Рішення № 73269067, 02.04.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2165/17

02 квітня 2018 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Мазурка А.А.

треті особи - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області цивільну справу №564/2165/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Костопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Костопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вважає вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню через порушення законодавства при його вчиненні, оскільки відповідач не надсилав на адресу позивача письмової вимоги щодо повернення кредиту в розмірі 77775,55 грн., а тому дану суму не можна вважати узгодженою. Окрім того, позивач вважає, що відповідачем не було надано нотаріусу засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, а тому, на думку позивача, відповідачем не доведено безспірності визначеної ним суми. Окрім того, на думку позивача, відповідачем було пропущено строк позовної давності.

Згідно поданих представником відповідача заперечень проти позову, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" щодо задоволення позовних вимог заперечує, вважає, що нотаріусом було у повній мірі дотримано встановленого порядку вчинення напису, для чого нотаріусу були надані всі необхідні документи. Відповідач вважає, що строк позовної давності не було пропущено, оскільки термін дії кредитного ліміту відповідає терміну дії картки, яка мала термін дії до 31.01.2017 року. Окрім того, відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що нотаріус не перевіряє суму безспірної заборгованості, а лише перевіряє наявність необхідних документів /а.с.64-67/.

Присутній в судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять суд позов задоволити з підстав зазначених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, пояснив суду, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було в повній мірі дотримано процедури його вчинення.

Суд, заслухавши присутніх позивача та його представника, представника відповідача, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов наступних висновків.

Згідно письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 22.01.2008 року, кредитор, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", звернувся до боржника, ОСОБА_5, з вимогою про виконання боржником всіх боргових зобов'язань за кредитним договором та сплати суму боргу в сумі 77775,55 грн /а.с.35, 65 на звороті, 66/.

Згідно відомостей сервісу відстеження місцезнаходження та стану реєстрованого поштового відправлення на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", вказана вимога була надіслана боржнику 17 квітня 2017 року поштовим відправленням з ідентифікатором 4930005085782 та вручена ОСОБА_5 особисто 27.04.2017 року /а.с.76, 77, 80, 81/.

Таким чином, судом не приймаються до уваги посиланням позивача на ненадіслання кредитором письмової вимоги щодо повернення кредиту.

Згідно заяви від 21.04.2017 року, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 22.01.2008 року щодо своєчасної сплати відсотків та погашення кредиту, кредитор, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", звернувся до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу заявою про вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору для стягнення боргу частинами на загальну суму 77775,55 грн. за період з 22.01.2008 року по 31.03.2017 року /а.с.30/.

До заяви кредитором було додано наступних документів: кредитного договору від 22.01.2008 року, засвідченої виписки з особового рахунку боржника, вимоги про усунення порушень за кредитним договором, розрахункового документу про оплату послуг поштового зв'язку, опису вкладення в цінний лист, довіреності представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", паспорту представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" /а.с.31-58/.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 22.01.2008 року укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та клієнтом - ОСОБА_1, станом на 31.03.2017 року загальна сума заборгованості становить 77775,55 грн. Остання оплата на погашення кредитної заборгованості боржником була здійснена 04.06.2014 року на суму1400 грн /а.с.34/.

Окрім того, згідно анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов кредитного договору, термін дії кредитного ліміту відповідає терміну дії картки, яка, згідно довідки про термін дії картки, діяла до 31.01.2017 року /а.с. 64, 65/.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконливого висновку про безпідставність посилань позивача щодо звернення Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису з пропуском строку позовної давності.

Згідно виконавчого напису №2967 вчиненого 19.05.2017 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, пропонується стягнути заборгованість на підставі виконавчого напису на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" з ОСОБА_1 несплачену в строк за кредитним договором від 22.01.2008 року за період з 22.01.2008 року по 31.03.2017 року в сумі 77775,55 грн. /а.с.10/.

Постанова про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання вказаного виконавчого напису була винесена 04.10.2017 року /а.с.9/.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ч.1 ст.88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" для одержання виконавчого напису подаються, а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава14 Закону України "Про нотаріат" та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. Виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження". Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічних висновків дійшла судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у Постанові від 05.07.2017 року по справі №6-887цс17.

Окрім того, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 не оспорює суму заборгованості та не наводить суду власного розрахунку, а лише вважає поданий розрахунок не безспірним.

Досліджуючи питання обґрунтованості заявленої суми заборгованості, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 22.01.2008 року звернулася до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із Заявою, яка разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. На підставі вказаної угоди, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць, з терміном дії кредитного ліміту, який збігається з терміном дії платіжної картки.

Як було зазначено вище, термін дії платіжної картки встановлено до 31.01.2017 року.

Оскільки за договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, остання взяла на себе зобов'язання погашати зазначений кредит та проценти по ньому щомісячно та зазначені обов'язки порушила, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором /а.с.32-34/, то у банку виникло право вимоги повернення частини позики, що лишилася в розмірі 8331,74 грн. та сплати процентів.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Кредитним договором визначено, що ОСОБА_1 отримала кредит зі сплатою 30% на рік (2,5% х 12 місяців) на суму залишку заборгованості за кредитом.

Пунктом 1.1.3.2.3 умов і правил надання банківських послуг визначено, що банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків та при цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта в виписці по картрахунку і якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Водночас, зазначеним пунктом визначено, що право зміни розміру наданого на платіжну картку кредитного ліміту банк залишає за собою в односторонньому порядку, по власному рішенню та без попереднього повідомлення клієнта.

В судовому засіданні з розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що банком було змінено розмір відсоткової ставки за кредитним договором з 30% до 27,60% на рік, починаючи з 01.03.2013 року, 27,60% до 32,40% на рік, починаючи з 01.09.2014 року, та з 32,40% до 42,00% на рік, починаючи з 01.04.2015 року.

Оскільки така зміна відсоткової ставки відповідає умовам договору і станом на 31.03.2017 року борг по процентам за користування кредитом становив 61964,02 грн. і на даний час він не сплачений, то в цій частині заявлена ПАТ КБ "ПриватБанк" вимога є підставною та обґрунтованою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки ОСОБА_1 зобов'язання перед банком порушила, то відповідно до вимог ст.549 ЦК України, з неї на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню пеня в розмірі 3300 грн.

При укладенні кредитного договору сторони домовились, що за порушення взятих зобов'язань по поверненню коштів більш ніж на 30 днів ОСОБА_1 зобов'язується сплатити на користь банку штраф в фіксованій частині в розмірі 500 грн. та в розмірі 5% від суми заборгованості (п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Оскільки ОСОБА_1 зобов'язання перед банком порушила, то відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг та вимог ст.1050 ЦК України з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню штраф в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та в розмірі 3679,79 грн. (процентна складова).

Докази оспорення безспірності вказаних вимог на момент вчинення виконавчого напису, позивачем суду подано не було, як і не було подано суду доказів на спростування суми заборгованості за час розгляду даної справи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було в повній мірі дотримано процедури його здійснення.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог належить відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Костопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 /тридцяти/ днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 10 квітня 2018 року.

СуддяВ. В. Левчук