Вирок № 73269770, 06.04.2018, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/253/18

провадження: 1-кп/614/24/18

категорія: 18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2018 року Борівський районний суд Харківської області в складі :

головуючого-судді Гуляєвої Г.М.

за участю секретаря Євтіхієвої С.В.

прокурора Колеснікова Д.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Борова кримінальне провадження 1-кп/614/24/18 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Борова Борівського р-ну Харківської обл., українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з неповною середньою освітою, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-15.02.2013 р. Борівським районним судом Харківської обл. по ст.185 ч.1 КК України до 160 годин громадських робіт;

-13.06.2013 р. Борівським районним судом Харківської обл. по ст.389 ч.2 КК України до 2 місяців 8 днів арешту, звільнився 01.10.2013 р. по відбуттю строку покарання;

-30.04.2014 р. Борівським районним судом Харківської обл. по ст.185 ч.2, 185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України строком 1 рік;

-09.04.2015 р. Борівським районним судом по ст.185 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 09.11.2017 р. на підставі ЗУ «Про амністію»;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 09.03.2018 р. близько 19.00 год. перебуваючи без дозволу господаря на території домоволодіння ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_2, з метою скоєння крадіжки, через незачинені двері, проник до господарської споруди, на території вказаного домоволодіння, де здійснюючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи умисно, повторно, таємно викрав півня породи «Брама» вагою 5 кг, вартість якого відповідно до висновку товарознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. Бокаріуса №6427 від 22.03.2018 р., становить 300 грн. 00 коп.

Після скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 300 грн. 00 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не оспорював вищевикладені фактичні обставини справи, свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, що йому інкриміновано, визнав повністю. Пояснив про обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_2 надав заяву про те, що в судове засідання з'явитися не може, претензій до обвинуваченого не має.

Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши йому положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.349 КПК України, з урахуванням думки прокурора та обвинуваченого, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують особу винного.

З огляду на викладені у обвинувальному акті та визнані обвинуваченим обставини вчинення злочину суд приходить до висновку, що у даному кримінальному провадженні знайшли своє підтвердження всі обставини, які підлягають доказуванню відповідно до положень ст.91 КПК України і в тому числі щодо події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, форми його вини, мотиву і мети вчинення злочину.

За викладеного суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину є доведеною і таким чином його дії кваліфіковані вірно за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше сховище.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому міри покарання, суд виходить із вимог ст.65 КК України і враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та його суспільну небезпечність, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання винного обставини, дані про особу винного, його відношення до скоєного та конкретні обставини справи.

З огляду на зміст ч.3 ст.185 КК України та вимоги ст.12 цього Кодексу, вчинений обвинуваченим злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ст.66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання винного, судом відповідно до ст.67 КК України не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Окрім того, відповідно до положень ст.17 ЗУ від 23 лютого 2006 р. №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права», а тому з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи») (справи «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь представника Борівського районного сектору з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого від 05.04.2018 року, відповідно до якої встановлена висока ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Враховуючи суспільну небезпечність скоєного обвинуваченим злочину, на що вказує його характер (умисний корисливий злочин) та спричинені ним наслідки (заподіяння потерпілому реальної матеріальної шкоди), тяжкість злочину (є тяжким злочином), відношення винного до наслідків скоєного (розкаявся у скоєному), пом'якшуючу покарання винного обставину та відсутність обтяжуючих його покарання обставин, дані про його особу, який негативно характеризується по місцю проживання, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, раніше неодноразово судимий, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_1 за вчинений злочин покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі.

Долю речових доказів належить вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Заобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.370, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

В силу ст.100 КПК України речові докази: пір?я півня - вважати повернутими за належністю власнику ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи в сумі 286,00 грн. (УДКСУ у Борівському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37880458, банк отримувача: ГУДКС України в Харківській області, МФО 851011, р/р 31215206700105, код доходів бюджету: 24060300, код суду ЄДРПОУ: 02893806).

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Міра запобіжного заходу засудженому не обиралася.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Борівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому.

Головуючий-суддя Гуляєва Г. М.