Ухвала суду № 73268558, 07.04.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3948/18 1-кс/335/2767/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., за участю секретаря Ведмедьової В.В., прокурора Диба Є.О., підозрюваного ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше засудженого:

1) 31.01.2004 року Пологівським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

2) 10.12.2004 року Пологівським районним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

3) 30.09.2008 року Пологівським районним судом за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі;

4) 09.12.2013 року Пологівським районним судом за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

5) 12.02.2014 року Пологівським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

6) 23.04.2014 року Пологівським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;

7) 29.01.2015 року Пологівським районним судом за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 23.11.2017 року умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 6 місяців 16 днів,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080320000310 від 05.04.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.04.2018 року, приблизно о 14 годині 15 хвилин, ОСОБА_1, переслідуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи корисливі мотив та мету, діючи повторно, знаходячись в дворі багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Пологи, вул. Державна, б. 25, відкрито заволодів майном ОСОБА_3, а саме: жіночою сумкою, вартістю 200 грн., в якій знаходилися мобільний телефон «PRESTIGIO - Wize O3 PSP3458 DUO», вартістю 1300 грн., разом з картою пам’яті на 8GB «Мicro SD», вартістю 130 грн., гаманець вартістю 50 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 35 грн., що лежала на лавці біля потерпілої. На вимогу власниці повернути належні їй речі ОСОБА_1 не відреагував та зник з місця скоєння злочину разом з викраденим майном, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав майнову шкоду потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 1715 грн.

06.04.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідка у провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний у судовому засіданні проти клопотання заперечував.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080320000310 від 05.04.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

05.04.2018 року о 17 годині 15 хвилин ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, та 06.04.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_1, дані про особу підозрюваного, який раніше засуджений за вчинення корисливих злочинів, має постійне місце проживання, не одружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, слідчий суддя враховує вік підозрюваного, стан його здоров’я, міцність соціальних зв’язків, відсутність у підозрюваного офіційного працевлаштування та стабільного доходу, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого злочину.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до шести років, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, зазначених у клопотанні слідчого та наведених прокурором у судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_1 злочину, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

В ході розгляду клопотання підозрюваним не надано слідчому судді доказів про відсутність у підозрюваного наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування, а також не доведено відсутності у підозрюваного наміру вчинити інший злочин, та враховуючи, що матеріали клопотання не містять даних про міцність соціальних зв’язків підозрюваного, а також даних про джерело його доходу, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілу, свідка у провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, підтверджує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу,

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, та з урахуванням ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2018 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2018 року складає 1762 грн., вважає за необхідне визначити заставу в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов’язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі села Пологи Пологівського району без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання – з 05.04.2018 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно якої строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 до 03.06.2018 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03.06.2018 року включно, який обчислювати з 05.04.2018 року.

Встановити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 35 240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, відкритий в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава ОСОБА_1 (в призначенні платежу необхідно вказувати: П.І.Б. сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі села Пологи Пологівського району без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Уповноваженій службовій особі місця ув’язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов’язки, що покладаються у зв’язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 03.06.2018 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: В.В. Калюжна