Рішення № 73265602, 30.03.2018, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1752/17

Провадження № 2/739/18/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2018 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря – Лукаш Н.Я.,

позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачки – ОСОБА_3,

відповідача – ОСОБА_4,

представника відповідача – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі – позивачі) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі – відповідач) і після уточнення позовних вимог просили визнати за ними права власності на 46/100 часток житлового будинку, незакінченого будівництвом, розташованого за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95-а, що складається з кімнат: коридор 1-1 площею 5,5 м.кв., топочна 1-2 площею 6,5 м.кв., санвузол 1-3 площею 4,6 м.кв., житлова кімната 1-4 площею 12,9 м.кв., передпокій (прихожа) 1-7 площею 15,7 м.кв., кухня 1-9 площею 13,5 м.кв., а також на розташовані за вказаною адресою ганок площею 8,8 м.кв. і погріб площею 9,0 м.кв. Також ОСОБА_1 просила визнати належність їй на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_2 47/100 часток земельної ділянки загальною площею 0,08 га та виділити дану частку земельної ділянки в натурі згідно висновку експерта №105/2017/2018 від 16 лютого 2018 року.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що вони є спадкоємцями ОСОБА_6, яка померла 30 вересня 2016 року. Ухвалою суду від 10 грудня 2015 року було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 та відповідачем про поділ у натурі незавершеного будівництвом будинку, розташованого за вказаною вище адресою, за умовами якої ОСОБА_6 виділено вказані вище кімнати, ганок і погріб. Ще за життя ОСОБА_6 виконала роботи з облаштування належних їй кімнат якої окремої квартири. Позивачі, посилаючись на положення статей 319, 331 ЦК України, зазначають, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки і він може належати на праві сумісної власності та підлягати поділу. Тому вони вправі ввести належну їм частку будинку в експлуатацію і оформити її належним чином. При цьому сам будинок розташований на земельній ділянці площею 0,08 га, яка приватизована відповідачем і без наявності права на земельну ділянку позивачі не можуть ввести в експлуатацію належне їм нерухоме майно. Позивачі вказують, що на даний час житловий будинок на 100% готовий до експлуатації. Статтею 120 ЗК України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Відповідно позивачка ОСОБА_1 просить визнати належність їй разом з іншим позивачем на праві спільної сумісної власності частини земельної ділянки на якій розташований спірний житловий будинок пропорційно до частки, яка належить позивачам у цьому житловому будинку.

Відповідачем подано заперечення на позов з яких вбачається, що позовні вимоги ним не визнаються, на думку відповідача до спадкових права ОСОБА_6 не увійшла частка у праві спільної часткової власності у спірному будинку, оскільки остання за життя не набула права власності на вказане нерухоме майно. Відповідач вказує, що дійсно судом було затверджено мирову угоду, укладену між ним та ОСОБА_6, за якою кожному з них були виділені окремі приміщення спірного будинку, які можна було обладнати в ізольовані квартири, без зазначення часток у праві спільної часткової власності. Будь-яких перепон щодо введення в експлуатацію приміщень в якості квартир він не створює, у той же час укладати будь-які угоди, на підставі яких може виникнути спільна власність із позивачами, він наміру не має.

Ухвалою суду від 30 листопада 2017 року у справі було призначено проведення судової земельно-технічної експертизи у зв’язку з чим зупинено провадження у справі.

22 січня 2018 року позивач ОСОБА_2 подав заяву про відмову від позову, у зв’язку з чим 24 січня 2018 року провадження у справі було поновлено.

01 лютого 2018 року, під час розгляду заяви позивача ОСОБА_2 про відмову від позову, останній уточнив, що відмовляється від позову лише в частині позовних вимог щодо визнання права власності на частку земельної ділянки, у зв’язку з чим ухвалою суду провадження у справі в цій частині було закрито, при цього продовжено розгляд справи в частині інших позовних вимог.

01 лютого 2018 року провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

06 березня 2018 року, у зв’язку із завершенням проведення експертизи, провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29 березня 2018 року позивачкою ОСОБА_1 подано заяву в якій вона уточнила позовну вимогу щодо спірної земельної ділянки та просила визнати належність їй на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 47/100 часток земельної ділянки, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95-а.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю, пояснив, що позивачі набули у порядку спадкування право власності на частину спірного житлового будинку, яка належала ОСОБА_6 Даний будинок хоча й не введений в експлуатацію, однак готовий на 100% до експлуатації, у зв’язку з чим позивачі мають право на визнання за ними права власності на його частку. Пропорційно частці будинку вони мають також право на отримання у власність відповідної частки земельної ділянки на якій збудовано вказаний будинок. Водночас відповідач, який є власником вказаної земельної ділянки, прав позивачів не визнає.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні висловився проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях, пояснив, що за позивачами неможливо визнати право власності на об’єкт незавершеного будівництва в порядку спадкування. При цьому заявив, що з двох варіантів поділу земельної ділянки, які запропоновані експертом, для відповідача кращим буде варіант №2, який передбачає встановлення земельного сервітуту для проходу до земельної ділянки, що пропонується виділити відповідачу за цим варіантом.

Заслухавши вступні слова позивачів, представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 29 вересня 2016 року в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області померла ОСОБА_6 (а.с. 5).

Ще за життя між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у рамках цивільної справи №739/339/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, було укладено мирову угоду від 10 грудня 2015 року в частині поділу незакінченого будівництвом будинку та господарських будівель, розташованих за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95а (а.с. 8).

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2015 року у рамках цивільної справи №739/339/15-ц було визнано вказану мирову угоду про поділ вказаного вище незавершеного будівництво житлового будинку, згідно умов якої:

- ОСОБА_4 передаються наступні приміщення в незакінченому будівництвом будинку за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95а – житлова кімната №1-5 площею 13,0 м.кв., вартістю 85 948 грн. 00 коп., житлова кімната №1-6 площею 12,5 м. кв., вартістю 82 643 грн. 00 коп., житлова кімната №1-8 площею 21,0 м. кв., вартістю 138 839 грн. 00 коп., а також розташовані за вказаною адресою сарай літера «Б», вартістю 43 690 грн. 00 коп., гараж літера «Г», вартістю 117 850 грн. 00 коп., вбиральня вартістю 3 770 грн. 00 коп. та огорожа вартістю 3 955 грн. 00 коп. Загальна вартість приміщень та господарських будівель становить 476 694 грн. 00 коп.;

- ОСОБА_6 передаються наступні приміщення в незакінченому будівництвом будинку за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95а – коридор №1-1 площею 5,5 м.кв., вартістю 36 363 грн. 00 коп., топочна №1-2 площею 6,5 м.кв., вартістю 42 974 грн. 00 коп., санвузол №1-3 площею 4,6 м.кв., вартістю 30 412 грн. 00 коп.; житлова кімната №1-4 площею 12,9 м.кв., вартістю 85 287 грн. 00 коп., передпокій (прихожа) №1-7 площею 15,7 м.кв., вартістю 103 801 грн. 00 коп., кухня №1-9 площею 13,5 м.кв., вартістю 89 254 грн. 00 коп., ганок вартістю 4 640 грн. 00 коп. та погріб вартістю 17 990 грн. 00 коп., ворота з хвірткою, шиферна огорожа та ? решітчатої огорожі вартістю 19 835 грн. 00 коп. Загальна вартість приміщень та господарських будівель становить 430 556 грн. 00 коп. (а.с. 26-28).

Також відповідно до вказаної угоди сторони домовилися, що в якості урівнення долей по даній мировій угоді ОСОБА_4 сплачує ОСОБА_6 кошти в сумі 23 000 грн. 00 коп. і бере на себе зобов’язання виконати роботи із замурування дверних отворів з кімнати №1-7 до кімнат №,№ 1-5, 1-6 та 1-8 (а.с. 26-28).

Згідно проведеної в рамках цивільної справи №739/339/15-ц судової комплексної експертизи №50/2015 від 28 вересня 2015 року ступінь будівельної готовності житлового будинку, розташованого за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95-а, становить 100%, житловий будинок придатний для експлуатації (а.с. 72-73).

З технічного паспорта, виготовленого на частину житлового будинку, яка була передана згідно мирової угоди від 10 грудня 2015 року ОСОБА_6, вбачається, що вона становить відокремлену квартиру, що складається з: коридору 1-1 площею 5,5 м.кв., топочної 1-2 площею 6,5 м.кв., санвузла 1-3 площею 4,6 м.кв., житлової кімнати 1-4 площею 12,9 м.кв., передпокою (прихожої) 1-7 площею 15,7 м.кв., кухні 1-9 площею 13,5 м.кв. (а.с. 9-10).

Згідно описової частини висновку експерта №105/2017/2018 від 16 лютого 2018 року частина незавершеного будівництвом житлового будинку №95а по вул. Шевченка у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області, яка виділена ОСОБА_6, в процентному відношенні становить 47/100 частини (а.с. 63).

Після смерті ОСОБА_1 спадщина останньої була прийнята її матір’ю ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2, тобто позивачами, які є єдиними спадкоємцями ОСОБА_1, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса ОСОБА_7 від 31 березня 2017 року (а.с. 7).

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, до позивачів згідно статті 1218 ЦК України перейшли усі права та обов’язки, які належали за життя ОСОБА_1 та не припинилися внаслідок її смерті.

Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об’єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об’єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об’єкт будівництва» (статті 876, 877, 879–881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва) – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб’єктивних цивільних прав стосовно об’єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, що міститься у постанові від 07 вересня 2016 року, винесеній у справі №6-47цс16, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368,372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

За позовом дружини, членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

Оскільки позивачі є спадкоємцями ОСОБА_6 за законом і до них перейшли усі права та обов’язки, які належали останній за життя, зокрема й право власності на частину незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95а, ступінь готовності якого становить 100% і який є придатним до експлуатації, суд приходить до висновку про наявність у позивачів права ввести належну їм частку будинку в експлуатацію і оформити її належним чином, що у свою чергу свідчить про наявність підстав для визнання за позивачами права власності на частку житлового будинку, літера А-1, незакінченого будівництвом, розташованого за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95а, що складається з кімнат: коридор 1-1 площею 5,5 м.кв., топочна 1-2 площею 6,5 м.кв., санвузол 1-3 площею 4,6 м.кв., житлова кімната 1-4 площею 12,9 м.кв., передпокій (прихожа) 1-7 площею 15,7 м.кв., кухня 1-9 площею 13,5 м.кв., а також на розташовані за вказаною адресою ганок площею 8,8 м.кв. і погріб площею 9,0 м.кв.

При цьому, беручи до уваги те, що позивачі не заявляють вимог про визначення кожному з них часток у праві спільної власності, суд, відповідно до статей 355, 368 ЦК України вважає за необхідне визнати за позивачами право спільної сумісної власності на вказане нерухоме майно, яке фактично становить не 46/100, а 47/100 вказаного вище житлового будинку, незавершеного будівництвом, що підтверджується дослідженим у судовому засіданні висновком експерта №105/2017/2018 від 16 лютого 2018 року.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Як з’ясовано, спірний житловий будинок №95а по вул. Шевченка у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області, 47/100 часток якого належить позивачам, розміщений на земельній ділянці площею 0,08 гектари, яка згідно державного акту на права приватної власності на землю від 10 червня 1997 року належить на праві власності відповідачу (а.с. 71).

Незважаючи на це відповідач прав позивачів як на частку незавершеного будівництвом будинку, так і на частку належної йому земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок, не визнає.

Позивачка ОСОБА_1, після уточнення позовних вимог, просила визнати належність їй на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_2 47/100 часток земельної ділянки загальною площею 0,08 га та виділити дану частку земельної ділянки в натурі згідно висновку експерта №105/2017/2018 від 16 лютого 2018 року. Водночас позивач ОСОБА_2 такої вимоги не заявляв.

Згідно частини четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Беручи до уваги той факт, що незавершений будівництвом спірний житловий будинок розташований на земельній ділянці, призначені для його будівництва та обслуговування, то у позивачів, за якими визнається право власності на 47/100 часток будинку, у такій самій частці виникає право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку.

Саме такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 11 червня 2012 року №6-66цс11, від 09 грудня 2015 року №6-814цс15 та від 16 грудня 2015 року №6-2710цс15.

Згідно висновку судової землевпорядної експертизи №105/2017/2018 від 16 лютого 2018 року варіанти поділу між позивачами, як спадкоємцями ОСОБА_8, з одного боку, та відповідачем з іншого, земельної ділянки площею 0,0774 гектари (площа уточнена в результаті виконання геодезичної зйомки), що розташована за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95а, виходячи з виділених ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2015 року про затвердження мирової угоди ОСОБА_6 та ОСОБА_4 приміщень та господарських будівель, розташованих за вказаною адресою, з урахуванням нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил пропонується з двома варіантами, наведеними у додатках №1 та №2 відповідно, згідно яких пропонується виділити позивачкам, як спадкоємцям ОСОБА_6, на 47/100 частини земельну ділянку площею 364 м.кв., що обмежена лініями розподілу, які проходять через точки Д-Д/-Е-Е/-Ж-Н-З-К-М-Л: від точки Д до точки Д/; від точки Д/ до точки Е; від точки Е до точки Е/; від точки Е/ до точки Ж; від точки Ж до точки Н на відстань 1,50 м.; від точки Н до точки З на відстань 22,40 м.; від точки З до точки К на відстань 7,90 м.; від точки К до точки М на відстань 20,10 м.; від точки М до точки Л на відстань 18,38 м. (а.с. 60-69).

Водночас, відповідачу на 53/100 частини пропонується виділити земельну ділянку площею 410 м.кв., що обмежена лініями розподілу, які проходять через точки Д-Д/-Е-Е/-Ж-Н-З-К-М-Л: від точки Д до точки Д/; від точки Д/ до точки Е; від точки Е до точки Е/; від точки Е/ до точки Ж; від точки Ж до точки Н на відстань 1,50 м.; від точки Н до точки З на відстань 22,40 м.; від точки З до точки К на відстань 7,90 м.; від точки К до точки М на відстань 20,10 м.; від точки М до точки Л на відстань 18,38 м. (а.с. 60-69).

При цьому за варіантом поділу №2 для проходу до земельної ділянки, що підлягає виділу відповідачу, пропонується встановити сервітуту шириною 1,50 м. площею 0,0038 гектари (38 м.кв.). на земельну ділянку, що виділяється позивачам, обмежену лініями, які проходять: від точки Л, розташованої на лівій межі, шириною 1,50 м. на відстань 18,38 м. у точку М; від точки М шириною 1,50 м. на відстань 8,52 м. у точку Н. (а.с. 69).

Представник відповідача у судовому засіданні під час дослідження висновку землевпорядної експертизи заявив, що у разі виділу земельних ділянок за варіантами, які запропоновані вказаною експертизою, для відповідача кращим є варіант №2 зі встановленням земельного сервітуту, що здатен забезпечити прохід до земельної ділянки, яку пропонується виділити відповідачу.

Беручи до уваги наявність у позивачів, яким на праві спільної сумісної власності належить 47/100 часток незавершеного будівництвом житлового будинку №95а, розташованого по вул. Шевченка у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області, права на відповідну частку земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок, що не визнається відповідачем, враховуючи інтереси останнього, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки ОСОБА_1 про визнання належності їй на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_2 47/100 часток земельної ділянки загальною площею 0,0774 гектари, та необхідність виділення їм вказаної частки земельної ділянки площею 364 м.кв. у натурі згідно висновку судової землевпорядної експертизи №105/2017/2018 від 16 лютого 2018 року відповідно до варіанту №2 (додаток №2).

При цьому відповідачу необхідно виділити у власність 53/100 частки земельної ділянки загальною площею 0,0774 гектари, що у натурі становить 410 м.кв., згідно висновку судової землевпорядної експертизи №105/2017/2018 від 16 лютого 2018 року відповідну до варіанту №2 (додаток №2).

Також вбачається необхідність встановити на частину земельної ділянки, що підлягає виділу відповідачці ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, земельний сервітут без визначення строку та безоплатно для проходу з вул. Шевченка до земельної ділянки, яка підлягає виділу відповідачу, згідно висновку судової землевпорядної експертизи №105/2017/2018 від 16 лютого 2018 року відповідно до варіанту №2 (додаток №2).

Отже, в цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати, здійснені ними у зв’язку з розглядом даної справи, зокрема на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню 5 678 грн. 60 коп. (650 грн. 00 коп. + 1 528 грн. 60 коп. + 3 500 грн. 00 коп.), а на користь позивача ОСОБА_4 підлягає стягненню 2 178 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 317, 319, 321, 328, 331, 368, 372, 377, 392, 1218 Цивільного кодексу України, статтями 60, 63, 69, 70 Сімейного кодексу України, статтею 120 Земельного кодексу України, статтями 76-81, 83, 141, 258-259, 263-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 (РНОКПП – НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), як спадкоємцями ОСОБА_6, право спільної сумісної власності на 47/100 частки житлового будинку, літера А-1, незакінченого будівництвом, розташованого за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95а, що складається з кімнат: коридор 1-1 площею 5,5 м.кв., топочна 1-2 площею 6,5 м.кв., санвузол 1-3 площею 4,6 м.кв., житлова кімната 1-4 площею 12,9 м.кв., передпокій (прихожа) 1-7 площею 15,7 м.кв., кухня 1-9 площею 13,5 м.кв., а також на розташовані за вказаною адресою ганок площею 8,8 м.кв. і погріб площею 9,0 м.кв.

Визнати належність ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, як спадкоємцям ОСОБА_6, на праві спільної сумісної власності 47/100 частки земельної ділянки загальною площею 0,0774 гектари, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95а, та виділити їм вказану частку земельної ділянки площею 364 м.кв. у натурі згідно висновку судової землевпорядної експертизи №105/2017/2018 від 16 лютого 2018 року за схемою №2, обмежену лініями розподілу, які проходять через точки Д-Д/-Е-Е/-Ж-Н-З-К-М-Л: від точки Д до точки Д/; від точки Д/ до точки Е; від точки Е до точки Е/; від точки Е/ до точки Ж; від точки Ж до точки Н на відстань 1,50 м.; від точки Н до точки З на відстань 22,40 м.; від точки З до точки К на відстань 7,90 м.; від точки К до точки М на відстань 20,10 м.; від точки М до точки Л на відстань 18,38 м.

Виділити ОСОБА_4 у власність 53/100 частки земельної ділянки загальною площею 0,0774 гектари, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95а, що у натурі становить 410 м.кв., згідно висновку судової землевпорядної експертизи №105/2017/2018 від 16 лютого 2018 року за схемою №2, обмежену лініями розподілу, які проходять через точки Д-Д/-Е-Е/-Ж-Н-З-Г-Д: від точки Д до точки Д/; від точки Д/ до точки Е; від точки Е до точки Е/; від точки Е/ до точки Ж; від точки Ж до точки Н на відстань 1,50 м.; від точки Н до точки З на відстань 22,40 м.; від точки З до точки Г; від точки Г до точки Д по правій межі на відстань 39,98 м. та межі з вулицею Шевченка на відстань 9,23 м.

Встановити на частину земельної ділянки, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 95а, площею 0,0038 м.кв., що підлягає виділу ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, земельний сервітут без визначення строку та безоплатно для проходу з вул. Шевченка до земельної ділянки, яка підлягає виділу ОСОБА_4, згідно висновку судової землевпорядної експертизи №105/2017/2018 від 16 лютого 2018 року за схемою №2, обмежену лініями, які проходять: від точки Л, розташованої на лівій межі, шириною 1,50 м. на відстань 18,38 м. у точку М; від точки М шириною 1,50 м. на відстань 8,52 м. у точку Н.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування судових витрат 5 678 (п’ять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування судових витрат 2 178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повне рішення складено 04 квітня 2018 року.