 року до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, звільнений 16.10.2004 року по відбуттю строку покарання; 6) 11.07.2005 року вироком Куп’янського міськрайонного суду Харківської області за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі; 7) 22.06.2006 року вироком Куп’янського міськрайонного суду Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 9 років позбавлення волі; 8) 01.02.2007 року вироком Куп’янського міськрайонного суду Харківської області за ч. 1 ст. 188, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст.70, ч.4 ст. 70 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.01.2016 зараховано у строк покарання за цим вироком суду строк попереднього ув’язнення з 27.01.2005 по 10.05.2007 відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015), звільнений 13.10.2016 року за відбуттям строку покарання; 9) 16.06.2017 року вироком Куп’янськго міськрайонного судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі.

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України і призначено покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначених за даним вироком та за вироком Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 16.06.2017року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 років 6 місяців.

Згідно вироку, 28.01.2017 у вечірній час, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи в будинку № 26 по вулиці 9 Травня села Глушківка Куп’янського району Харківської області, діючи з умислом на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не слідкує, із полиці шафи, що знаходиться у спальній кімнаті на першому поверсі будинку, викрав належні потерпілій ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000грн. купюрами номіналом по 100грн.

Заволодівши викраденим, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вищезазначену суму.

Повторно, 25.02.2017 у нічний час, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, діючи з умислом на таємне викрадення чужого майна, прийшов до кабельного колодязя за адресою: Харківська область, Куп’янський район, смт.Ківшарівка, будинок № 3, де, відвинувши кришку, проник в нього та за допомогою кухонного ножа вирізав та викрав належний ХФ ПАТ «Укртелеком» оптоволоконний кабель ОКЛБг-3-ДА12-3х4ЕФ3,5/0,30Н19-12/0 довжиною 55м вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 11227 від 29.06.2017року 897,63грн.

Заволодівши викраденим, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ХФ ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на вищезазначену суму.

Повторно, 25.04.2017 у ранковий час, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи біля входу до приміщення відділення поштового зв’язку за адресою: Харківська область, Куп’янський район, село Глушківка, вулиця Миру, будинок № 112, діючи з умислом на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не слідкує, таємно викрав жіночий велосипед марки «Україна», який знаходиться на балансі ЦПЗ №5 м.Куп’янська Харківської дирекції ПАТ «Укрпошта», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 7473 від 17.05.2017року 1132грн.

Заволодівши викраденим, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ЦПЗ №5 м.Куп’янська Харківської дирекції ПАТ «Укрпошта» матеріальну шкоду на вищезазначену суму.

Повторно, 25.05.2017 у нічний час, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, діючи з умислом на таємне викрадення чужого майна, через огорожу проник на територію домоволодіння за адресою: Харківська область, Куп’янський район, село Курилівка, вулиця Залізнична, будинок № 140, який належить потерпілому ОСОБА_3, де з території подвір’я викрав алюмінієву бочку штамповану об’ємом 80л вагою 10,5кг вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 12074 від 07.07.2017року 800грн., після чого з території городу цього домоволодіння викрав розташовані на ґрунті вздовж огорожі по периметру металеві вироби: труби 2 шт. та профіля 3 шт. загальною вагою 37,7кг вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 12074 від 07.07.2017року 113,10грн.

Заволодівши викраденим, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 913,10грн.

Крім того, повторно, 29.05.2017 у вечірній час, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи біля території домоволодіння за адресою: Харківська область, Куп’янський район, село Новоосиново, вулиця Миру, будинок № 31, який належить потерпілому ОСОБА_4, діючи з умислом на таємне викрадення чужого майна, через незачинений отвір горища проник до недобудованої частини будинку, після чого через дах потрапив всередину жилого будинку звідки викрав електричну дриль марки Еіnhell bsm 650el вартістю 467,46грн., електричну дриль марки Воsch gbm 10 rе вартістю 1620грн., шуруповерт марки Triton T12TP вартістю 539,40грн., каструлю алюмінієву об’ємом 7л вартістю 200грн., бідон алюмінієвий молочний об’ємом 38л вартістю 450,40грн., сковорідку чавунну вартістю 90грн. згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 11322 від 29.06.2017року.

Заволодівши викраденим, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 3367,26грн.

В апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини кримінального провадження, що встановлені вироком, обвинувачений просить вирок районного суду в частині призначеного покарання змінити у зв’язку з його суворістю та пом’якшити призначене покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України чи ст. 69 КК України. Своє апеляційне прохання апелянт обґрунтовує тим, що він погоджується з вироком, проте вважає призначене покарання занадто суворим та вважає за можливе його пом’якшити, оскільки він визнав вмну у скоєному, щиро покаявся, хворіє на ряд хронічних захворювань.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 та ч. 3 ст. 185 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз’яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_1 призначено покарання за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, - у виді позбавлення волі на строк 3 роки, та за вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до житла чи сховища, вчинене повторно – у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, що передбачено санкціями ч. 2 та ч.3 ст. 185 КК України поряд з іншими – альтернативними видами покарань, та за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено обвинуваченому 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Крім того на підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеного за даним вироком та за вироком Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 16.06.2017року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 років 6 місяців. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчинених злочинів, але при цьому визнав та врахував обставину, що пом’якшує покарання за вчинення злочинів, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів відповідно, а саме щире каяття, та правильно встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання. Крім того суд врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, знову вчинив злочини, при цьому обвинувачений не одружений, не працює,

Вказані обставини чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом певного виду та міри покарання, а також застосування положень ч.1 та ч.4 ст. 70 КК України, що належить призначити обвинуваченому, і об’єктивно вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення ( арк. 87). При цьому належить врахувати, що суд першої інстанції обрав шлях поглинення менш суворого покарання більш суворим, а не повного або часткового складання покарань.

Апеляційні доводи обвинуваченого, про зайву суворість призначеного остаточного покарання - у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, за вчинення умисних злочинів проти власності, та пов’язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом призначення більш м’якого покарання та застосування положень ст. 69 КК України , на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги об’єктивно відсутні інші обставини ніж ті, що встановлені судом першої інстанції, які пом’якшують покарання, а твердження обвинуваченого щодо неналежного їх врахування повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання ( арк. 87), як за злочини, передбачені ч. 2, 3 ст. 185 КК України, так і стосовно остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі положень ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України.

Що стосується тверджень обвинуваченого, зазначених в його апеляційній скарзі, щодо можливості застосування до нього положень ст. 75 КК України, колегія суддів вважає, що таке покарання не буде ефективним, оскільки ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, проте належних висновків для себе не зробив і продовжив злочинну діяльність – знов вчинив злочини маючи при цьому непогашену судимість за попереднім вироком.

Отже, апеляційне прохання обвинуваченого про пом’якшення призначеного покарання та застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України та зміни вироку в цій частині, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки воно має суто суб’єктивний характер, тобто наведені ним доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого пом’якшення покарання за злочин, вчинений ОСОБА_1.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що при призначені такого покарання ОСОБА_1, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 66, 67, 70 КК України, призначивши покарання в межах санкції ч.2, 3 ст.185 КК України, а також за сукупністю злочинів – у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши дані про особу обвинуваченого та об’єктивно встановивши, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, при цьому було враховано наявність обставин, що пом’якшують покарання.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для застосування норм ст.ст.75, 69, 69-1 КК України.

Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого – про зайву суворість покарання та необхідність застосування до нього положень ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає.

Крім того відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року, який на підставі Закону України № 2046-VІІІ від 18.05.2017 втратив чинність з 21.06.2017 року), ОСОБА_1 належить зарахувати у строк відбуття покарання термін попереднього ув’язнення з 15 червня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 2046-VІІІ від 18.05.2017 року), ОСОБА_1 належить зарахувати у строк відбування покарання термін попереднього ув’язнення з 21 червня 2017 року по 3 квітня 2018 року включно, із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1 – залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року, який на підставі Закону України № 2046-VІІІ від 18.05.2017 втратив чинність з 21.06.2017 року), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зарахувати у строк відбуття покарання термін попереднього ув’язнення з 15 червня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 2046-VІІІ від 18.05.2017 року), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зарахувати у строк відбування покарання термін попереднього ув’язнення з 21 червня 2017 року по 3 квітня 2018 року включно, із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_1 - в той самий строк з дня отримання ним копії повного тексту судового рішення.

Судді

______ ____ _____

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7