Постанова № 73267407, 04.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/240/2018(м)

266/4076/17

266/4076/17

22-ц/775/240/2018(м)

Головуючий у 1-й інстанції Д'яченко Д.О.

Суддя - доповідач Биліна Т.І.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Лопатіної М.Ю., Принцевської В.П.,

при секретарі Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 лютого 2018 року у справі за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану, -

в с т а н о в и л а :

19 жовтня 2017 року Маріупольська міська рада(надалі ММР) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану. Позов обґрунтовано тим, що відповідач за адресою: вул. Залізнична, б. 28, самовільно зайняла земельну ділянку площею: 0,0001 га, розмістивши на ній вигрібну яму. В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.09.2017 року № 121/2017 ОСОБА_1 вказано до 07.09.2017 року усунути виявлені порушення. Проте, станом на 29.09.2017 року відповідач дієвих заходів не здійснила, підтвердженням чого став повторний акт. Оскільки до теперішнього часу порушення не усунуті, позивач просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, та привести її у придатний до використання стан шляхом засипання вигрібної ями, та стягнути судові витрати.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 лютого 2018 року, позов ММР задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, площею : 0,0001 га за адресою: АДРЕСА_1, та привести її у придатний стан шляхом засипання вигрібної ями. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ММР судовий збір у розмірі 1600,00 гривень.

З вказаним рішенням суду не погодилася відповідач та подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила рішення скасувати та закрити провадження по справі. В апеляційній скарзі, зазначила свою незгоду з висновком суду першої інстанції про те, що вона самовільно зайняла земельну ділянку. Суд не врахував, що зливна яма була побудована колишнім власником будинку, її батьком ОСОБА_2 в 2001році поруч з сіньми на підставі рішення колегії Приморської райадміністрації від 22.08.2001 року про дозвіл на будівництво малогабаритного житлового будинку за вказаною адресою. В технічному паспорті на житловий будинок 2007 року, вказані господарські будівлі, споруди та межі земельної ділянки. Батько казав техніку з БТІ щодо облаштування і розташування зливної ями. Розташована вона на відстані 1 метра від паркану, який межує із земельною ділянкою будинку АДРЕСА_3 На підставі договору дарування від 02.07.2008 року вона стала власником домоволодіння по АДРЕСА_2 з боку ММР ніколи не було. Попередження від управління земельних ресурсів ММР були отримані нею поштою під час розгляду справи.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яку самочинно використовує під вигрібну яму. ОСОБА_1 не довела, що зверталася у встановленому законом порядку до органів самоврядування із заявою про надання їй у користування (оренду) земельної ділянки, необхідної для організації вигрібної ями. Вказане є підставою для зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0001 га з земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, розташовану по АДРЕСА_1, привести її в придатний для використання стан шляхом засипання вигрібної ями.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, що в повній мірі узгоджуються з нормами закону, що регулюють спірні відносини.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу право власника здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснює територіальна громада через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Ст. 387 ЦК України передбачає право власника на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. б. ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельної ділянки в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель, споруджень, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.116, ч.1 ст.125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з абз.15 ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи не знайшли своє підтвердження.

Доводи апеляційної скарги, що зливна яма була побудована колишнім власником будинку, її батьком ОСОБА_2 в 2001році поруч з сіньми на підставі рішення колегії Приморської райадміністрації від 22.08.2001 року про дозвіл на будівництво малогабаритного житлового будинку необґрунтовані. Відповідач не довела, що у вказаному рішенні зазначено вигрібну яму.(а.с.16)

Доводи апеляційної скарги, що в технічному паспорті на житловий будинок 2007 року, вказані господарські будівлі, споруди та межі земельної ділянки із зазначенням зливної ями на відстані 1 метра від паркану, який межує із земельною ділянкою будинку №30 по цій же вулиці - неспроможні.

В оглянутому в судовому засіданні технічному паспорті 2007 року відсутні відомості про наявність вигрібної або зливної ями.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутності певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на підставі яких правовстановлюючих документів вона використовує земельну ділянку під вигрібну яму.

Відповідно до положень ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2018 року.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: М.Ю. Лопатіна

В.П. Принцевська