Рішення № 73265634, 23.03.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/95/18

Провадження № 2/740/634/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря – Кононяко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс-Євро» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який в подальшому 20 лютого 2018 року уточнив та просив стягнути з ТОВ «Автотранс-Євро» на його користь 13 212,85 грн. заборгованості по заробітній платі та 11283,15 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 09 жовтня 2017 року по 20 лютого 2018 року.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що в періоди з 27.03.2017 по 01.06.2017 та з 13.07.2017 по 09.10.2017 він працював у ТОВ «Автотранс-Євро» водієм автомобільного транспорту. Протягом роботи у відповідача заробітна плата йому не виплачувалась в порядку та строки, визначені трудовим законодавством України, а також не здійснювалась її індексація, як це передбачено Законом України «Про оплату праці». При звільненні не було проведено з ним повного розрахунку належних йому коштів.

Згідно даних Ніжинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України розмір його заробітної плати за період роботи з 27.03.2017 по 01.06.2017 та з 13.07.2017 по 09.10.2017 склав 13212,85 грн.

Його середньоденний заробіток становить 118,77 грн. Оскільки з дня його звільнення відповідач не сплатив заробітну плату, то відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто (3250,00 + 1857,14 виплати за останні два календарні місяці роботи перед звільненням): 43 відпрацьованих робочих днів = 118,77). Отже середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.10.2017 року по 20.02.2018 року становить: 118,77 грн. х 95 робочих днів =11283,15 грн. При розрахунку середньої заробітної плати він керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМ України №100 від 08.02.1995 року.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача 24496,00 грн., з яких заборгованість із заробітної плати - в сумі 13 212 грн. 85 коп. та 11283,15 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами .

Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.

Відповідачу було запропоновано протягом п»ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву відповідно до ст. 278 ч.1 ЦПК України.

Згідно ст. 279 ч.5 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд з урахуванням того, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважає за необхідне розглянути справу в судовому засіданні без повідомлення сторін відповідно до ч.6 ст.279 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач не надав суду відзив, що згідно ч.2 ст.191 ЦПК України є підставою для вирішення спору за наявними матеріалами справи.

По спливу встановленого судом п*ятнадцятиденного строку для надання відзову на позов 19 лютого 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із зазначенням того, що з ОСОБА_1 при його звільненні розрахунок збув проведений в повному обсязі, що підтверджується наданими ними копіями розрахунково-платіжних відомостей.

23 лютого 2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому він зазначає, що копії розрахунково-платіжних відомостей, в яких відсутні його підписи, є неналежними доказами і вважає, що для з’ясування обставин справи необхідно призначити судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно ст. 279 ч.5 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації у строки, зазначені в ст.116 даного Кодексу, а саме: в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 даного Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред*явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до п.8 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року з наступними змінами передбачено нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюєтьсяшляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ «Транс-Євро» на посаду водія автомобільного транспорту, запис №18 від 27.03.2017. 01 червня 2017 ОСОБА_1 звільнено на підставі ст.36 КЗпП за угодою сторін. 13.07.2017 ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автомобільного транспорту та 09.10.2017 – звільнено за угодою сторін. (а.с.4).

Відповідно до даних наданих Ніжинським об’єднаним управління Пенсійного фонду України від 20 жовтня 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 на ТОВ «Автотранс-Євро», код 34549357, за 2017 рік становить: у березні - 738,64 грн., у квітні -3250,00 грн., у травні – 3250,00 грн., у червні -867,37 грн., у липні – 1857,14 грн., у серпні – 3250,00 грн.

Отже середня заробітна плата позивача становить 118, 77 грн. (3250,00 +1857,14 виплати за останні два календарні місяці роботи перед звільненням): 43 відпрацьованих робочих днів=118,77).

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягає стягненню компенсація за затримку розрахунку за період з 09.10.2017 по 20.02.2018, що складає 95 робочих дні х 118,77 грн. = 11283,15 грн., згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженним постановою КМ України №100 від 08.02.1995р.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач з метою підтвердження отримання заробітної плати ОСОБА_1 надав розрахунково-платіжні відомості та відомості на виплату, в яких зазначена сума нарахованої заробітної та суму заробітної плати, що належить до виплати, яка співпадає з розрахунком, наданим позивачем (а.с.17-36). Неналежним чином завірені копіїрозрахунково-платіжних відомостей, наданих відповідачем, як заінтересованої особи, без надання оригіналів таких документів не є беззаперечними доказами виплати заробітної плати і не є такими, що спростовують позовні вимоги позивача.

Проте, належним та допустимим доказом отримання заробітної плати може бути лише платіжна відомість - документ, по якому здійснюється видача заробітної плати працівникові, з підписом працівника про отримання грошей. Таких документів відповідачем суду не надано.

Позивачем зазначено, що у платіжних відомостях про отримання заробітної плати він не розписувався.

Отже, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами твердження позивача про неотримання ним заробітної плати.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Порядок оплати та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Статтею 5 даного Закону передбачено пільги щодо сплати судового збору. Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Виходячи з положень Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до складу фонду основної заробітної плати та фонду додаткової заробітної плати, а тому при поданні позовної заяви ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір в сумі 640 грн.

Тому, з відповідача в дохід держави, слід стягнути судовий збір в сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст.47, 94,115-117 КЗпП України, ст.ст. 141, 263-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Автотранс-Євро”, код ЄДРПОУ 34549357, адреса: 17500 Чернігівська область, м.Прилуки, вул.Січових стрільців, 19-А, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: м.Ніжин, вул.Паризької Комуни, буд.22, Чернігівської області, заборгованість із заробітної плати в сумі 13 212 (тринадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 85 коп. (без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.10.2017 року по 20 лютого 2018 року в сумі 11283(одинадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 15 коп. (без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів), а всього стягнути - 24496 (двадцять чотири тисячі чотириста девяносто шість) грн. (без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ Автотранс-Євро ” в дохід держави 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.

Допустити до негайного виконання рішення про стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.