Постанова № 73268962, 03.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/8035/17 Номер провадження 22-ц/786/708/18Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Рибак О.О.,

представника позивача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна дільниця № 2" Полтавської міської ради, про визнання права власності, припинення права власності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про припинення за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на громадське приміщення (перукарня) в житловому будинку АДРЕСА_3 яке складається із: приміщення 1- площею 12.3 кв.м, приміщення 2-площею 39.1 кв.м, санвузлу 3 площею 2.0 кв.м, коридору №4 площею 1.8 кв.м, загальною площею 55.2 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 24.07.2017 року вона придбала квартиру АДРЕСА_2, яка розташована на першому поверсі будинку та складалася з 3 кімнат житловою площею 41.3 кв.м, загальною площею 56.6 кв.м Вказану квартиру вона перепланувала, для чого зверталась із відповідною заявою до балансоутримувача будинку, КП ЖЕО№2 Полтавської міської ради та сусідів по квартирі за отриманням дозволу на перепланування, які не заперечували проти перепланування квартири. Просила задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на громадське приміщення (перукарня) в житловому будинку АДРЕСА_3 яке складається з: приміщення 1 площею 12.3 кв.м, приміщення 2 площею 39.1 кв.м, санвузлу 3 площею 2.0 кв.м., коридору 4 площею 1.8 кв.м., загальна площа 55.2 кв.м.

Припинено право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 56.6 кв.м, житловою площею 41.3 кв.м.

З вказаним рішенням суду не погодився Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, оскарживши його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, в якій представник Департаменту ОСОБА_3 прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивачка здійснила будівельні роботи з реконструкції належної їй квартири під перукарню, не отримавши від органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідні дозвільні документи, а тому вважає, що не набула право власності на реконструйоване приміщення, яке є об'єктом самочинного будівництва.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу та рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України, з урахуванням фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень, та судом вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Вказує, що Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області в апеляційній скарзі не обґрунтувало, яким чином суд першої інстанції вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Вважає, що норми ДБН В.2.2-11.2002 «Підприємства побутового обслуговування. Основні положення» на дані правовідносини не поширюються, тоді як поширюються будівельні норми ДБН В.2.2.-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», оскільки згідно класифікації будівель за функціональним призначенням, до громадських відносяться також підприємства побутового обслуговування населення, до якого входять перукарні. Також зазначає, що проведені у квартирі роботи підпадають під ознаки перепланування, а не реконструкції, тому не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання, як і введення об'єкта в експлуатацію.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, п. 9 статті 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень якого передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, представника третьої особи приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 24 липня 2017 року ОСОБА_4 належала на праві власності квартира АДРЕСА_4, яка розташована на першому поверсі та складалася з трьох кімнат, загальною площею 56.6 кв.м., жилою площею 41.3 кв.м. (а.с. 7-9).

Відповідно до технічного паспорту від 20.10.2017 р. вказана квартира має статус нежитлового приміщення (перукарня) вбудоване в житловий будинок АДРЕСА_1 та складається з приміщення 1 площею 12.3 кв.м, приміщення 2 площею 39.1 кв.м, санвузлу 3 площею 2.0 кв.м, коридору 4 площею 1.8 кв.м. Загальна площа 55.2кв.м (а.с. 17-19).

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження №93 від 13.11.2017 року об'ємно-планувальне та конструктивне рішення, санітарно-технічні умови, пожежна безпека, інженерне обладнання частини будівлі літ. А-1 по АДРЕСА_1 відповідають будівельно-технічним нормам, які діють на території України і висуваються до громадських будівель загалом і до приміщень магазинів зокрема (а.с. 20-41).

Балансоутримувач КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради та сусіди суміжних квартир ОСОБА_5 та ОСОБА_6. не заперечують проти реєстрації проведеного перепланування у квартирі АДРЕСА_5 (а.с.12-16).

Судом першої інстанції також було встановлено, що Полтавською міською радою не приймалося Положення про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові, а питання про надання дозволу на перепланування спірного житлового приміщення розглядалось на засіданні Тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтава 15 січня 2018 року. При здійсненні перепланування квартири позивач не вийшла за межі будинку, земельна ділянка розміщена на існуючій території багатоквартирної забудови (генеральний план міста, затверджений двадцятою сесією Полтавської міської ради шостого скликання від 16.03.2012 року). Житловий будинок не визнаний пам'яткою архітектури.

Встановивши зазначені обставини та проаналізувавши положення ст. 152 Житлового кодексу України, п.п. 2.3, 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна затвердженого Наказом Держбуду України 24.05.2001 N 127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачкою було здійснено перепланування квартири, яка згідно технічного паспорту набула статус нежитлового приміщення (перукарня) вбудоване в житловий будинок АДРЕСА_1; несучі конструкції будинку при здійсненні перепланування вказаного приміщення не порушені, тому задовольнив позов ОСОБА_4 та визнав за нею право власності на громадське приміщення (перукарня) в житловому будинку по АДРЕСА_1 яке складається з: приміщення 1 площею 12.3 кв.м, приміщення 2 площею 39.1 кв.м, санвузлу 3 площею 2.0 кв.м., коридору 4 площею 1.8 кв.м., загальна площа 55.2 кв.м., припинивши право власності за позивачкою на квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 56.6 кв.м, житловою площею 41.3 кв.м.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування житлового будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Відповідно до статті 4 ЖК України житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

У статтях 7 та 8 ЖК України зазначено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 ЖК України, тобто за рішенням виконавчого комітету обласної ради, правонаступником якого відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 24 липня 1995 року № 640/95 «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації» є відповідні державні адміністрації.

Як роз'яснено в Листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України N 5/2-6 від 05.01.2001, перепланування житлових приміщень для розміщення в них офісів, контор, торгових організацій та для інших цілей непромислового характеру чинним законодавством не передбачено.

Житлові будинки і житлові приміщення призначаються відповідно до норм Житлового кодексу для постійного проживання громадян.

Використання приміщень у житлових будинках для потреб промислового характеру чинним законодавством забороняється.

Переобладнання житлових приміщень для використання їх в інших цілях проводиться в разі визначення їх непридатними для проживання з подальшим переведенням їх в нежилі, що регулюється ст.8 Житлового кодексу УРСР ( 5464-10 ) та постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.84 N 189 "Про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання".

Згідно з СНіП 08.01-89 "Жилые здания" такі приміщення (приміщення громадського призначення) можуть бути розміщені в житлових будинках на першому, другому та цокольному поверхах і повинні мати входи і евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку та використовуватися за призначенням.

Крім цього, аналогічна інформація викладена в Листах Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва N 2-222/1301 від 06.03.2002 «Стосовно використання житлових приміщень не за призначенням» та № 561 від 28.01.2005, Міністерства житлово-комунального господарства від 01.04.2006 та від 12.05.2008 р. № 8/7-336.

Провівши аналіз положень Житлового кодексу УРСР, слід дійти висновку про те, що підставами для переведення житлового приміщення в нежитлове є непридатність житла для проживання та переведення придатних для проживання житлових приміщень житлового фонду в нежитловий фонд як виняток.

Для зміни статусу приміщення повинно бути прийнято відповідне рішення про переведення приміщення житлового фонду в нежитловий, яке приймається виконавчим комітетом обласної або районної ради.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції встановив, що спірна квартира, яка перебувала у власності ОСОБА_4, набула статусу нежитлового приміщення внаслідок проведеного перепланування та відмітки у технічному паспорті.

Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що спірна квартира не переведена у встановленому законом порядку з житлового фонду в нежитловий.

Витяг з протоколу засідання Тимчасової комісії виконавчого комітету Полтавської міської ради з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтава від 15.01.2018 р. ПР№/01.3/01, яким вирішено у судовому засіданні щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на самочинно переобладнану квартиру АДРЕСА_7 у нежитлові приміщення покластися на розсуд суду, не є рішенням відповідного органу про переведення спірної квартири з житлового фонду в нежитловий.

Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про те, що ОСОБА_4 набула право власності на громадське приміщення (перукарня) за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок перепланування належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_8 та безпідставно задовольнив її позовні вимоги про визнання права власності на вказане громадське приміщення, припинивши право власності на вказану квартиру.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3,4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна дільниця № 2" Полтавської міської ради, про визнання права власності, припинення права власності, - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Повний текст постанови складено 05.04.2018 р.

Головуючий /підпис/ О.В.Чумак

Судді /підпис/ Ю.В.Дряниця

/підпис/ Л.І.Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак