Ухвала суду № 73272819, 29.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Апеляційне провадження № 11сс/790/529/18 Головуючий 1ї інстанції – Садовський К.С.

Справа № 640/17474/17 Доповідач - Бездітко В.М.

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря - Леськів Е.П.,

представника власника майна - ОСОБА_3,

прокурора - Тубелець О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 7 березня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУДФС у Харківській області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017220000000541 від 07.06.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1і 2 ст.205, ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 7 березня 2018 року задоволено клопотання старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУДФС у Харківській області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017220000000541 від 07.06.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 368 КК України.

Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

-квартиру за адресою: Харківська обл., м. Куп’янськ, смт. Куп’янськ-Вузловий, вул. Центральна, буд.13, кв. 51, заг.площею 61,4 кв.м., розмір частки 1/2;

- квартиру за адресою : АДРЕСА_1, заг.площею 150,1 кв.м.;

-квартиру за адресою: АДРЕСА_2, заг.площею 208,7 кв.м;

-нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 33, 1-го поверху №8-1, 8-2, 8-3, 8-4, 8-4а, 8-5, 8-7 заг.площею 74.6 кв.м. в літ. «А-4»,

шляхом заборони його відчуження у будь-якій спосіб.

Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 7 березня 2018 року, скасувати вказану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області про накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4

В обґрунтування скарги зазначила наступне. ОСОБА_4 повідомлено підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, санкція якої не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна. Слідчим не надано ніяких матеріалів, щодо існування цивільного позову та будь-якої матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Посилання на таку підставу, як забезпечення відшкодування шкоди є передчасним, оскільки не відповідає вимогам п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України. Ухвалу було постановлено без виклику ОСОБА_4 , копію ухвали ним отримано 20.03.2018, тому вважає, що строк апеляційного оскарження не порушено.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна та думку прокурора, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 05.03.2018 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУДФС у Харківській області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017220000000541 від 07.06.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 368 КК України.

Підставами для арешту майна слідчий зазначив наявність матеріалів досудового розслідування, яке внесено до ЄРДР за № 42017220000000541 від 07.06.2017 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України, за підозрою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України, за підозрою ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205-1 КК України. В обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що 23.02.2018 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України. Для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, в порядку п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, просила накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, шляхом заборони його відчуження у будь-якій спосіб.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 7 березня 2018 року зазначене клопотання старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУДФС у Харківській області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017220000000541 від 07.06.2017 року задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

-квартиру за адресою: Харківська обл., м. Куп’янськ, смт. Куп’янськ-Вузловий, вул. Центральна, буд.13, кв. 51, заг.площею 61,4 кв.м., розмір частки 1/2;

-квартиру за адресою : АДРЕСА_1, заг.площею 150,1 кв.м.;

-квартиру за адресою: АДРЕСА_2, заг.площею 208,7 кв.м;

-нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 33, 1-го поверху №8-1, 8-2, 8-3, 8-4, 8-4а, 8-5, 8-7 заг.площею 74.6 кв.м. в літ. «А-4»,

шляхом заборони його відчуження у будь-якій спосіб.

Приймаючи рішення про накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4, суд першої інстанції мотивував таку необхідність саме тим, що слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України. Нерухоме майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, маються підстави вважати, що в наслідок скоєння злочину заподіяна матеріальна шкода, а тому існує необхідність в забезпеченні відшкодування шкоди у даному кримінальному провадженні. Проте, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Аналіз вище зазначеної норми закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При цьому, ст. 171 КПК України передбачено вимоги щодо змісту клопотання про накладення арешту на майно. Серед всього іншого зазначено, що у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути вказано підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Тобто, у клопотанні про арешт майна, слідчий повинен чітко вказати мету зазначену в законі та довести необхідність арешту саме з цією метою.

Даних вимог закону слідчим не дотримано.

Як вбачається з наданого клопотання про арешт майна, слідчим у клопотанні було викладено тільки фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення. При цьому, жодного посилання на будь-яку правову підставу, відповідно до якої, слідчий вважав можливим накладення арешту саме на майно ОСОБА_4 не наведено.

Слідчим у клопотанні зазначено, що проведеними слідчими (розшуковими) діями та негласними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що ОСОБА_4 з іншими підозрюваними попередньо зорганізувались у стійке об’єднання, об’єднавшись єдиним планом з розподілом функцій учасників групи та організували протиправну діяльність «конвертаційного центру», в період 2015-2017 років, створили та придбали ряд підприємств з ознаками фіктивності з метою подальшого прикриття незаконної діяльності: оформлення безтоварних операцій, легалізації майна, незаконної конвертації коштів, штучного зменшення податкових зобов’язань підприємствам реального сектору економіки. Для протиправної діяльності вказаної організованої групи використовувались ряд фіктивних підприємств. 23.02.2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч. 2 ст.205 КК України, маються підстави вважати, що в наслідок скоєння злочину заподіяна матеріальна шкода, а тому існує необхідність в забезпеченні відшкодування шкоди у даному кримінальному провадженні. Проте слідчим не надано ніяких матеріалів щодо існування цивільного позову, будь-якої матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а саме лише доведення слідчим наявності того, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 27 ч. 2 ст.205 КК України , не може бути підставою для накладення арешту на майно відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України . До того, санкція вказаної статті не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна. Посилання слідчого на таку підставу накладення арешту на майно, як забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, яка в дійсності не існує, є передчасним.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 7 березня 2018 року – скасуванню з відмовою старшому слідчому управління фінансових розслідувань ГУДФС у Харківській області ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про накладення арешту на особисте майно ОСОБА_4

Керуючись ст.ст.392,405,407,419,422,423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 7 березня 2018 року – скасувати та прийняти нову ухвалу.

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ФР ГУДФС в Харківській області ОСОБА_5 по кримінальному провадженні № 42017220000000541 від 07.06.2017 року про арешт майна ОСОБА_4 – відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає .

Головуючий-

Судді-