Рішення № 73267869, 05.04.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1765/16-ц

Провадження №: 2/332/6/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мєркулової Л.О.,

при секретарі - Чебикіній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору.

У своєму позові позивач вказав, що між банком та ОСОБА_1 07.11.2007 року було укладено кредитний договір, згідно якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 42 500 доларів США на термін до 07.11.2027 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, тобто свої зобов'язання за вищевказаним договором не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 01.06.2016 р. має заборгованість - 50 134,98 доларів США., що складається з наступного:

-31 644,13 доларів США - заборгованість за кредитом;

-8078,41 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-1652,64 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом;

-6362,95 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором

-9,94 доларів США. - штраф (фіксована частина);

- 2386,91 доларів США - штраф ( процентна складова).

Так, ОСОБА_1, окрім отриманих 07.11.2007 р. в кредит готівкою суми 35 000,00 доларів США , скористався кредитними коштами для сплати страхових платежів за період з 06.11.2008 р. по 20.11.2017 р. на загальну суму 1 644,89 доларів США

Одже, всього за весь час ОСОБА_1 отримав від ПАТ КБ «Приватбанк» в кредит 36 644,89 доларів США, а погасив по тілу кредиту 9 059,76 доларів США. Залишок заборгованості за наданим кредитом дорівнює 27 585,13 доларів США.

Відповідачем було погашено процентів на загальну суму 23 405,20 доларів США.

Сплачено пені за весь час дії договору - 86,95 доларів США.

Винагороди сплачено в сумі 5 553,24 доларів США.

Таким чином, ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 38 105,15 доларів США.

Щодо розміру пені за один рік, то дійсно, представником банку невірно була вирахована пеня за один рік, бо виходячи з виписки за період з 03.06.2015 р. по 03.06.2016 р. заборгованість відповідача з пені дорівнює 115 819,25 грн., але банк не зменшує розмір позовних вимог.

За наданим новим розрахунком заборгованості процентна ставка за користування кредитом нарахована протягом всього часу дії кредитного договору у відповідності до п. 7.1 договору складає 0,92 % на місяць = 11,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Отже, на сьогодні відсутній предмет спору за зустрічним позовом.

Щодо недійсності кредитного договору через помилку та обман , то насамперед, як вважає позивач, позивачеві за зустрічним позовом слід визначитися чи то була помилка, чи то був обман та з якого боку.

Так, відповідно до ч.ч. 19, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 зазначено, що „помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення."

Позивач вважає, що ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів введення його в оману, а також наявності будь-якої помилки з його боку та боку банка.

11.12.2017 року позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача свій позов підтримав з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.12.2017 року і просив його задовольнити, стягнувши зі ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму в розмірі 1 280 770,49 грн., а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов банку не визнав, а зустрічний позов ОСОБА_1 підтримав і просив у задоволенні позову банку відмовити, а зустрічний позов задовольнити. У своєму зустрічному позові вказав, що між ОСОБА_1 та банком дійсно було укладено даний договір, умови якого відповідач сумлінно виконував на протязі сімох років.

Але, починаючи з 14.11.2008 року банк почав в односторонньому порідку, без письмового попередження, яке передбачено н. 2.3.1 Договору підвищувати встановлену процентну ставку.

Це підтверджується висновком судового експерта № 546/547-17 від 27.12.2017 року та заявою позивача про збільшення позовних вимог від 08.12.2017 р. № б/н, в якій зроблено перерахунок за первинною процентною ставкою.

Банк незаконно підняв проценти за користування кредитними коштами: висновком експерта беззаперечно встановлено той факт, що починаючи з 14.11.2008 року, процентна ставка збільшилася з 11,04% до 13.09%.

Відповідно ю ч. 4 ст. 11 «Закону України «Про захист прав споживачів» ( в редакції, що діяла на той час), у договорі при надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

На думку відповідача ОСОБА_1 є всі законні підстави для визнання даного договору недійсним на підставі наступного.

Експертизою встановлено порушення Банком ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»: банк не надав і не підписав з відповідачем додаток визначення сукупної вартості кредиту, тим самим фактично ввівши ОСОБА_1 в оману під час підписання договору, не надавши йому інформації щодо реальних процентів та кінцевої вартості даного кредиту; в додатку № 1 до Договору, підписаного між банком та відповідачем, банком зазначено реальну процентну ставке в розмірі 14%, а експертизою встановлено, що реальна процентна ставка склала 17,81%, тобто майже на 4% більше. Даний додаток також підтверджує введення банком в оману ОСОБА_1 під час підписання кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочину може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

А згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману, щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст. 220 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У своєму зустрічному позові відповідач просить визнати кредитний договір № ZPE0GA0000000005, укладений 07.11.2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк'" та ОСОБА_1, недійсним.

Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення представників сторін, суд приходе до висновку, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволенню підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між банком та ОСОБА_1 07.11.2007 року було укладено кредитний договір, згідно якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 42 500 доларів США на термін до 07.11.2027 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в троки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконувати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно зі ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом відповідач порушує.

Згідно ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом встановлено, що надані банком виписки по рахунках позичальника є належними та допустимими доказами, оскільки виписки є первинними бухгалтерськими документами. Так, банківська виписка мас статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. № 578/5.

Згідно п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки е регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів с підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Видача кредиту ОСОБА_1 готівкою в сумі 35 000,00 доларів США через касу ПриватБанка здійснена згідно вимог (чинної на час здійснення операції) Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 14.08.2003р. №337, що підтверджується оригіналом платіжного доручення, оригінал якого надано суду представником банку в судовому засіданні, проти якого представник відповідача не заперечував.

Щодо підвищення відсоткової ставки за кредитом, то в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія листа ПАТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 від 03.10.2008 р. № 20.1.3.2/6-22855/4962 разом з реєстром як доказ відправлення поштою, яка свідчить про те, що Банк на той час діяв в межах умов кредитного договору та в порядку Закону України „Про захист прав споживачів".

Із наданого банком розрахунку заборгованості в доповнення до банківських виписок вбачається, що він містить наступну повну та достовірну інформацію, бо за стовпчиками „Сплачено процентів".„Сума погашеної пені". „Сплачено винагороди" можна чітко підрахувати скільки були всього внесено позичальником коштів на погашення кредиту.

Із банківської виписці за рахунком № 29093058587827 , яка міститься в матеріалах справи, встановлено, що щодо розподілу внесених коштів по субрахунках: на погашення тіла кредиту, процентів, винагороди, пені, то окрім, вказаних стовпчиків розрахунку, ці суми можна чітко простежити.

Із висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 546/547-17 від 27.12.2017 року ( а.с.76- 129 т.2) встановлено, що розбіжностей результатів експертного дослідження по заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» по кредитному договору № ZPEOGA0000000005 від 07.11.2007 року з сумою заборгованості, визначеною банком у позовній заяві від 02.06.2016року, станом на 01.06.2016 року, не встановлено.

Таким чином, судом відхилив заперечення представника відповідача щодо того, що висновки експерта побудовані на припущеннях експерта, оскільки в об'ємі наданих на дослідження документів, експертом документально об'єктивно встановлено, що нарахування банком процентів,комісії, пені, штрафів та їх погашення відбувалось у відповідності до вимог кредитного договору № від 07.11.2007року.

Посилання представника відповідача на той факт, що банком не надано для дослідження запитуваних експертом первинних документів, спростовується Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. № 578/5, оскільки надані банком виписки по рахунках позичальника є належними та допустимими доказами, оскільки виписки є первинними бухгалтерськими документами.

Щодо визнання недійсним кредитного договору, то суд вважає необгрунтованими твердження відповідача,що експертизою встановлено, що банк не надав і не підписав з відповідачем додаток визначення сукупної вартості кредиту, тим самим ввівши ОСОБА_1 в оману під час підписання договору, і чим порушив ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім цього, суд встановив, що предметом експертного дослідження від 27.12.2017р. було визначення законність нарахування заборгованості позичальника та відповідність нарахування банком процентів згідно вимог Положення про кредитування, а встановлення порушень банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не входило до компетенції експерта.

Згідно ч.ч. 19, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 зазначено, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суд вважає, що, ОСОБА_1 не наддав суду жодних доказів введення його в оману, а також наявності будь-якої помилки з його боку та боку банка.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» обґрунтований і тому підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1 не знайшов свого обґрунтування і тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 268 273,315, 354 ЦПК України, ст.ст. 510, 526, 530, 527, 536, 1048,1049, 1054ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ZPEOGA0000000005 від 07.11.2007 року на загальну суму в розмірі 1 280 770,49 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 27 585,13 доларів США, що еквівалентно 750 738,09 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом - 10 739,68 доларів США, що еквівалентно 292 283,81 грн.; заборгованості з винагороди за надання фінансового інструменту - 2 846,76 доларів США, що еквівалентно 77 475,48 грн.; заборгованості з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 03.06.2015 р. по 03.06.2016 р. 160 273,11 грн.. а також судові витрати на загальну суму 19 211,56 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору від 07.11.2007 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Л.О.Мєркулова