Постанова № 73265913, 03.04.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/1335/17 Провадження № 22-ц/795/442/2018 Головуючий у I інстанції - Коваленко А. В. Доповідач - Лакіза Г. П.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Лакізи Г.П.,

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

секретар: Поклад Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на ухвалу судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленка А.В. від 15 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про стягнення компенсації за роботу у вихідні дні, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок підприємства, допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок ФСС,

У С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ "Міський комерційний банк" про стягнення компенсації за роботу у вихідні дні, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок підприємства, допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок ФСС. Стягнуто з ПАТ "Міський комерційний банк" на користь ОСОБА_2 192610 грн, з яких 59840 грн - сума компенсації за вихід на роботу у вихідні та святкові дні та 132770 грн - сума середнього заробітку в зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні. Стягнуто з ПАТ "Міський комерційний банк" на користь держави 1926 грн. 10 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

15 лютого 2018 року ПАТ "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемка Р.А. звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду та заявою про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленка А.В. від 15 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 06.11.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про стягнення компенсації за роботу у вихідні дні та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні; заяву ПАТ "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" про перегляд заочного рішення суду залишено без розгляду та повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі ПАТ "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" просить ухвалу Прилуцького міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги Банку зводяться до того, що місцевим судом не повно з'ясовано усі фактичні обставини справи, при цьому суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.

Банк зазначає, що першого разу ними було подано заяву про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 06.11.2017 в строки, передбачені законодавством. Проте, у зв'язку з визнанням ПАТ "Міський комерційний банк" неплатоспроможним та ліквідацією банку, відсутністю необхідних коштів для сплати судового збору, заявник не мав об'єктивної можливості сплатити судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у цій справі. При повторній подачі заяви про перегляд заочного рішення, судовий збір було сплачено в повному розмірі. Інформація про визнання ПАТ "Міський комерційний банк" неплатоспроможним та ліквідацію банку є загальнодоступною та міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тому вважають, що обставини щодо неплатоспроможності ПАТ "Міський комерційний банк" та важкого фінансового становища останнього є загальновідомими та не потребують доказування. Банк тривалий час не мав можливості здійснювати будь-які оплати, пов'язані з господарською діяльністю фінансової установи в ліквідаційній процедурі (в тому числі здійснювати оплату судового збору) у зв'язку з відсутністю затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб кошторису на період з січня по березень 2018 року.

Таким чином, Банк вважає, що оскільки первісну заяву про перегляд заочного рішення суду було подано в межах строку, передбаченого законодавством, а причини пропуску строку при повторному поданні такої заяви є поважними, у суду першої інстанції були правові підстави для поновлення пропущеного Банком строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 06.11.2017.

В поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ПАТ "Міський комерційний банк" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Зазначає, що доводи Банка не заслуговують на увагу; обставини, на які посилається Банк, не підтверджені належними письмовими доказами; судом першої інстанції при постановленні ухвали від 15.02.2018 не було допущено порушення норм матеріального чи процесуального права. ОСОБА_2 вважає, що перешкод для сплати судового збору до 31.12.2017 у Банку не було, оскільки його кошторис на четвертий квартал Фондом гарантування вкладів фізичних осіб був затверджений, а відсутність кошторису на перший квартал 2018 року Банком не доведена.

26 березня 2018 року до апеляційного суду надійшло клопотання ПАТ "Міський комерційний банк" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Зважаючи на те, що явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, для забезпечення проведення відеоконференції потрібен певний час, а, строк розгляду апеляційної скарги спливає 16.04.2018; апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання належить відмовити.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, вони належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, що підтверджується про вручення їм судових повісток 19 та 20 березня 2018 року, тому апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи відповідно до приписів ст. 223 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, зважаючи на таке.

Відповідно до приписів ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ "Міський комерційний банк" про стягнення компенсації за роботу у вихідні дні, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок підприємства, допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок ФСС задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Міський комерційний банк" на користь ОСОБА_2 192610 грн, з яких 59840 грн - сума компенсації за вихід на роботу у вихідні та святкові дні та 132770 грн - сума середнього заробітку в зв?язку з затримкою розрахунку при звільненні. Стягнуто з ПАТ "Міський комерційний банк" на користь держави 1926 грн. 10 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.15-17). Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 08.12.17 виправлено описку в резолютивній частині цього заочного рішення, викладено п.2 в наступній редакції: "Стягнути з ПАТ "Міський комерційний банк" на користь ОСОБА_2 192610 грн, з яких 59840 грн - сума компенсації за вихід на роботу у вихідні та святкові дні та 132770 грн - сума середнього заробітку в зв?язку з затримкою розрахунку при звільненні, з утриманням з даної суми обов'язкових податків та інших платежів, передбачених законодавством" (т.2 а.с.27).

Копію заочного рішення суду від 06 листопада 2017 року відповідач, який не був присутній в судовому засіданні, отримав 13.11.2017 (том 2, а.с.20),

23 листопада 2017 року (тобто у строк, визначений процесуальним законом) ПАТ "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду (т.2 а.с.30-86).

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року заяву ПАТ "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемка Р.А. про перегляд заочного рішення суду залишено без руху в зв'язку з несплатою Банком при її подачі судового збору (т.2 а.с.88).

15 грудня 2017 року до місцевого суду надійшло клопотання Банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" про звільнення від сплати судового збору за подачу заяви про перегляд заочного рішення суду з посиланням на те, що в зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації у Банку відсутня можливість здійснювати будь-які оплати, пов'язані з господарською діяльністю фінансової установи, і враховуючи такий майновий стан Банку, наявні підстави для звільнення його від сплати судового збору, передбачені ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (т.2 а.с.90-91).

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду від 18 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення суду; продовжено Публічному акціонерному товариству "Міський комерційний банк" строк на виконання ухвали судді Прилуцького міськрайонного суду від 30.11.2017 року; надано ПАТ "Міський комерційний банк" п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для сплати судового збору у розмірі 800 грн. (т.2 а.с.93).

Відмовляючи в задоволенні заяви ПАТ "Міський комерційний банк" про звільнення від сплати судового збору, суддя зазначив, що звільнення від сплати судового збору є крайньою мірою, коли судом встановлено майнову неможливість сплати судового збору ні на даний час, ні в майбутньому до ухвалення судового рішення. В інших випадках можливо надати розстрочку або відстрочку по сплаті судового збору. ПАТ "Міський комерційний банк" не представлено належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість проведення банком сплати судового збору у розмірі 800 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення.

02 січня 2018 року до місцевого суду надійшло клопотання Банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію про відстрочення сплати судового збору за подачу заяви про перегляд заочного рішення суду, яке було обґрунтовано відсутністю можливості здійснювати будь-які оплати, пов'язані з господарською діяльністю фінансової установи в ліквідаційній процедурі, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не затверджено кошторис ПАТ "Міський комерційний банк" (т.2 а.с.97-98).

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду від 04 січня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення суду; продовжено Публічному акціонерному товариству "Міський комерційний банк" строк на виконання ухвали судді Прилуцького міськрайонного суду від 30.11.2017 року; надано Публічному акціонерному товариству "Міський комерційний банк" п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для сплати судового збору у розмірі 800 грн. (т.2 а.с.100).

Відмовляючи в задоволенні заяви ПАТ "Міський комерційний банк" про відстрочення сплати судового збору, суддя зазначив, що ПАТ "Міський комерційний банк" не представлено належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість проведення банком сплати судового збору у розмірі 800 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення.

19 січня 2018 року місцевого суду надійшло клопотання Банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію про відстрочення сплати судового збору за подачу заяви про перегляд заочного рішення суду, яке було обґрунтовано відсутністю можливості здійснювати будь-які оплати, пов'язані з господарською діяльністю фінансової установи в ліквідаційній процедурі, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не затверджено кошторис ПАТ "Міський комерційний банк" на січень-березень 2018 року (т.2 а.с.102-103).

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду від 23 січня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення суду; заяву ПАТ "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію про перегляд заочного рішення суду визнано неподаною та повернуто заявнику (т.2 а.с.105-106).

Відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, визнаючи неподаною та повертаючи заяву, суддя послався на те, що ПАТ "Міський комерційний банк" неодноразово надавався строк для усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення суду. Але заявник повторно звернувся до суду з аналогічним клопотанням про відстрочення сплати судового збору, при цьому не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість проведення банком сплати судового збору у розмірі 800 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення.

Копія ухвали судді Прилуцького міськрайонного суду від 23 січня 2018 року відповідачу вручена 29.01.2018 (том 2, а.с.108).

15 лютого 2018 року до суду першої інстанції від ПАТ "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію повторно надійшла заява про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 06.11.2017 разом з квитанцією про сплату судового збору та клопотанням про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду (т.2 а.с.110-112, 113, 114).

В клопотанні про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду Банк зазначав, що ними вчасно було подано заяву про перегляд заочного рішення суду, проте, у зв'язку з визнанням ПАТ "Міський комерційний банк" неплатоспроможним та ліквідацією банку, відсутністю необхідних коштів для сплати судового збору, заявник не мав об?єктивної можливості сплатити судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у цій справі. Тому просили визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та поновити його.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "Міський комерційний банк" про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду; заяву ПАТ "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію про перегляд заочного рішення суду залишено без розгляду та повернуто заявнику (т.2 а.с.165-166).

Відмовляючи в задоволенні клопотання Банку про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду та залишаючи цю заяву без розгляду, суддя послався на те, що ПАТ "Міський комерційний банк" неодноразово надавався строк для усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення суду, тобто судом забезпечувалося право Банку на перегляд заочного рішення. Проте, ПАТ "Міський комерційний банк" неодноразово з тих самих підстав подавав до суду відповідні клопотання про розстрочення або відстрочення сплати судового збору, що свідчить про зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи. Жодних доказів, які б свідчили про відсутність з 29.11.2017 року (подача заяви про перегляд заочного рішення) по 23.01.2018 року (повернення заяви про перегляд заочного рішення) коштів на сплату судового збору, до матеріалів справи заявником не долучено, а лише мається посилання на загальновідомий факт важкого фінансового стану, що не може бути беззаперечною підставою поважності пропущення процесуального строку. За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення, а тому клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню, а заява підлягає залишенню без розгляду.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитися апеляційний суд, зважаючи на таке.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Цивільним процесуальним кодексом України також визначено принципи здійснення цивільного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі "Скорик проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі "Bellet v. France" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати особі можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Особливістю апеляційного оскарження заочного рішення суду відповідачем є те, що спочатку ним має бути подана заява про перегляд заочного рішення суду, а у разі залишення такої заяви без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Залишення без розгляду заяви ПАТ "Міський комерційний банк" за наведених обставин (посилання ПАТ "Міський комерційний банк" в своїх численних клопотаннях про відстрочення від сплати судового збору в зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації Банку, відсутня можливість здійснювати будь-які оплати, пов'язані з господарською діяльністю фінансової установи до затвердження кошторису) суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки фактично унеможливлює апеляційне оскарження заочного рішення суду. Тому апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи ПАТ "Міський комерційний банк" про те, що пропуск строку повторної подачі заяви про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 06.11.2017 був викликаний поважними причинами, що перешкоджали Банку своєчасно сплатити судовий збір в розмірі 800 грн. у зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації Банку, відсутністю можливості здійснювати будь-які оплати, пов'язані з господарською діяльністю фінансової установи до затвердження кошторису

Отже, місцевий суд помилково визнав зазначені вище обставини неповажними причинами пропуску Банком строку подачі повторної заяви про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 06.11.2017, а та помилково залишив подану ПАТ "Міський комерційний банк" 15.02.2018 без розгляду, відмовивши Банку в поновленні строку на її подачу.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції було порушено порядок розгляду питання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування заочного рішення суду. Відповідно до ч.3 ст. 127 ЦПК якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Натомість, заява ПАТ "Міський комерційний банк" про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду була розглянута суддею одноособово, що є процесуальним порушенням.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" задовольнити.

Ухвалу судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 лютого 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 10 квітня 2018 року.

Головуючий:Судді: