Рішення № 73270589, 05.04.2018, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/173/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах справу за позовом ОСОБА_1 до Лапшинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, вказуючи, що після смерті його батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді 2/3 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, і хоч згідно закону та заповіту він є спадкоємцем цієї спадщини, однак розпорядитись нею не може, бо нотконтора відмовила йому у видачі свідоцтва на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу про належність спадкодавцям зазначеного майна, звернувся до суду з позовом, яким просить визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно.

В судове засідання позивач та його представник не з"явилися. Від представника позивача надійшла суду заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задоволити.

Представник Лапшинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області у судове засідання також не з"явився, надіслав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо задоволення позовних вимог позивача заперечень не має.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, взявши до уваги письмові заяви сторін та дослідивши представлені ними письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимогиОСОБА_1 підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

У відповідності із Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року спадкові відносини регулюються правилами Цивільного кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно із ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, а оскільки матір позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а його батько ОСОБА_2 -ІНФОРМАЦІЯ_2, то питання про спадкування належного їммайна слід вирішувати, керуючись чинним на той час законодавством, а саме: Цивільним кодексом Української РСР.

Згідно ст. ст. 524, 529, 548 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом; при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого; для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; а згідно ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що позивач на день відкриття спадщини проживав в АДРЕСА_1. Цей двір відносився до суспільної групи колгоспного двору, членами якого були: позивач ОСОБА_1, його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і їм усім на праві спільної сумісної власності належало по 1/3 частині зазначеного будинковолодіння.

Цей факт підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме: довідкою № 46, виданою 15 січня 2018 року Лапшинською сільською радою Бережанського району Тернопільської області по даних погосподарської книги; інформаційною довідкою за № 49, виданою Бережанським ОК МБТІ та технічним паспортом, що були виготовлені 20 лютого 2018 року Бережанським ОК МБТІ на садибний житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, а також свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок, що було видане виконавчим комітетом Бережанської районної ради народних депутатів 19 квітня 1988 року.

Оглянуте у судовому засіданні свідоцтво про народження НОМЕР_1 свідчить про те, що позивач є сином спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Із свідоцтв про смерть видно, що матір позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а його батько ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після їх смерті відкрилася спадщина у вигляді 2/3 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Судом також встановлено, що 20 серпня 1998 року батько позивача ОСОБА_2 все належне йому майно заповів позивачу ОСОБА_1. Даний факт підтверджується оглянутим та долученим до матеріалів справи заповітом.

В зв`язку з тим, що матір позивача на випадок своєї смерті не розпорядилася належним їй майном, а його батько виразив свою волю та, склавши заповіт, все належне йому майно залишив позивачу, то саме позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем належного спадкодавцям майна, як по заповіту так і за законом.

Із поданої до суду позовної заяви видно, що після смерті батьків позивач прийняв спадщину, оскільки вступив в управління спадковим майном спадкодавців, однак через відсутність правовстановлюючого документу про належність спадкодавцям зазначеного будинковолоління не мав можливості переоформити це майно на себе.

Вищевказані факти підтверджуються: довідкою № 46, виданою 15 січня 2018року Лапшинською сільською радою; письмовою заявою, поданою позивачем у Бережанську держнотконтору; постановами державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій за № 337/02-31 та № 338/02-31 від 28 лютого 2018 року та оглянутими у судовому засіданні представленими позивачем інформаційними довідками зі Спадкового реєстру від 28 лютого 2018 року.

Таким чином, поскільки в судовому засіданні доведено, що позивач згідно закону та заповіту є єдиним спадкоємцем вищевказаного спадкового майна, і хоч фактично він прийняв спадщину, однак через відсутність правовстановлюючого документу про належність спадкодавцям зазначеного будинковолодіння, не мав можливості офіційно переоформити спадщину на себе, тому суд вважає необхідним задоволити позовні вимоги позивача і визнати за ним право на спадкове майно, що залишилося після смерті його батьків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 76-81, 89, ч.4 ст. 206, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бережанського

районного суду Тернопільської області Данилів О.М.