Постанова № 7326425, 05.01.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-6014/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

з участю представників

від позивача Коломієць В.П.;

від відповідача Полійчук С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Західелітбуд» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Радехівському районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Західелітбуд» звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.08.2009 року за №0000322301/1/1494 та за №0000312301/1/1494, прийнятого ДПІ у Радехівському районі Львівської області.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що хоч ОСОБА_3 і є повязаною особою, однак здійснював реалізацію цегли по звичайним цінам, оскільки реалізована цегла по вищій ціні відрізнялась її якістю, а тому позивач правомірно визначив валові доходи та податкові зобовязання з податку на додану вартість. Що стосується безнадійної заборгованості, то позивач вважає, що заборгованість перед ОСОБА_3 такою вважатись не може, оскільки не входить в перелік передбачений п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та передбачає правонаступництво спадкоємців.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення підп.4.1.6 п.4.1 ст.4, підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 121650 грн. 00 коп. Також вважає, що позивачем допущено порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого було занижено податок на додану вартість в сумі 33681 грн. 00 коп.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Західелітбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року ДПІ у Радехівському районі Львівської області складено акт за №410/2301/03585142 від 04.06.2009 року та, з врахуванням процедури апеляційного узгодження суми податкових зобовязань прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.08.2009 року

за №0000322301/1/1494, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 50521 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 33681 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 16840 грн. 00 коп.;

за №0000312301/1/1494, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 152758 грн. 00 коп., в тому числі 121650 грн. 00 коп. за основним платежем та 31108 грн. 00 коп. штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки зазначено, що платником податків в порушення вимог підп.4.1.6 п.4.1 ст.4, підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 121650 грн. 00 коп. та в порушення вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість в сумі 33681 грн. 00 коп..

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

В акті перевірки зазначено, що позивачем внаслідок продажу будівельної цегли засновнику товариства субєкту підприємницької діяльності - фізичній особі, за нижчими цінами від ціни продажу іншим покупцям та нижчої від відпускної ціни, занизив валовий дохід та податкові зобовязання з податку на додану вартість.

У відповідності до вимог підп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Як передбачено підпунктом 7.4.1 цього ж пункту доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

З врахуванням наведених норм органом державної податкової служби було застосовано положення згаданого Закону, які регулюють порядок визначення звичайних цін.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до вимог підп.1.20.8 п.1.20 ст.1 даного Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Крім того, як передбачено підп.1.20.10 згаданого пункту, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що, як вбачається зі змісту положень п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-III, з наступними змінами та доповненнями, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків, однак, такого закону на даний час не прийняти.

Наведені норми вказують на те, що органом державної податкової служби допущено процедурні порушення визначення звичайної ціни по згаданих господарських операціях.

Щодо суті вище згаданих порушень, то слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявні договори купівлі-продажу від 31.07.2008 року, від 27.06.2008 року, від 30.04.2008 року, від 24.07.2007 року, згідно яких продавець (ТзОВ «Західелітбуд») зобовязується передати протягом дії договору у власність покупця (фізичної особи підприємця ОСОБА_3.) товар цегла червона будівельна М-75, а останній зобовязується прийняти та оплатити його на умовах даних Договорів.

Виконання даних договорів позивачем та приватним підприємцем підтверджується видатковими накладними, накладними та прибутковими касовими ордерами.

Відповідач в даному випадку визначив вартість отриманої цегли за звичайними цінами, у звязку з чим прийшов до висновку про заниження позивачем валового доходу та податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Як передбачено підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

У відповідності до вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

В матеріалах справи наявні сертифікати відповідності, накази ТзОВ «Західелітбуд» про реалізацію цегли та калькуляції собівартості цегли керамічної рядової повнотілої, які в своїй сукупності вказують на те, що на підприємстві позивача виробляється цегла двох марок КРПв-1/100/1680/15 та КРПв-1/75/1680/15, яка різниться ціною та вартістю. Так, цегла марки КРПв-1/100/1680/15 має більшу собівартість та реалізується за вищими цінами ніж цегла марки КРПв-1/75/1680/15.

Слід зауважити, що позивач, як вбачається з договорів та видаткових накладних наявних в матеріалах справи, реалізовував приватному підприємцю цеглу марки КРПв-1/75/1680/15, в межах вартості визначеної в наказах товариства про реалізацію цегли (в договорах вартість зазначена без податку на додану вартість, а в наказ - з податком на додану вартість).

Однак, під час проведення перевірки обставини вартості марки цегли, проданої приватному підприємцю, не досліджувались.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що орган державної податкової служби неповно дослідив обставини правомірності оподаткування згаданих господарських операцій, а тому припустився помилки у висновках, щодо наявності порушень податкового законодавства зі сторони позивача.

Щодо порушень правил оподаткування безнадійної заборгованості.

В акті перевірки зазначено, що в позивача рахується кредиторська заборгованість перед приватним підприємцем ОСОБА_3, свідоцтво субєкта підприємницької діяльності якого скасовано у звязку із смертю. А тому, відповідач вважає, що товариством не включено до валових доходів суму безнадійної заборгованості.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні, які підтверджують обставини постачання фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 ТзОВ «Західелітбуд» в лютому листопаді 2008 року товарів на загальну суму 318194 грн. 00 коп.

Дана сума не була оплачена позивачем, а тому рахується кредиторською заборгованістю.

У відповідності до вимог підп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно вимог п.1.25 ст.1 цього ж Закону, безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності та заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Як передбачено абзацом 1 підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 згаданого Закону, валовий доход включає Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається статтею 12 цього ж Закону.

Згідно з підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 згаданого Закону платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Положеннями зазначеної статті цього Закону визначено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. З їхнього змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, згідно з приписами указаної норми зобов'язання у покупця збільшити валовий дохід виникає лише за наявності відповідних юридичних фактів, а саме:

- підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством; визнання заборгованості судом; виконавчий напис нотаріуса);

- настання моменту збільшення валового доходу, визначеного в абзацах "а", "б" підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 зазначеного Закону.

З врахуванням викладеного у платника податків покупця (позивача) відсутній обовязок збільшувати валовий дохід за обставин непогашення заборгованості внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що в матеріалах справи наявні свідоцтво про право власності від 19.11.2009 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.11.2009 року, які вказують на те, що дружиною ОСОБА_3 ОСОБА_4 успадковано спільне сумісне майно, яка знаходиться в касі ТзОВ «Західелітбуд» у сумі 318194 грн. 76 коп. (дані права і обовязки входили до складу спадщини згідно ст.1219 ЦК України).

Таким чином, суд вважає, що кредиторська заборгованість товариства, в даному випадку, числиться за дружиною приватного підприємця, а тому не підлягає включенню до валового доходу платника податків ТзОВ «Західелітбуд».

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те підстав визначив позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток, в частині правомірності оподаткування безнадійної заборгованості.

З огляду на те, що органом державної податкової служби без достатніх на те правових підстав визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість та прибуток, суд вважає протиправним застосування штрафних (фінансових) санкцій в порядку передбаченому підп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

При цьому, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.162 КАС України, в резолютивній частині постанови податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати, а не недійсними.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов задовольнити.

2. 2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Радехівському районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 25.08.2009 року за №0000322301/1/1494 та за №0000312301/1/1494.

3. 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західелітбуд», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Радехів, вул.Галицька,8, (код ЄДРПОУ 03585142) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. 5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.12.2009 року.

Суддя В.Я.Мартинюк