Рішення № 73268605, 03.04.2018, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/914/17

Провадження № 2/321/33/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Засько О.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4

представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв і свідоцтв про право на майнові паї, а також про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов'язання видати майнові сертифікати,

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тимошівської сільської ради ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов'язання видати майнові сертифікати (а.с. 2-8). 3 листопада 2017 року у справі було ухвалено заочне рішення (а.с. 66-68), що в подальшому ухвалою суду від 22 листопада 2017 року було скасовано (а.с. 102). 26 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 надала уточнений позов до Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв і свідоцтв про право на майнові паї, а також про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов'язання видати майнові сертифікати (а.с. 127-131).

Позов обґрунтований тим, що за письмовими договорами купівлі-продажу укладеними з пайщиками в 2005 році ОСОБА_1 особисто кожному пайщику сплатила кошти за належні їм майнові паї КСП «Родіна» за корпус № 2 МТФ, що підтверджується відповідними письмовими розписками: ОСОБА_7, свідоцтво на право на майновий пай НОМЕР_1, договір купівлі-продажу (розписка) від 8 червня 2005 року, сплачено у сумі 169,59 грн.; ОСОБА_11, свідоцтво на право на майновий пай НОМЕР_2, договір купівлі-продажу (розписка) від 8 червня 2005 року, сплачено у сумі 206,47 грн.; ОСОБА_9 свідоцтво на право на майновий пай НОМЕР_3, договір купівлі-продажу(розписка) від 8 листопада 2005 року, сплачено у сумі 203,75 грн. Колишні власники майнових паїв ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9 отримавши оплату вартості майнових паїв, передали ОСОБА_1 у власність свої свідоцтва на право на майновий пай. 23 лютого 2017 року ОСОБА_1 подала до Тимошівської сільської ради заяву про видачу свідоцтва про майновий пай. 27 березня 2017 року за №21-Ф отримала від Тимошівської сільської ради відповідь про відмову у видачі майнового паю в зв'язку з недоданням до заяви оригіналів свідоцтв на право на майновий пай. 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 подала до Тимошівської сільської ради заяву про видачу свідоцтва про майновий пай повторно з доданими оригіналами свідоцтв на право на майновий пай та завіреними секретарем ради копіями письмових розписок про отримання коштів за майновий пай. 26 травня 2017 року за №139/02-02-11-01 отримала від Тимошівської сільської ради відповідь про відмову у видачі свідоцтва на право на майновий пай з посиланням на рішення Михайлівського районного суду по справі №321/2224/13-ц від 19 квітня 2014 року за яким було відмовлено у визнанні прав власності на нерухоме майно корпус №2 МТФ. Пізніше їй стало відомо, що ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 уклали договори купівлі-продажу майнових паїв з ОСОБА_3 і 11 травня 2017 року ОСОБА_3 були видані нові свідоцтва на права на майнові паї. ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними вказані договори і свідоцтва, оскільки вона набула стала власницею паїв ще у 20065 році, а також просить суд визнати дійсними договори купівлі-продажу свідоцтв на право на право на майновий пай укладених між нею та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та зобов'язати Тимошівську сільську раду Михайлівського району Запорізької області видати ОСОБА_1 свідоцтва на право на майновий пай НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову, оскільки надані ОСОБА_1 розписки не містять всіх істотних умов договору купівлі продажу, тому не можуть вважатися такими. ОСОБА_1 належним чином не оформила своє право, тому сільською радою їй було правомірно відмовлено у видачі нових свідоцтв на право на майновий пай.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засідання просив відмовити в задоволенні позову. Надав відзив на позовну заяву, я якому вказано, що надані позивачкою докази є неналежними, ОСОБА_1 не дотрималася процедури передані права на майнові паї, натомість ним були укладені договори з пайщиками в належній формі і отримані нові сертифікати на майнові паї. Вважає, що ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки її права не порушені і відповідно у неї було відсутнє право на звернення до суду.

Представник відповідачів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - ОСОБА_5, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, через його необґрунтованість. Додатково пояснив, що його довірителі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 дійсно мали нармір розпорядитися своїми майновими паями, але не дійшли згоди з ОСОБА_1 щодо всіх істотних умов, зокрема, щодо вартості майнових паїв, тому належним чином договори між ними не були укладені. Пізніше, вони уклали відповідні договори з ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_9 у судове засідання повторно не з'явилася, про розгляд справи належним чином повідомлена, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позову заяву не надала.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва НОМЕР_3 на право на майновий пай, згідно з рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) КСП «Родина» від 19 лютого 2000 року № 2, ОСОБА_9 має право на майновий пай у загальному пайовому фонді. Вартість майнового паю станом на 29 січня 2000 року становить 834 грн. (а.с. 14).

Відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 на право на майновий пай, згідно з рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) КСП «Родина» від 19 лютого 2000 року № 2, ОСОБА_7 має право на майновий пай у загальному пайовому фонді. Вартість майнового паю станом на 29 січня 2000 року становить 694 грн. (а.с. 15).

Згідно свідоцтва НОМЕР_2 на право на майновий пай, згідно з рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) КСП «Родина» від 19 лютого 2000 року № 2, ОСОБА_12 має право на майновий пай у загальному пайовому фонді. Вартість майнового паю станом на 29 січня 2000 року становить 846 грн. (а.с. 15).

Відповідно до розписки від 8 червня 2005 року, ОСОБА_1, видала грошові кошти в розмірі 169,59 грн. за майновий пай (корпус № 2) на МТФ згідно свідоцтва НОМЕР_1, ОСОБА_7, який проживає в м. Первомайськ, паспорт НОМЕР_4 (а.с. 17).

Згідно розписки від 8 червня 2005 року, ОСОБА_7, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_4, отримав грошові кошти в розмірі 169,59 грн. за майновий пай (корпус № 2 на МТФ зі східної сторони) згідно свідоцтва НОМЕР_1, від ОСОБА_1, яка проживає: АДРЕСА_2 (а.с.17).

Згідно розписки від 8 червня 2005 року, ОСОБА_1, видала грошові кошти в розмірі 203,75 грн. за майновий пай (корпус № 2) на МТФ згідно свідоцтва НОМЕР_3, ОСОБА_9, яка проживає в АДРЕСА_3, паспорт НОМЕР_5 (а.с. 18).

Відповідно до розписки від 8 червня 2005 року, ОСОБА_9, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, паспорт НОМЕР_5, отримала грошові кошти в розмірі 203,75 грн. за майновий пай (корпус № 2 на МТФ зі східної сторони) згідно свідоцтва НОМЕР_3, від ОСОБА_1, яка проживає: АДРЕСА_2 (а.с.18).

Відповідно до розписки від 8 червня 2005 року, ОСОБА_1, видала грошові кошти в розмірі 206,47 грн. за майновий пай (корпус № 2) на МТФ згідно свідоцтва НОМЕР_2, ОСОБА_8, яка проживає в АДРЕСА_4, паспорт НОМЕР_6 (а.с. 19).

Згідно розписки від 8 червня 2005 року, ОСОБА_8, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4, паспорт НОМЕР_6, отримала грошові кошти в розмірі 206,47 грн. за майновий пай (корпус № 2 на МТФ зі східної сторони) згідно свідоцтва НОМЕР_2, від ОСОБА_1 (а.с.19).

Відповідно до заяви про видачу свідоцтва на майновий пай від 1 березня 2017 року, ОСОБА_1 зверталася до голови Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області із заявою про видачу свідоцтва на право власності на майновий пай, взамін свідоцтв № НОМЕР_8, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. (а.с. 20).

Згідно листа роз'яснення від 27 березня 2017 року за вих. № 21-Ф, виданого сільським головою Тимошівської сільської ради ОСОБА_13, в порушення визначених вимог ОСОБА_1, не було надано оригіналів попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та посвідчених в установленому порядку копій відповідних цивільно-правових угод, в зв'язку з чим, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв на майновий пай (а.с.21).

Відповідно до заяви про видачу свідоцтва на майновий пай від 25 квітня 2017 року, ОСОБА_1 зверталася до голови Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області із заявою про внесення змін до списку осіб, які мають право на майновий пай КСП «Родіна», та анулювати попередньо видані свідоцтва на право на майновий пай № НОМЕР_8, НОМЕР_7, НОМЕР_2, НОМЕР_3 і видати їй нові свідоцтва (а.с. 22).

Згідно листа роз'яснення від 26 травня 2017 року за вих. № 139/02-02-11-01, виданого сільським головою Тимошівської сільської ради ОСОБА_13, ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки нею не було надано посвідчених в установленому порядку копій відповідних цивільно-правових угод (а.с.23).

Відповідно до протоколу зборів співвласників майнових паїв КСП «Родина» від 25 квітня 2017 року, було прийнято рішення укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходить у спільній частковій власності і надано згода співвласників на продаж майнових паїв ОСОБА_3 (а.с. 80).

25 квітня 2017 року власники майнових паїв КСП «Родина» уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходить у спільній частковій власності (а.с. 81).

Відповідно до договору купівлі-продажу права на частку майна, що знаходиться у спільній частковій власності від 25 квітня 2017 року ОСОБА_8 продала ОСОБА_3 свої майнові права, посвідчені свідоцтвом на право на майновий пай НОМЕР_2 (а.с. 82).

Відповідно до договору купівлі-продажу права на частку майна, що знаходиться у спільній частковій власності від 25 квітня 2017 року ОСОБА_9 продала ОСОБА_3 свої майнові права, посвідчені свідоцтвом на право на майновий пай НОМЕР_3 (а.с. 83).

Відповідно до договору купівлі-продажу права на частку майна, що знаходиться у спільній частковій власності від 25 квітня 2017 року ОСОБА_7 продав ОСОБА_3 свої майнові права, посвідчені свідоцтвом на право на майновий пай №НОМЕР_1 (а.с. 84).

11 травня 2017 року ОСОБА_3 були видані свідоцтва на праов на майнові паї НОМЕР_3, НОМЕР_1 і НОМЕР_2 (а.с. 87-88).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 638 ЦК України договір вважається укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою ст.656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем в майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

На підставі Указу Президента України від 29.01.2001 № 62 (62/2001), в Україні забезпечується вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину.

При викупі майнових паїв договори купівлі-продажу укладаються з кожним власником цих паїв і підписуються сторонами договору особисто або довіреною особою. Договір купівлі-продажу майнового паю не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення, проте його можна посвідчити нотаріально за бажанням сторін.

На підтвердження укладення договорів купівлі-продажу майнових паїв позивачем були надані відповідні розписки власників майнових паїв ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 від 8 червня 2005 року про отримання грошей від ОСОБА_1 за належні ним частини майнових паїв КСП «Родина», а саме «корпус № 2 МТФ зі східної сторони» також розписки ОСОБА_1 про передачу грошей ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за належні їм майнові паї.

Відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" від 28 лютого 2001 року № 177 майновий пай підтверджується видачею члену колективного сільськогосподарського підприємства свідоцтва встановленого зразка з гербовою печаткою та підписом голови сільської ради (або іншої місцевої ради). Майновий сертифікат засвідчує наявність у власника частки (паю) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, який в подальшому спільно використовується. Свідоцтво є на руках у тих осіб, хто в натурі пай не отримали і використовують його спільно з іншими співвласниками.

Купівля-продаж майнового сертифікату має відбуватися за погодження цих операцій з рішеннями співвласників, що виходять із спільного володіння, користування і розпорядження майном. При цьому, спілка співвласників майнових паїв не є юридичною особою, створюється шляхом легалізації у виконавчому комітеті сільській раді. Основною метою діяльності такої спілки є представництво та захист інтересів співвласників у відносинах з орендарями, покупцями майна, органами державної влади та управління. Тому купівля-продаж свідоцтв без узгоджень з співвласниками виходить за межі діючого правового поля України. Тобто, покупець свідоцтва, тим більше, якщо він не входить до складу співвласників, має попередньо узгоджувати такі операції з уповноваженою особою або комітетом/спілкою громадян-співвласників. Діюче законодавство України не вказує, яким рішенням співвласники мають погодити такі операції, але вбачається, що це має бути рішення зборів співвласників, а покупець свідоцтва повинен мати витяг з протоколу таких зборів. Крім того, покупець майнових паїв може стати ним лише у разі відмови решти співвласників від права переважного набуття. За наявності такої відмови покупець набуває право частку у майні, посвідчену свідоцтвом (майновим сертифікатом).

Також, до договорів відчуження майнового паю обов'язково додаються копії договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній (частковій) власності, та акт приймання-передачі майна співвласниками від підприємства-правонаступника, довіреність на ім'я голови комітету (уповноважену особу) спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна на право представляти їхні інтереси, рішення зборів співвласників про продаж часток у спільній власності.

Таким чином, аналізуючи надані ОСОБА_1 розписки про отримання ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 грошей за належні їм майнові паї, суд приходить до висновку, що вони не є належними доказами укладення саме договорів купівлі-продажу майнових паїв, оскільки: по-перше, вони не містять істотних умов щодо предмету договору (одночасно зазначено як майнові паї, так і нерухоме майно - корпус МТФ); по-друге, вартість паїв не співпадає з вартістю вказаною у свідоцтвах; по-третє, рішення про продаж частини майна, що перебуває у спільній частковій власності не було погоджено з іншими співвласниками; по-четверте, до відповідних розписок не долучений договір спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній (частковій) власності.

Заявляючи позовну вимогу про визнання вказаних договорів дійсними ОСОБА_1 посилалася на ч. 2 ст. 220 ЦК України, якою передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Проте, суд звертає увагу, що як вже зазначалося вище, в законодавстві відсутня вимога про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу майнових паїв, тому ст. 220 ЦК України до спірних правовідносин не може бути застосована.

Крім того, суд звертає увагу, що як вже зазначалося вище, надані розписки не містять всіх істотних умов договору купівлі-продажу, а отже позовні вимоги в частині визнання вказаних договорів дійсними задоволенню не підлягають.

Відповідно до Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2001 року №177, майновий пай члена сільгосппідприємства підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай, відповідно до встановленого зразка.

У разі набуття у власність майнового паю (його частину) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. Свідоцтво на право власності на майновий пай підтверджує право на майновий фонд сільгосппідприємства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» затверджено Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих та Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення.

Так, відповідно до пункту 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 (далі - Порядок), майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Відповідно п. 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2001 року № 177: свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду, уточнена структура пайового фонду, уточнений перелік майна пайового фонду. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Отже, право власності особи на майновий пай (його частину) посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого перебуває у компетенції сільської, селищної або міської ради.

З метою реалізації свого права на майнові паї, ОСОБА_1 звернулася до Тимошівської сільської ради 24 квітня 2017 року із заявою про видачу свідоцтв на право на майнові паї.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно із преамбулою до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частина 1 статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлює обов'язок органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян об'єктивно, всебічно і вчасно розглядати звернення, а також забезпечувати реальне виконання прийнятих у зв'язку із заявою рішень та письмово повідомляти громадянина про результати розгляду його звернення і суть прийнятого рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_1, як вже зазначалося вище не було в належній формі укладено договори купівлі-продажу майнових паїв з ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, у Тимошівської сільської ради були відсутні підстави для видачі нових свідоцтв на майнові паї на ім.'я ОСОБА_1, про що їй була надана відповідна відповідь 26 травня 2017 року.

Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання Тимошівської сільсокї ради видати свідоцтва на майнові паї на ім'я ОСОБА_1 також не підлягає задоволенню.

Щодо частини позовних вимог про визнання недійсним договорів купівлі- продажу від 25 квітня 2017 року і свідоцтв на право на майнові паї від 11 травня 2017 року суд відмічає:

В ході судового розгляду, було встановлено, що на час звернення з цим позовом та до часу його вирішення ОСОБА_1 не виконала вимог нормативних актів щодо порядку придбання майнових паїв та, відповідно, оформлення переходу до неї права на майнові паї від осіб, які передали їй свої свідоцтва про право на майновий пай, тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 25 квітня 2017 року і свідоцтв на право на майнові паї від 11 травня 2017 року, оскільки ОСОБА_1 не довела свого порушеного права такими угодами, тобто позивачем не було доведено своєї юридичної заінтересованості у справі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв і свідоцтв про право на майнові паї, а також про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов'язання видати майнові сертифікати - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 10 квітня 2018 року.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області М.Ю.Олійник