Постанова № 7326455, 21.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а- 6613 /09/1370

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі Колтун Ю.М.

з участю представників:

від позивача Негря Г.Ю., Бекерська О.І.,

від відповідача Петровський Ю.І., Антонюк І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства (надалі ЛМКП) «Львівтеплоенерго» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у м.Львові про скасування податкових повідомлень-рішень , -

в с т а н о в и в :

ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернувся в суд з адміністративним позовом до ДПІ у м.Львові про скасування податкових повідомлень-рішень за №0000451511/0/11979 від 17.07.2009 року та за №0000451511/1/16055 від 23.09.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач діяв у повній відповідності до ухвали Львівської міської ради від 16.11.2006 року №336, якою йому було встановлено додаткову пільгу, шляхом звільнення від сплати податку на прибуток за результатами роботи підприємства комунальної власності за девять місяців 2006 року. Крім того, позивач вважає, що орган державної податкової служби протиправно двічі провів перевірку за один і той самий період.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених вище міркувань.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву та доповненнях до них вважає, що позивач не міг бути звільнений від сплати податку на прибуток, оскільки відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пільги можуть бути встановлені лише законами про оподаткування. Щодо питань перевірки, то така на думку відповідача проводилась у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Представники відповідача дали аналогічні пояснення, просять в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд виходив з наступного.

За результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток ДПІ у м.Львові складено акт за №14/15-1/05506460 від 30.06.2009 року та прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000451511/0/11979 від 17.07.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 13915638 грн. 45 коп., в тому числі за основним платежем - 13252989 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 662649 грн. 45 коп.

За наслідками апеляційного узгодження в адміністративному порядку суми податкового зобовязання зазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а платнику податків надіслано податкове повідомлення-рішення за №0000451511/1/16055 від 23.09.2009 року.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог ч.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями та п.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 8 липня 1997 року №214 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 серпня 1997 року за №313/2117, позивачем занижено податкове зобовязання з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року та наростаючим за 2006 рік в розмірі 4130278 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

17.11.2006 року ЛМКП «Львівводоканал» подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на прибуток, у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок за 9 місяців 2006 року, згідно якого виправлено податкове зобовязання звітного періоду, при розрахунку якого виявлено помилку рядок 7.2 становить 0 грн., сума податкового зобовязання звітного періоду, при розрахунку якого виявлено помилку рядок 7.1 4130278 грн. 00 коп., сума переплати нарахованої у звязку з виправленням помилки рядок 7 - 4130278 грн. 00 коп.

У відповідності до положень ч.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Згідно ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому, слід зазначити, що законодавцем введено інститут додаткових пільг, а саме ч.2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», згідно якої Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Згідно ст.8 Закону України «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Як передбачено ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на, зокрема, доходи місцевих бюджетів.

Частинами 1 та 4 ст.61 вказаного Закону, передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом та законом про бюджетну систему. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

У відповідності до ч.1 ст.63 цього ж Закону, доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Згідно п.15 ст.69 Бюджетного Кодексу України, до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить податок на прибуток підприємств комунальної власності.

Позивачем у справі є комунальне підприємство Львівської міської ради, що підтверджується наявним в матеріалах справи Статутом позивача.

Міжбюджетними трансфертами згідно п.25 ч.1 ст.2 згаданого Кодексу, є кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

З врахуванням того, що зазначені кошти не відносяться до міжбюджетних трансфертів, а саме, не можуть безоплатно і безповоротно передаватись з одного бюджету до іншого, зокрема, з місцевого до державного, та того, що ч.2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» Львівській міській раді було надано право встановлювати додаткові пільги, останньою було прийнято Ухвалу від 16.11.2006 року №336, якою міському комунальному підприємству (позивачу) було встановлено додаткову пільгу, шляхом звільнення від сплати податку на прибуток за результатами роботи підприємства комунальної власності за девять місяців 2006 року в сумі 4130278 грн. 00 коп.

Відповідно до положень ст.144 Конституції України, яка згідно із ст.8 Основного Закону є нормою прямої дії, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Крім того, ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, законодавством іншого порядку оспорення законності акту органу місцевого самоврядування, крім судового, не передбачено. За відсутності судового рішення про незаконність такого акту він є обовязковим для виконання на відповідній території, в даному випадку, у м.Львові.

При цьому, посилання відповідача на практику Верховного Суду України в постанові від 17.03.2009 року, у справі за позовом Прокурора м.Луганська в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків до Луганської міської ради про визнання недійсними рішень, є лише підтвердженням позиції, що акти органів місцевого самоврядування можуть оспорюватись лише в судовому порядку.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що Державною податкової адміністрацією України від 24.01.2006 року внесено до Довідника №36 пільгу по податку на прибуток підприємств, що надається місцевим органам влади у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

За таких обставин, позивач на виконання положень ст.144 Конституції України зобовязаний був виконувати Ухвалу Львівської міської ради від 16.11.2006 року №336, якою міському комунальному підприємству було встановлено додаткову пільгу, шляхом звільнення від сплати податку на прибуток за результатами роботи підприємства комунальної власності за девять місяців 2006 року в сумі 4130278 грн. 00 коп., а тому орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідачем двічі проведено перевірку за один і той самий період, оскільки, як вбачається з акту перевірки ДПІ у м.Львові №84/23-2/05506460 від 23.03.2007 року, період, за який вона проводилась (з01.07.2005 року по 30.09.2006 року), не охоплював декларації з податку на прибуток та уточненого розрахунку за девять місяців 2006 року.

Не можна залишити поза увагою і те, що у відповідності до вимог п.2.15 Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 5 грудня 2008 року №761, який в силу положень ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-XII, з наступними змінами та доповненнями, є обовязковим до виконання підпорядкованими державними податковими інспекціями, проведення камеральної перевірки за звітний податковий період проводиться підрозділами адміністрування податку на прибуток у такі строки:

по звітності платників, що визначена пп. 2.13.2 та пп. 2.13.3 п. 2 цього Примірного порядку, протягом місяця;

по звітності інших платників - до настання термінів подачі наступної за поданою звітністю.

Оскільки, уточнюючий розрахунок позивачем подавався 17.11.2006 року, висновки по ньому органом державної податкової служби були зроблені лише в червні 2009 року (акт за №14/15-1/05506460 від 30.06.2009 року), чим було порушено строки проведення камеральної перевірки, передбачені наведеною нормою.

За наведених обставин, суд вважає що позов є підставний і обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судовий збір належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 258 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати, прийняті ДПІ у м.Львові, податкові повідомлення-рішення за №0000451511/0/11979 від 17.07.2009 року та за №0000451511/1/16055 від 23.09.2009 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Д.Апостола, 1 (код ЄДРПОУ 05506460) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 грудня 2009 року.

Суддя В.Я.Мартинюк