Постанова № 73272787, 04.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 642/6047/17 Суддя 1 інстанції: Шрамко Л.Л.

Провадження: 33/790/229/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УкраЇнИ

04 квітня 2018 року м. Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області Яковлева В.С., за участю потерпілого ОСОБА_2, захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 11 січня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 11 січня 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень. Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави у розмірі 352,40 гривень.

Як вказано в постанові суду першої інстанції, 20 листопада 2017 року о 01-00 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем Alfa Romeo, д.н.з. НОМЕР_4, по вул Переяславська, 23 в м. Харкові, рухаючись заднім ходом, не впевнився, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль БМВ, д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 В результаті ДТП автомобіль БМВ отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки.

Крім того, того ж дня, 20.11.2017 року о 01-00 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем Alfa Romeo, д.н.з. НОМЕР_4, по вул Переяславська, 23 в м. Харкові, став учасником ДТП та з невідомих причин залишив місце події.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 10.9, 2.10а ПДР України.

Не погодившись з рішенням районного суду,ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 11 січня 2018 року та постановити нову, якою закрити провадження у вказаній справі у зв»язку з відсутністю у діях ОСОБА_4 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. В обгрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, вказує, що оскаржуване рішення постановлено на підставі свідчення єдиного свідка, присутність якого та той факт, що він взагалі був свідком ДТП, є досить сумнівним з огляду на його інше місце проживання, час ДТП тощо. При цьому, як зазначає апелянт, його свідчення не підтверджуються жодним іншим доказом, є проявом упередженого ставлення суду та неналежного виконання своїх обов»язків як співробітниками поліції з метою виявлення особи, що дійсно винна у ДТП, так і суду, який постановив рішення про притягнення до адміністративної відповідальності особи за відсутності будь - яких достовірних, достатніх та належних доказів.

Одночасно ОСОБА_4 заявив клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, посилаючись на те, що про існування вище вказаного провадження йому було відомо, однак, щодо розгляду зазначеної справи заявником було отримано лише одну судову повістку у судове засідання, призначене на 11 грудня 2017 року, у яке ОСОБА_4 не мав можливості з»явитися. Більше жодних повідомлень він не отримував. Після тривалого очікування вирішив самостійно звернутися за інформацією щодо стану розгляду справи, після чого дізнався про те, що справу розглянуто. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_4 отримав 13.02.2018 року щляхом звернення з відповідною заявою до суду.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, тому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 28.02.2018 р., 14.03.2018 р. та 21.03.2018 р. ОСОБА_4 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити. ОСОБА_4, зокрема, пояснив суду, що на місці ДТП ніколи не був, своє авто у керування нікому не передавав. Свідка, який начебто вказав саме на нього, не знає та ніколи не бачив.

Адвокат Орел В.В., який брав участь у судовому засіданні 28.02.2018 р. та 14.03.2018 р., в свою чергу, зазначив, станом на теперішній час, свідок, на основі пояснень якого базується постанова районного суду, навіть не був допитаний судом першої інстанції. Вказував, що ОСОБА_4 добровільно з»явився за викликом до відділу поліції 22.11.2017 року. При цьому, при огляді транспортного засобу не було виявлено жодних пошкоджень, що, в той же час, не було відображено у протоколі.

Інший захисник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в судовому засіданні 04.04.2018 року у своїх поясненнях також наголошувала на відсутності пошкоджень на автомобілі правопорушника. Крім того, зазначила, що наданий потерпілим та оглянутий апеляційним судом відеозапис правопорушення жодним чином не може впливати на прийняття рішення судом, так як був наданий та оглянутий лише до суду апеляційної інстанції, а в місцевому суді про нього взагалі не було відомо.

ОСОБА_6, допитаний у якості свідка, пояснив суду, що ОСОБА_4 є його братом, має юридичну освіту, у зв»зку із чим 22.11.2017 року чоловіки їздили разом до відділку поліції на огляд транспортного засобу. Інспектор поліції вислухав пояснення обох сторін, оглянув обидва автомобілі, при цьому з»ясувалось, що автомобіль ОСОБА_4 пошкоджень не має, в той час як у авто ОСОБА_2 такі пошкодження були.

ОСОБА_7, який був свідком події, що мала місце 20.11.2017 року, пояснив суду, що вночі 20.11.2017 року бачив з вікна квартири, де він мешкає разом зі своєю родиною, автомобіль Alfa Romeo, д.н.з. НОМЕР_4, який знаходився на пішохідній доріжці та спричиняв гучні звуки. Від шуму, який спричиняв автомобіль, прокинулась маленька дитина ОСОБА_7, тому чоловік вирішив вийти на вулицю та поцікавитися у водія, у чому справа. Коли останній підійшов до авто та запитав у чоловіка, який сидів за кермом, що трапилося, водій сказав, що все в порядку та він вже збирається відїзжати. Зважаючи на те, що на виїзді з пішохідної доріжки було припарковане авто, що належить дружині ОСОБА_7, чоловік вирішив залишитися та поспостерігати як автомобіль Alfa Romeo буде виїзжати з двору. Обїзжаючи припарковану машину, водій Alfa Romeo зачепив т.з. БМВ, що належить ОСОБА_2 Сигналізація на автомобілі не спрацювала, тому особливої уваги на це свідок не звернув, однак, на всяк випадок, записав номерний знак Alfa Romeo. Вранці наступного дня, коли ОСОБА_7 побачив пошкодження на автомобілі ОСОБА_2, розповів останньому про подію, що мала місце вночі.

Вивчивши матеріали справи, доводи на підтримку апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2, який заперечував проти її задоволення, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Факт правопорушення і вина водія ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, підтверджується, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 124247 від 22.11.2017 року та серії БД № 124248 від 22.11.2017 року (а.с.1-2), схемою місця ДТП (а.с. 3), поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_7, наявними у справі (а.с.5, 7) та наданими в суді.

Судом апеляційної інстанції був оглянутий відеозапис камери зовнішнього спостереження, наданий потерпілим та залучений до матеріалів справи, з якого вбачається, як автомобіль Alfa Romeo, д.н.з. НОМЕР_4, (номерний знак чітко видно) виїзжаючи з двору вночі, зачіпає припаркований атомобіль БМВ, д.н.з. НОМЕР_3.

Дані відеозапису цілком узгоджуються з версією подій, викладеною потерпілим ОСОБА_2 та поясненнями, наданими свідком ОСОБА_7

Доводи апелянта про відсутність пошкоджень на автомобілі ОСОБА_4 під час огляду 22.11.2017 року не свідчить про відсутність складу події, що мала місце 20.11.2017 року, та не спростовують висновків суду, а вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, встановлена на підставі сукупності доказів.

Невідповідностей протоколу нормативно правовим актам, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Дослідивши всі обставини та характер скоєного правопорушення, суд першої інстанції визначаючи вид та розмір стягнення, враховуючи майновий стан правопорушника ОСОБА_4, правомірно застосував адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн., яке буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова судді Ленінського районного суду м. Харкова від 11 січня 2018 року є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ :

Поновити строк апеляційного оскарження постанови суду.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 11 січня 2018 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень,- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області В.С. Яковлева