Постанова № 73269675, 10.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 320/2636/17Головуючий у 1-й інстанції Купавська Н.М.Пр. № 22-ц/778/1289/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду в розмірі 240000,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що він проходив військову службу у складі військової частини А-0450, яка входила до складу багатонаціональних сил СФОР по підтриманню миру у колишній Югославії (н.п. Врапчічі Боснія і Герцеговина) в період 18 травня 1999 року. При виконанні службового обов'язку у нього розвинулись захворювання «Гіпертонічна хвороба ІІ ст., повільно прогресуючий перебіг, ступінь артеріальної гіпертензії 3, високий кардіоваскулярний ризик. Гіпертрофія міокарді лівого шлуночка. ІХС: дифузний кардіосклероз. Постійна шлункова екстрасистологія. СН ІІ А ст. ІІ ФК. Вертеброгенна тораколюмбалгія, хронічна рецидивуюча течія, стадія неповної ремісії. Гіпертонічна ангіопатія сітківки ОГ. Остеохондроз хребта з больовим синдромом. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст., з вестибуло-атактичним синдромом», які відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. У зв'язку з отриманими захворюваннями йому встановлено 3 групу інвалідності. Оскільки із-за хвороби, отриманої під час несення військової служби, порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання, а отриману ним пенсію він витрачає на лікування, придбання ліків, йому не вистачає забезпечувати себе та свою родину. Посилаючись на наведене позивач просить відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 240000,00 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2017 року (а.с. 74-75) позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, розташованого за адресою: Повітрофлотський проспект,6, м. Київ, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, моральну шкоду у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) грн.

Стягнуто з Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, розташованого за адресою: Повітрофлотський проспект,6, м. Київ, судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач Міністерство оборони України у своїй апеляційній скарзі (а.с.79-82) просив рішення суду першої скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 09 лютого 2018 року (а.с.94), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (а.с. 98).

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду апеляційної інстанції (а.с. 94) позивачу у цій справі надавався строк для надання можливого відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача - п'ятнадцять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Копія цієї ухвали надсилалась для відома сторонам у цій справі (а.с.96-97,99).

Однак, у встановлений апеляційним судом строк на адресу апеляційного суду відзиву від позивача на вищезазначену апеляційну скаргу не надійшло.

В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача Міністерства оборони України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача Міністерства оборони України.

З 15.12.2017 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, якою апеляційний суд має керуватись при вирішенні цієї справи.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково на суму стягнення моральної шкоди 20000,00 грн., керувався ст.ст. 10 - 11, 60, 212, 214 ЦПК України, ст. ст. 1167, 1168 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 3 Закону України «Про збройні сили України» та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі лише в частині їх задоволення.

Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (14 листопада 2017 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

Суд у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушено судом першої інстанції норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу з 02 серпня 1971 року по 28 березня 2001 року, з яких в період з 18 травня 1999 року - у складі військової частини А-0450, яка входила до складу багатонаціональних сил СФОР по підтриманню миру у колишній Югославії (н.п.Врапчічі Боснія та Герцеговина), що підтверджується записами в військовому білеті та довідці Мелітопольсько-Веселівського ОРВК № С3/45 від 11.01.2012 року (а.с.20,25).

10 січня 2012 року ОСОБА_3 було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК, довідкою до акту огляду МСЕК та витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (а.с.19,27,28).

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди у будь-якому розмірі ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України належним чином не дослідив, чи доведено позивачем факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

При цьому, Міністерство оборони України доводило у суді першої інстанції відсутність своєї вини та неналежності, як відповідача у цій справі, але суд першої на це належної уваги не звернув.

Так, згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Крім того, відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відшкодування шкоди державою відбувається у спосіб, передбачений законами України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права… фізичних осіб… у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Так, військова служба пов'язана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям визначені законами пільги та гарантії, у тому числі компенсації за моральні страждання вже враховані чинним законодавством.

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишились положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Порядок забезпечення путівками для санітарно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореннями відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами тощо.

Також, окрім Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на які суд першої інстанції належної уваги не звернув, відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

При вищевикладених обставинах, позивачем у матеріали цієї справи не було надано суду першої інстанції належних допустимих доказів завдання йому будь-якого розміру моральної шкоди, яка б підлягала стягненню з відповідача на користь позивача у цій справі за рішенням суду, враховуючи вказані вище встановлені судом фактичні обставини цієї справи.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову позивача до відповідача у цій справі у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

Звідси, апеляційну скаргу Міністерства оборони України слід задовольнити, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2017 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди у цій справі слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі відмови позивачеві ОСОБА_3 у задоволенні його позову у цій справі у повному обсязі, останній не має права на стягнення з відповідача Міністерства оборони України будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Також, у разі задоволення апеляційної скарги відповідача Міністерства оборони України, судові витрати Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022), пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у розмірі 704,00 грн. (а.с. 91) слід компенсувати за рахунок держави.

Оскільки, позивач ОСОБА_3 (а.с.26) є особою, яка звільнена від сплати судового збору в силу вимог Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 4, 10 ч. 4, 213-214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 12, 141, 368, 371 - 372, 379, 381-384, п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2017 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди у цій справі відмовити.

Судові витрати Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022), пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у розмірі 704,00 грн. компенсувати за рахунок держави.

Касаційна скарга на постанову апеляційного суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюються з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 10 квітня 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.