Рішення № 73267498, 10.04.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/874/18

2/303/792/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

Заочне

10 квітня 2018 року Мукачівський міськрайонний суд в особі головуючого судді Курах Л.В., за участю секретаря Багин Р., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог виконавчий комітет Мукачівської міської ради про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог виконавчий комітет Мукачівської міської ради про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, в якій зазначає, що у відповідності з реєстраційним посвідченням від 05.08.1993 року виданим Мукачівським БТІ він являється власником квартири №35, розташованої в будинку №28 по вулиці Митрополита Володимира в м.Мукачево. У його квартирі зареєстрований син ОСОБА_2, який з 2016 року у квартирі не проживає. Відповідач з метою виїзду на заробітки вибув у невідомому позивачеві напрямку і в добровільному порядку не знявся з реєстрації за місцем проживання. Дана обставина негативно відображається на його праві володіння та користування майном, так як він не може звернутись на отримання субсидій на житлово-комунальні послуги.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву, якою просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлялася належним чином в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог виконавчого комітету Мукачівської міської радив судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті без фіксування судового процессу та на підставі ст. 280 ЦПК України постановивши по справі заочне рішення.

Дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Встановлено, що власником квартири згідно реєстраційного посвідчення Мукачівського МБТІ від 05.08.1993 року АДРЕСА_1 по вул.. ОСОБА_3 (ОСОБА_4) являється ОСОБА_1. (а.с.7,10)

Згідно з виписки з будинкової книги в даній квартирі, окрім власника ОСОБА_1 зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2А.(а.с.12,13).

Довідка ТОВ І.Т.В.Сервіс Плюс від 14.02.2018 року №1-018730 також свідчить про реєстрацію в квартирі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 (а.с.14)

Актом №159 від 10 лютого 2018 року ТОВ І.Т.В.Сервіс Плюс ОСОБА_2 підтверджується, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2016 року.(а.с.15)

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

За змістом зазначених норм праву користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Дані правовідносин регулюються положенням статті 405 ЦК України в частині вимог до ОСОБА_2, оскільки за встановлених фактичних обставин відповідач, є таким, що втратив право користування житлом оскільки більше одного року у квартирі не проживає, а тому відповідно до положень статей 391 та 405 ЦК України ОСОБА_1 як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, оскільки ОСОБА_2 добровільно не знявся з реєстрації.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 76, 78, 79, 81, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст.317,319, 383, 391,405 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог виконавчий комітет Мукачівської міської ради про визнання таким, що втратив право користування жилим задоволити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 таким , що втратив право користування житловою площею у квартирі №35, розташованій у будинку №28 по вулиці Митрополита Володимира в м.Мукачево, Закарпатської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча Курах Л.В.